Українські та світові медіа вибухнули повідомленнями про можливе звільнення Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного, вони навіть були на перших шпальтах західних видань, а деякі політики та експерти натякали на істотні кадрові рішення, про які начебто буде оголошено на Ставці 2 лютого. Проте наразі цього не відбулося.
Чим може обернутися відставка «залізного генерала» й навіщо цю інформацію «вкинули» в інформаційний простір, ексклюзивно розповіли для газети «Галичина» провідні українські політологи, думки яких часто не збігаються, особливо щодо причини виникнення цієї ситуації.
Олексій ГАРАНЬ, професор політології Національного університету «Києво-Могилянська академія», науковий директор Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва:
– У перший день, коли повідомили про можливу відставку Залужного, навіть частина експертів припускала, що це «вкид», зроблений задля того, аби посилити суперечності між Зеленським і Залужним. Але судячи з того, що відбувалося далі, зокрема посилання на авторитетні видання, які підтверджували, що була така розмова, виглядає, що це не «вкид», що справді щось таки було. Тобто, очевидно, ми можемо говорити про те, що Зеленський дуже насторожено сприймає високі рейтинги Залужного і що Президенту наполегливо підкидають цю ідею про те, що Залужного треба звільнити. Тут є два моменти. Перший – юридичний, який полягає в тому, що Зеленський має на це право як Президент і Верховний Головнокомандувач.
Щодо другого, то тут виникає запитання: з чим пов’язаний намір звільнення? Чи це справді серйозні розбіжності між ними щодо подальшого ведення війни? Таке можливе, оскільки політики й військові можуть мати різне бачення, як вести цю війну. Було багато війн в історії, з прикладів яких ми знаємо, що, особливо в демократіях, політичне керівництво може по-різному дивитися на пропозиції військового командування. Наприклад, коли була Корейська війна, в яку втрутився Китай, то генерал Макартур – герой Другої світової війни, який командував військами ООН, пропонував обмежено застосувати ядерну зброю проти китайців у прикордонних районах. Але президент Трумен, який свого часу дав наказ застосувати ядерну зброю проти японців, у цьому випадку відмовився таке робити. Тобто можуть бути різні підходи.
Але ми не знаємо, у чому ж суперечності між Зеленським і Залужним? Ззовні ми бачимо тільки окремі прояви, наприклад, прагнення Зеленського перекинути відповідальність на армію, коли говоримо про закон про мобілізацію. Президент каже приблизно таке: хай військові це подають та обґрунтовують… Очевидно, що у військових є свої запити, проте це має бути політичне рішення, і саме політики мають відповідати за ухвалення цього закону, який розширить коло людей, що підлягають мобілізації, а це не дуже популярне рішення. І тут маємо говорити про належну інформаційну роботу, яку якраз влада й має забезпечити. Зрозуміло, що коли Зеленський пробує зробити Залужного відповідальним, то це не сприяє порозумінню між двома лідерами й тому, як сприймає війну населення.
Якщо це звільнення відбудеться, що цілком можливо, а Зеленський просто взяв паузу, то ми не знаємо, кого призначать Головнокомандувачем ЗСУ. А може, ця людина виявиться кращою, а може, ні? Але з політичної точки зору, безумовно, нині не дуже сприятливий час для того, щоб робити такі заміни. Це буде використано росіянами, це буде використано на Заході супротивниками постачання зброї Україні, а інформаційна хвиля говоритиме про розкол і про те, що нема єдності в керівництві тощо.
Фонд «Демократичні ініціативи» разом з Центром Разумкова провели опитування, яке збігається з опитуванням КМІС і показує, що українці довіряють і армії, і Президенту як інституціям. Якщо розглядати окремі прізвища, то, відповідно до опитування КМІС, рівень довіри до Залужного становить 88 відсотків, а до Зеленського – 62 відсотки, а це дуже високий рейтинг для Президента держави, яка майже два роки перебуває у стані повномасштабної війни. Але хтось нашіптує Зеленському про «конкурента». І можна навіть здогадуватися хто. Та як свідчить опитування КМІС, 72 відсотки українців проти відставки Залужного. Тому можемо спрогнозувати, що якщо відставка Залужного таки відбудеться, то це далі потрібно буде якось виправдовувати. І тоді виглядає, що влада може вкидати різний дискредитаційний матеріал проти Залужного, що ще більше драматизуватиме ситуацію всередині країни та виштовхуватиме Залужного в політику. Також варто сказати, що, вочевидь, і в опозиції є спроба протиставити Залужного Зеленському. Нині ж не час мірятися рейтингами, і це мають розуміти обидві сторони. Хочу наголосити, що дуже часто в самих політичних командах є люди, які прагнуть загострення. Хоча більша відповідальність лежить на владі, оскільки саме вона формулює ключові посили, переважно володіючи інформаційною сферою.
Можливо, це не дуже політологічна порада, але якщо два чоловіки, два керівники не можуть порозумітися, треба взяти пляшку, сісти вдвох, по-людськи відверто поговорити й домовитися. Адже коли ми виносимо у публічний простір звинувачення на кшталт «сам дурень», то з цього мало що вийде.
Я був просто обурений коментарями Подоляка з приводу можливої відставки Залужного, який сказав щось на кшталт: йдеться про менеджера, одного зняли – іншого поставили… По-перше, хто такий Подоляк, щоб так принизливо коментувати? Це той самий Подоляк, який заявляв, що еліти Індії і Китаю мають низький інтелектуальний потенціал. Після цього людину просто не можна підпускати до мікрофона. Ми вже бачимо, до чого довели коментарі Арестовича, але тішуся, що у нашому грудневому дослідженні баланс довіри/недовіри до нього – мінус 74 відсотки, тобто що люди зуміли розібратися з цим. У Єрмака – мінус 25 відсотків, у Безуглої – мінус 51. У Подоляка – ще позитивний, але кілька подібних заяв, і на нього чекає така ж перспектива.
І не «5-6 незамінних менеджерів» врятували Україну. Коли «Демініціативи» поставили це питання в березні 2023 року, то мудрі українці дали перше місце Силам оборони України (78 відсотків), а друге місце посів «весь український народ» (62 відсотки).
З політичної точки зору відставка Залужного матиме негативні результати. Чи можна було б вийти з цієї ситуації? Я вірю, що раціо мало б домінувати над емоціями. Це можна розв’язати політично й політтехнологічно, подавши як перемогу з погляду збереження єдності. Чи піде на це Зеленський – велике питання. Ми всі не любимо критики, але, очевидно, Зеленський особливо її не любить, звідки вона не лунала б і якою виправданою не була б. Також, на жаль, йому притаманна підозрілість. На початку війни виглядало так, що він переборов це і позиціонував себе як загальнонаціональний лідер. Тепер це, на жаль, знову почало проявлятися.
Максим РОЗУМНИЙ, доктор політичних наук, професор Київського столичного університету імені Бориса Грінченка:
– Розглянемо суто в гіпотетичній площині: якби відставка генерала Залужного з поста Головнокомандувача ЗСУ все ж таки відбулася або минулого тижня, або ж найближчим часом, як про це попереджають нас з-поміж інших й зарубіжні джерела, то навряд чи це мало б якийсь моментальний вплив на події російсько-української війни. Адже війна увійшла у стагнаційну фазу, коли такі різкі зміни просто неможливі. Ну й генерал Залужний лише частина тієї системи, він ухвалює головні рішення, проте на короткій дистанції рішення прийнято і визначено стратегію. Суб’єктом її вироблення й реалізації залишається Генеральний штаб як колективний орган. Тому ймовірна відставка у близькій перспективі на обороноздатність країни не вплинула б.
Натомість у внутрішньополітичній сфері відставка з поста Головнокомандувача ЗСУ – це бомба, адже вона моментально зробила б Валерія Залужного суб’єктом української політики. Причому помітним і таким, що посідає центральну позицію на політичному полі. Напевно, в Офісі Президента це не буде доброю новиною. І навряд чи це є метою всієї цієї кампанії. Якщо говорити про мотиви й контекст, то це радше превентивний захід, щоб Валерій Залужний з’явився на політичному полі якомога раніше, наприклад, зараз, з тим, щоб це не збіглося з початком реальної передвиборчої кампанії. Тобто ми розуміємо, що поки діє воєнний стан, виборів не буде, вони будуть не швидко, оскільки війна стає затяжною. І, найімовірніше, розрахунок недоброзичливців Валерія Залужного полягає в тому, що до того часу, коли передвиборча конкуренція стане політичним фактом, він значною мірою втратить авторитет, який нині має в українському суспільстві. Багаторазовість чуток про звільнення генерала, паралельно з цим дискредитація його образу постами Безуглої – все це вказує на певну політичну технологію, яка спрямована на поступове, але цілеспрямоване й систематичне знищення політичного іміджу Валерія Залужного.
Втім, відставка Залужного може виявитися критичною у тому вимірі української політики, про який, здається, мало хто тепер на Печерських пагорбах турбується. Залужний став не просто Головнокомандувачем Збройних сил України, він став символом нового українського війська, його здатності перемагати. Можливі втрати у цій символічній сфері важко прораховуються, але саме вони найбільше турбують українське суспільство, яке не розбирається у тонкощах стратегічного планування й внутрішньополітичного позиціонування. На кону стоїть наша віра у перемогу. А Залужний, як, до речі, і Зеленський, є заручниками цієї ситуації.
Володимир ФЕСЕНКО, голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента»:
– Інформацію про відставку Залужного вкинули в ЗМІ люди з оточення Залужного. По-перше, тому, що це питання розглядалося, хоча і не було остаточно вирішено. По-друге, команда Залужного таким чином почала мобілізовувати своїх прихильників і громадську думку на захист Залужного, щоб якраз не допустити його відставки.
Наразі можна констатувати лише одне: в особистих і функціонально-професійних стосунках між Зеленським і Залужним є очевидна психологічна й емоційна криза. Президент дуже незадоволений ситуацією на фронті і, як стверджують деякі джерела, незадоволений тим, що не отримує від Залужного конкретних пропозицій щодо поліпшення цієї ситуації. Замість цього з’являється колонка Залужного в Сі-Ен-Ен, яка сприймається президентською командою як прояв політичних амбіцій Головнокомандувача ЗСУ та намагання звертатися прямо до західної аудиторії. Ще більше незадоволення й роздратування в Офісі Президента України викликає інформаційно-політична активність оточення Залужного, яке публічно обговорює президентські перспективи Головнокомандувача ЗСУ.
Якщо ці тенденції з обох сторін продовжуватимуться, відставка Залужного буде неминучою.
Насправді Президент може в будь-який момент звільнити Залужного й призначити нового Головнокомандувача ЗСУ. Для цього він має всі необхідні повноваження. Але в Офісі Президента чудово розуміють, що Залужний має великий авторитет і в суспільстві, і в армії, а також розуміють політичні ризики внаслідок його звільнення.
Якщо відставка Залужного відбудеться, то вона не вплине на воєнну ситуацію, яка тепер вирішальною мірою залежить не від прізвища Головнокомандувача ЗСУ, а від обсягу та якості військової допомоги від наших партнерів, від ситуації в Конгресі США. У цьому вимірі у нас є серйозні проблеми ще з осені минулого року. А в січні фінансову й військову допомогу Україні з боку США фактично припинено, оскільки Конгрес США не проголосував відповідний законопроєкт. Це є наслідком загострення передвиборчої боротьби в США. Україна, Ізраїль і Тайвань стали заручниками цієї боротьби. На жаль, проблеми із західною допомогою можуть тривати протягом 2024 р.
Головні ризики мають політичний характер. Безумовно, це рішення викличе критику значної частини суспільства, може певною мірою вдарити по рейтингах Президента Зеленського, посилить внутрішньополітичну турбулентність. Саме тому в Офісі Президента шукають відносно м’який спосіб розв’язання «проблеми Залужного».
