Безпосереднім приводом для зустрічі з начальником відділу призову сектору комплектування обласного військкомату підполковником Богданом БАРИЛЯКОМ стала інформація, що відтепер резервістів можна буде призивати на службу без оголошення мобілізації, як було передбачено раніше. Наразі достатньо відповідного указу Президента.

– Справді, Верховна Рада внесла зміни до деяких законів України, в тому числі й стосовно проходження військової служби в резерві, – коментує новацію Б. Бариляк. – Раніше, щоби призвати резервістів на службу, потрібно було оголосити мобілізацію, скликати позачергове засідання ВР, на якому мали ухвалити відповідне рішення. Це все затягувало час. А якщо виникне екстремальна ситуація?.. Тепер же достатньо лише указу верховного головнокомандувача, щоби резервісти вже протягом доби змогли прибути до військових частин, з якими уклали контракти…

Друга ситуація, яку обговорили із заступником облвійськкома, стосувалася призовників строкової служби. Знову ж таки, йдеться про зміни в законодавстві, відповідно до яких, зважаючи на інформацію в інтернеті, вже не буде так званих повісток, дзвінків з військкоматів та ситуацій, коли працівники цього відомства разом із поліцією ледь не виловлюють хлопців призовного віку на вулицях. Із цього приводу навіть коментарі з’явилися в соцмережах, мовляв, шукайте їх по нічних клубах. Зрозуміло, що це, так би мовити, емоції. А конкретно, пояснює Б. Бариляк, якщо в десятиденний термін після опублікування президентського указу про призов та чи інша особа не з’явиться до військкомату, то тоді за його зверненням начальник місцевої поліції повинен організувати заходи щодо розшуку призовника і доставити його для проходження, підкреслюємо, військово-медичної комісії. А от піде він до війська чи ні – вирішать пізніше.

Зацікавила ще одна річ – знову ж таки, за інформацією в соцмережах, без військового квитка не братимуть на роботу. Але й це не зовсім відповідає дійсності. Хоча в разі офіційного працевлаштування, так, особа, котра є військовозобов’язаною або звільнена від проходження строкової служби через певні обставини, скажімо, через проблеми зі здоров’ям, має подати відповідні документи. З другого боку, керівники підприємств, установ, організацій усіх форм власності повинні мати списки таких осіб і в разі потреби подати їх на вимогу військкоматів. Закінчуючи тему змін у законодавстві, зокрема, з приводу призову на строкову службу, зупинюся на пункті, про який уже згадували і який також не є новим. Ідеться про те, що юнаки призовного віку повинні, не очікуючи повісток, у десятиденний термін після публікації відповідного указу прибути до військкоматів. Про це часто чули на пресконференціях, брифінгах, і чи не завжди було десь іронічне ставлення до цього «меседжу». З огляду ж на те, що доволі велика кількість юнаків, і отримавши повістки, не з’являються до військкоматів, то чи є такі особи, котрі, довідавшись про початок призову, самі, так би мовити, просяться на службу?

– Фактично кожного призову 50 – 60 юнаків самі приходять до нас, виявляючи бажання йти служити, – запевняє пан Богдан.

– Знаю, що не у всіх районах призов відбувається однаково. Десь краще, а десь гірше…

– За результатами торішнього осіннього призову, найкраще він відбувався в Надвірнянському, Коломийському районах, а також на Богородчанщині та в колишньому Галицькому районі. Окремо хочеться відзначити Верховинщину, яка на першому місці як за призовом на строкову службу, так і за числом контрактників.

– А як із охочими відразу після школи вступати до військових навчальних закладів?

– Скажімо, є в нас Надвірнянський військово-спортивний ліцей. Фактично всі його випускники продовжують навчання у згаданих закладах. Власне, увиразнилася тенденція до збільшення кількості охочих стати офіцерами.

І не лише поміж юнаків, а й серед дівчат, – додає керівник пресслужби облвійськкомату лейтенант Юлія Гамма. – Наприклад, у Харківському військовому інституті повітряних сил дівчата навчаються на льотчиків-винищувачів. Власне, останні два роки розширили список військових посад, на яких можуть проходити службу жінки нарівні з чоловіками. Приміром, у 53-й та 54-й бригадах поміж них є помічники гранатометників. Ще в одній бригаді служить молода жінка на посаді оператора-навідника танка.

– Цікавить також, скільки осіб, котрі проходять строкову службу, мають намір відтак перейти на контракт?

– У середньому 30 відсотків. До того ж, якщо юнак прослужив 11 місяців, то може далі продовжити службу на контрактній основі. Цей контракт можна назвати «легеньким», бо він укладається лише на пів року. Отже, юнак може дослужити визначений йому термін як строковик, але вже маючи зарплату та відповідні соціальні гарантії контрактника. Є чимало випадків, коли хлопець демобілізувався та через деякий час знову вирішив повернутися до армії, але вже на професійній основі. Тоді він звертається до військкомату, пише заяву та їде до частини, з якою хоче укласти контракт. Тільки тепер його термін становить три роки.

Що ж до цьогорічного весняного призову, котрий розпочався 1 квітня, то на момент підготовки цього матеріалу вже 142 юнаки вирушили на строкову службу. А загалом мають призвати 435 парубків. Як зауважила Ю. Гамма, щороку обсяг призову зменшується. Наприклад, торік за планом мали призвати до війська пів тисячі осіб відповідного віку. Йдеться про те, що в Україні таки поступово переходять на професійну армію. І так само зростають вимоги до осіб, котрі мають намір служити за контрактом. Просто так із вулиці нікого не візьмуть. Йдеться і про вік, і про морально-психологічні якості. А ті, хто йде на строкову службу, здебільшого намагаються потрапити у, так би мовити, «елітні» частини. Скажімо, у нас чимало охочих служити на флоті. Хоча цього призову можемо відправити туди тільки 12 чоловік. Охочих було більше, але хто перший прийшов, звісно, якщо він відповідав вимогам служби у ВМФ, той і потрапив туди. Тринадцятого вже не візьмуть.

Так само приваблюють наших хлопців десантно-штурмові війська. Торік у нас було замовлення на 15 осіб, але тепер немає. Доволі багато й тих, хто хотів би стати прикордонником. Очевидно, за результатами минулого призову з огляду на велику кількість охочих служити прикордонником цього року нам збільшили квоту до 70 осіб. Найбільше туди хотіли б потрапити хлопці з Верховинського району. Можливо, тому, що він прикордонний і їм десь відомо про специфіку служби в цих військах. Дехто, до речі, навіть після закінчення школи вже думає піти туди як контрактник. Це також можливо. Але сумнівається, чи це його вибір, чи потягне. Отож спершу йде на строкову службу, каже пані Юлія.

Також вона звертає увагу на особливості цього призову. Зокрема, про тести на коронавірус. До речі, за її словами, це стало поширеною «відмазкою» серед осіб призовного віку. Телефонує до військкомату і каже, що, мовляв, повістку отримав, але прийти на медкомісію не може, бо хворий на COVID-19. Що ж, лікуйся, кажемо ми, але потім усе одно маєш з’явитися, причому мусиш уже мати при собі відповідну медичну довідку.

Що ж до самих тестів, то якщо раніше кров на аналіз брали з вени і на результат потрібно було чекати день, а то й два, то наразі проводять експрес-тест на антиген, коли кров беруть із пальця і вже за 15 хвилин стає відомо, хворий юнак чи ні. Це робимо для того, аби призовник не затримувався на збірному пункті, а протягом дня вирушав до частини, куди його відібрали для проходження служби. Це кардинально новий підхід. Бо знову ж таки, якщо раніше призовників направляли до навчальних центрів і вже після їх закінчення розподіляли у військову частину, то тепер вони одразу їдуть до місця служби. Там протягом карантину – пригадую, в радянській армії він називався курсом молодого бійця – з ними спілкуються командири, визначаючи, до якої військової спеціальності більше тяжіє чи має здібності боєць, і вже після цього відправляють до відповідного навчального центру. Звідти він повертається в свою частину.