Безпрецедентна подія щодо війни в Україні сталася не так давно на міжнародному політичному подіумі, якій ні світові, ні українські масмедіа не надали особливого значення. Шестеро американських сенаторів, представників як Республіканської, так і Демократичної партій США, сказати б, із порушенням субординації, в обхід Білого дому, звернулися з відкритим листом до міністра оборони США Ллойда Остіна та голови Об’єднаного комітету начальників штабів генерала Марка Міллі з проханням негайно прискорити постачання важкого озброєння нашій державі.
В їхньому листі йдеться безпосередньо про передбачені в ухваленому Конгресом США ще 19 травня Законі про додаткові асигнування для України майже 20 мільярдів доларів на військову допомогу українським військовим. Нагадуємо, що бойова техніка та супутнє обладнання на цю суму, рекомендовані в тому рішенні для негайної доставки Силам оборони України, – це системи протиповітряної оборони середньої та великої дальності, 155 мм гаубиці, реактивні артилерійські системи високої мобільності (HIMARS), бронетранспортери, більші та потужніші безпілотні авіаційні системи (БПЛА), ніж ті, що надані, та вертольоти Мі-17. Тобто те, що вкрай потрібне нашим захисникам.
Отож сенаторів дуже бентежать вельми повільні темпи постачання цього озброєння Україні. Адже на час їхнього звернення з 20 мільярдів доларів, виділених Конгресом на допомогу Україні, в нашу країну пішло зброї лише на 3,3 млрд. Двоє з авторів листа побували в Бучі й на власні очі бачили, що несе світові «русскій мір». Тому вони наголошують, що постачання зброї має бути вирішальним, а не поступовим. Сенатори з обох партій відкинули політичні розбіжності, які традиційно здавен існують між цими політсилами, й натомість виступають разом саме не для передвиборчого піару, а з відчуття совісті, з почувань необхідності якнайшвидше допомогти народові, що бореться за свободу.
Лист сенаторів засвідчує, що справжньою причиною доволі повільного надходження військової допомоги зі США слугують не бюрократичні чи логістичні процедури, якими зазвичай пояснюють те затримання різні відповідальні особи, а щось інше. Ось, наприклад, як написав у коментарі з того приводу, опублікованому на ar25.org, системний експерт з альтернативної політики Володимир Щербина. «Ще 9 квітня я казав і писав про те, що верхівці Демократичної партії США потрібно, щоб Україна здобула перемогу у жовтні цього року, тобто напередодні виборів (8 листопада) до Конгресу США, за перевагу в якому боротимуться на тих перегонах активісти Республіканської й Демократичної партій. Не раніше й не пізніше.
Причому то має бути не звичайна вікторія, а яскрава й фантастична… Яка стане головною міжнародною подією другого місяця осені. Про яку говоритимуть та писатимуть скрізь і всюди. І кожен ЗМІ не забуде нагадати, що цю перемогу досягнуто за допомогою США, американської зброї та особисто Президента Джозефа Байдена, котрий є висуванцем і представником тієї самої Демпартії, яка нині кермує в Сполучених Штатах і хотіла б верховодити у країні й надалі, тобто після 8 листопада…
Не всі тоді мені повірили, проте надворі вже серпень, і справи йдуть саме за тим сценарієм, що я тоді озвучив. До нас надходить оборонна зброя. Але дуже дозовано. І все ще немає ракет, якими ЗСУ могли б знищити російські аеродроми й пускові установки на території рф і Білорусі чи обстріляти Кримський міст. Підготовлено й навчено вже 60 екіпажів «хаймерсів» з-поміж українських військовослужбовців. Проте наразі в нас «працює» лише 9 таких установок (ще кілька в дорозі до України).
Отже, до нас і далі надходитиме зброя в такій обмеженій кількості, щоби лише не допустити програшу України, й якої, зрозуміло, недостатньо, аби сили оборони України пішли в рішучий наступ. Байдену й Демпартії, повторюю, потрібно, щоб яскрава, потужна перемога України відбулася саме у жовтні. А це означає, що, ймовірно, аж у вересні до нас піде справжній потужний потік наступальної зброї».
Якщо версія В. Щербини про навмисне затягування з постачанням українцям важкого озброєння зі США правильна, то саме час застановитися над тим, у що нам обійдеться така допомога, запізніла через політичну кон’юнктуру, скільки ще нашої крові має пролитися на фронті, поки вдасться переламати хід війни на свою користь завдяки сучасному закордонному озброєнню.
