«Міжнародні злочини РФ – від документування до покарання» – під такою назвою в обласному центрі відбулася IV науково-практична конференція з міжнародною участю, яка зібрала провідних українських і закордонних науковців, представників органів державної влади, неурядових організацій та журналістів. Організаторами заходу виступили структурні підрозділи Навчально-наукового юридичного інституту Карпатського національного університету ім. В. Стефаника у співпраці з науковими та громадськими інституціями.
Головною темою заходу стало одне з ключових питань сучасності – документування воєнних злочинів, скоєних під час російсько-українського збройного конфлікту, та притягнення винних до відповідальності. Учасники обговорили, як фіксують злочини, яким чином збирають та зберігають докази, а також які інституції відіграють вирішальну роль у цьому процесі.
Особливу увагу приділили діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування у розслідуванні злочинів, а також механізмам притягнення винних до відповідальності як на національному, так і на міжнародному рівнях. У фокусі дискусії були також питання злочину агресії та злочинів проти людяності та геноциду.
Окремий блок обговорення стосувався ролі неурядового сектору у збиранні свідчень і доказів, а також принципів правосуддя перехідного періоду, що має стати важливою частиною відновлення справедливості після завершення війни.
Серед спікерів – представники Офісу Омбудсмана України, Міністерства оборони України, прокуратури, органів місцевого самоврядування, провідних університетів і правозахисних організацій. До обговорення також долучилися іноземні експерти з Франції, Польщі та Бразилії.
Від імені Івано-Франківської обласної ради учасників привітав її голова – доктор політичних наук, професор Олександр Сич. У своєму виступі він наголосив на важливості не лише якісного документування воєнних злочинів, а й напрацювання ефективних механізмів притягнення винних до відповідальності. За його словами, якщо у сфері документування вже є значні напрацювання, то питання покарання залишається відкритим і потребує подальшої фахової дискусії.
«Я поважаю шляхетні наміри наших партнерів у напрацюванні таких механізмів покарання. Але якщо ми говоримо про те, що творцями світового порядку є переможці світових катаклізмів і якщо сьогодні багато науковців схиляються до того, що зараз триває неоголошена третя світова війна, очевидно, що і світовий порядок будуть творити її переможці. Якщо Україна буде серед них, то будуть покарані злочинці, в іншому випадку злочини будуть забуті. І тоді постає питання пріоритетності механізмів покарання: які кращі – національні чи міжнародні? А може, працюючи над шляхетними намірами щодо механізмів покарання, треба більшу увагу звернути на напрацювання саме національних механізмів. Це дискусійні питання, над якими треба працювати, і я радий, що сьогодні ці питання винесено на обговорення», – зазначив Олександр Сич.
Детальніше про саму конференцію розповів її ініціатор, доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри теорії та історії держави і права Навчально-наукового юридичного інституту КНУВС, керівник Центру документування та дослідження воєнних злочинів Сергій Адамович: «Це вже четверта конференція про міжнародні злочини РФ, і вона, безумовно, є найбільш представницькою та, сподіваюся, найзмістовнішою. Загалом у нас 65 учасників, серед яких – делегація з Франції, а також представники з Польщі та Бразилії. Разом ми розглядаємо різні напрями діяльності, пов’язані з відповідальністю за злочини Росії. Наприклад, сьогодні з нами працюють фахівці, які у Франції захищають інтереси українців та допомагають подавати заяви до Європейського суду з прав людини.
Сама ідея такого наукового заходу стала логічним продовженням нашої праці: спочатку документували злочини, на наступному етапі передавали матеріали для досягнення правосуддя у правоохоронні органи, а зараз перейшли до третьої частини – наукової. Документуванням ми займаємося майже від початку повномасштабної війни – з 11 березня 2022 року і по сьогодні. Це, мабуть, найбільш задокументована війна, яка фіксується у режимі реального часу. Світ раніше не бачив настільки великого обсягу злочинів, тому ніхто не має аналогічного досвіду, як діяти в такій ситуації. Цей процес обов’язково продовжуватиметься.
Наразі у плані документування ми маємо великий доробок, зібрані матеріали опрацьовуємо та передаємо для подальшої юридичної роботи. Наша команда охопила 33 шелтери для ВПО в Івано-Франківській, Львівській та Тернопільській областях, працювали з представниками «Я – Херсон», «Я – Маріуполь», співпрацювали з «Карітасом». Це близько півтори тисячі записів свідчень. Люди розповідають усе, що тільки може і навіть не може осягнути людська уява. Щоразу дивуєшся, наскільки жорстокими можуть бути ці злочини.
Над цим працюють фактично волонтерські групи, до яких активно долучаються студенти. Потім вони обирають пов'язані з цим вибіркові дисципліни, наприклад, «Права людини та збройний конфлікт». Фактично ми готуємо ціле покоління молоді, яке буде розуміти ці процеси і зможе фахово працювати для досягнення правосуддя».
У розмові з журналістами ректор Карпатського національного університету ім. В. Стефаника Валентина Якубів підкреслила, що на базі Навчально-наукового юридичного інституту діє Центр документування воєнних злочинів РФ, який від початку повномасштабного вторгнення системно збирає й досліджує докази. За її словами, команда завдяки міжнародній співпраці здобула необхідні компетентності й нині на належному рівні фіксує злочини проти цивільних і військових. До роботи залучені науковці, партнери з-за кордону та студенти, адже головна мета – зберегти правду й забезпечити невідворотність відповідальності.
Директор Навчально-наукового юридичного інституту Юрій Микитин, відповідаючи на запитання журналістів, наголосив: «Ми можемо назвати багато конкретних кейсів, але я зосереджуся на загальних результатах роботи Центру документування та дослідження воєнних злочинів, що функціонує на базі нашого Навчально-наукового юридичного інституту. Зафіксовані злочини є абсолютно різноманітними – від дрібних крадіжок, грабежів і розбоїв до вбивств та масових розстрілів. Найчастіше йдеться саме про злочини проти життя і здоров’я. Також є випадки, коли насильницькі дії здійснювали лише з мотивів так званої «історичної належності», що є абсурдним і суперечить нормам міжнародного права.
Сам процес документування залежить від обставин і джерел. Інформацію збирають, аналізують та систематизують на основі свідчень постраждалих та з відкритих джерел. До цієї діяльності активно долучаються наші студенти, вони спілкуються з внутрішньо переміщеними особами та проводять опитування. Згодом зібрану інформацію опрацьовуємо, і ті випадки, які мають достатні підстави для відкриття кримінального провадження, передаємо до правоохоронних органів.
Що стосується реального покарання, то ми можемо говорити про це в перспективі. Оскільки значна частина російських злочинців перебуває за межами нашої держави, реально затримати і притягти їх до відповідальності наразі складно. Проте українські суди вже ухвалюють заочні рішення. На сьогодні кількість судових рішень щодо воєнних злочинів в Україні вже перевищила тисячу. Крім цього, наші представники долучаються до засідань Канцелярії прокурора Міжнародного кримінального суду. Очевидно, що ця діяльність є необхідною для майбутнього реального притягнення винних до відповідальності».
Про те, як злочини Росії розглядають на найвищому міжнародному рівні та чому покарання є неминучим, розповів медійникам адвокат (Паризька асоціація адвокатів), доктор права Ніколя Ліньоль, який представляє інтереси українців у Міжнародному кримінальному суді: «Маю громадянство двох країн – Франції і Швейцарії, є викладачем Університету Париж XII Валь-де-Марн. Моя основна діяльність протягом майже чотирьох років – це захист жертв у Міжнародному кримінальному суді у Гаазі разом із командою у Франції та Україні, а також з волонтерською громадською організацією «ФУВІ».
Є два основні міжнародні механізми, які на сьогодні працюють: Міжнародний кримінальний суд і Міжнародний трибунал щодо злочинів агресії. Справи, які ми ведемо, стосуються воєнних злочинів, злочинів проти людяності та геноциду. Вже близько трьох століть, і особливо після Другої світової війни, росіяни активно намагаються знищити українців. Тому для мене важливо, щоб усі винні – від командирів до Путіна – заплатили за свої вчинки. Я роблю все для того, щоб їхні статки, здобуті в результаті цієї війни, були передані жертвам. Це важко, і в це ніхто не вірить, але саме українці можуть у це повірити, адже на початку весь світ думав, що Україна впаде за 24 години, проте вони довели, що можуть боротися. Моя місія тут полягає ще й у тому, щоб готувати фахівців, які вміють контактувати з жертвами. Я об'їздив усю Україну – був на заході, сході, на півночі та півдні. Ця робота стала настільки невіддільною частиною мого життя, що мій син часто вранці запитує: «Ти сьогодні йдеш на роботу в бюро чи їдеш в Україну?».
Я надіслав уже близько двох тисяч справ до Міжнародного кримінального суду, щодо двох з них ухвалено вирок, але цей вирок передадуть до виконання після завершення війни. Це робота на довгу перспективу. Але я досить молодий, щоб дочекатися успішного розгляду цих справ у Міжнародному кримінальному суді. Мої опоненти набагато старші, тому я маю всі шанси виграти».
Конференція вкотре засвідчила: питання документування міжнародних злочинів і притягнення винних до відповідальності залишаються пріоритетом як для України, так і для міжнародної спільноти.
