Міграційна криза на кордонах Білорусі, Польщі та Литви, що розпочалась улітку цього року, має всі шанси перерости у гуманітарну катастрофу. Надворі зима, температура нижче 0 градусів, а люди, які прибули в пошуках мирного життя і заробітку, залишилися без даху над головою, з розмитим майбутнім і невизначеним юридичним статусом: ні країни Європи, ні Білорусь, не надають їм офіційного статусу біженців. Дехто з шукачів притулку уже повернувся на Батьківщину, а інші готові ризикнути життям в холодних лісах за колючим дротом, лише б не повертатися додому, де небезпечно і доводиться відчайдушно боротися за кожен новий день.

Ребаз, його дружина Сарвін та двоє їхніх дітей семи та трьох років – курди. У обох хлопчиків аутизм, йдеться у повідомленні представників польського фонду "Діалог" в групі для порятунку біженців Support refugees in Poland, Belarus and Lithuania у Facebook.

Те, що у дітей аутизм, звучало для батьків як вирок. Адже допомоги не було звідки чекати - жодного медичного супроводу родина вдома не мала. Самі шукали лікування в інтернеті, самі купували ліки – рецепт на це не потрібен, все одно його немає кому виписувати. Та й грошей теж не було. У місті, де жив Ребаз з сім’єю, чоловіки до світанку збиралися на головній площі і чекали, поки хтось підійде і запропонує роботу. Наразі він мріє нормально працювати.

На кордоні між Білоруссю та Польщею сім’я з двома маленькими дітьми провела 15 днів. Розповідають, як лежали поруч на землі, обіймаючи один одного. Сарвін була виснаженою. Одного дня Ребаз надіслав батькові повідомлення, що вони вмирають і повинні повернутися. Батько написав у відповідь: «Не повертайся. Краще один раз померти там, ніж щодня вмирати тут».

Міграційна криза на кордонах Білорусі, Польщі та Литви розгорнулася кілька місяців тому за ініціативи влади Білорусі та підтримки Російської Федерації. Штучно створена самопроголошеним президентом Республіки Білорусь Олександром Лукашенко ситуація з мігрантами – відповідь на введені Євросоюзом санкції. Зі свого боку влада Польщі заявила, що біженців вона не прийматиме. А на початку вересня на Польсько-Білоруському кордоні введено надзвичайний стан, який забороняє в’їзд на територію кордону.

У листопаді ситуація на кордоні загострилася: підігріті білоруськими прикордонниками біженці намагалися усілякими способами прорватися на територію Польщі. В хід йшло каміння, газові балончики та багато іншого, кількість спроб перетнути польський кордон сильно зросла.

Через введення надзвичайного стану Польсько-Білоруський кордон – це закрита зона, доступ туди є лише у прикордонників, поліції, військових, а також людей, що там живуть, розповідає в особистій розмові з журналісткою Галичини представниця польського фонду допомоги мігрантам та біженцям Fundacja Ocalenie Дорота Новок. Тож точну кількість людей на кордоні не знає ніхто. У Білорусі наразі кілька тисяч біженців, принаймні, так повідомляють різні джерела, але наскільки цій інформації можна довіряти, не відомо, продовжує волонтерка.

Табір біженців розміщений на території Білорусі. Доступ до нього мають лише державні ЗМІ цієї країни, інші медіа – ні. Про перебіг подій там наразі відомо мало, та й про достовірність цих джерел мова не йде.

«Там, наче, працюють волонтери. Продукти туди привозять, але були записи, що ця провізія прострочена. Ходили чутки, що за кожну зарядку телефона треба платити гроші. А також говорили про насильство з боку білоруських прикордонників. Але доступу туди немає, а люди, які не співпрацюють з режимом, туди не потраплять», - веде мову представниця організації.

Громадські організації, такі як Fundacja Ocalenie, та неформальні групи, допомагають людям уже на території Польщі. Біженці потребують їжі, води, теплих речей. Дехто у дуже поганому фізичному стані через обмороження, погане харчування або й ж повну його відсутність.

«Іноді вони потрапляють сильно побиті білоруськими службами. Я не кажу, що польські служби хороші, якщо вони когось упіймають, вивозять назад в «зону» - те, що називається push back. Наразі в Польщі узаконили можливість вивозити людей, які незаконно перетнули кордон, більше того, їм дають заборону на в’їзд. Усе це суперечить міжнародним законам», - розповідає активістка.

Декому із біженців необхідна екстрена медична допомога, тоді разом зі швидкою допомогою приїжджають прикордонники. У таких випадках в фундації надають юридичну підтримку, її забезпечують і тим, хто просить притулку в Польщі.

«Якщо прикордонники забирають людей, ми маємо право слідкувати за процедурою, знати, що відбувається. На жаль, це не гарантія, що людей не вивезуть назад в Білорусь», - зауважує Дорота Новок.

Від самого початку міграційної кризи прикордонники порушували закони, наголошує співробітниця фонду. Повернення людей в Білорусь до запровадження Польщею надзвичайного стану – це порушення. Як і недопущення в «зону» правозахисників, активістів та журналістів.

За офіційними даними кількість загиблих на кордоні біженців перевищує 20 чоловік. Та активісти переконані, що реальна цифра значно вища, на жаль, цю інформацію перевірити не можна.

«Майже всі люди, яких ми зустрічали у лісах, розповідали про ситуацію в країнах, з яких вони приїхали. Це біженці з Сирії, які втекли зі своєї країни, а в сусідніх, куди прибули, у них не було документів, можливості отримувати медичну допомогу, а їхнім дітям - освіту. Люди також приїжджають з Іраку (Курдистан), Ємену. Особисто я зустрічала сім’ї з хворими дітьми з ДЦП, епілепсією. У цих країнах можливості отримувати медичну допомогу у них немає, у дитини шансів вижити мало, водночас це можливо в країнах Європи», - продовжує Дорота Новок.

В Fundacja Ocalenie працюють багато перекладачів та юристів, завдання волонтерів не лише надати біженцям речі першої необхідності, матеріальну підтримку, а й пояснити що саме відбувається, в якій вони ситуації, адже часто люди цього не знають.

«У них є інформація від перевізників, що вони потраплять в Польщу, а там все легко. А це насправді не так. Іноді прикордонники вмовляють людей не просити про притулок. Якщо це спрацьовує, починається процедура депортації. Ще один варіант: заяву на притулок приймають, але відразу людину ув’язнюють через незаконний перетин кордону. Зараз ми не маємо змоги сказати, що люди можуть претендувати на притулок у Польщі і вони його отримають. У цих умовах Польща для них не є безпечною країною, їм краще їхати в іншу», - зауважує правозахисниця.

Наразі мова йде про декілька тисяч біженців і Польща, де живуть 40 мільйонів людей, може їх прийняти, вважає Дорота Новок. І казати про страшні цифри, з якими країна не впорається – маніпуляція. Але це нинішня політика Євросоюзу, щоб не приймати біженців і зупиняти їх на кордонах тих країн, де вони намагаються потрапити.

«З Польщі виїхало дуже багато людей, вони живуть в інших країнах. До нас наразі їдуть люди з Білорусі, які стали жертвами режиму. І з України, втікаючи від війни на Сході. Ці люди просто хочуть жити у безпечних умовах, мати доступ до освіти й медицини, це наче зрозуміло, всі це сприймають нормально. А чим ситуація з біженцями з Ємену, Іраку та інших країн Близького Сходу інша? В ЗМІ дуже багато маніпуляцій на цю тему. У цій ситуації людей використовують, та навіть попри це вони все одно їдуть. І це показник того, від яких умов втікають люди, щоб потрапити в країну, де вони просто зможуть жити нормально», - каже правозахисниця.

Причин виникнення міграційної кризи декілька, зауважує під час прес-туру УКМЦ правозахисник, координатор проєкту «Без кордонів» Максим Буткевич. Громадська ініціатива «Без кордонів» існує понад 15 років, з лютого 2006 року, за цей час активісти допомогли тисячам людей. Здебільшого це біженці, які звертаються за консультаціями, отримують їх і швидко вирішують свої проблеми. А інші потрапляють у складні ситуації, волонтери допомагають їм тривалий час, буває, що й кілька місяців, а то й років. Крім того, в організації займаються питаннями зменшення ксенофобії та дискримінації. Для цього проводять освітні, інформаційні заходи, аналізують стан системи захисту в Україні, працюють в напрямку адвокації та все ж найбільше робота ведеться з індивідуальними зверненнями.

Багато людей з країн, що перебувають у кризах, збройних конфліктах, важких соціально-економічних ситуаціях, намагаються звідти втекти, розповідає правозахисник. Часто не для збереження власного життя, а щоб врятувати дітей або ж працювати і надсилати засоби для виживання своїм рідним. Не секрет, що люди відправляються дуже різними шляхами, багато з яких дорогі і ризиковані. Часто цілі родини збирають гроші, щоб відправити одну людину або ж сім’ю. Нерідко люди дорогою гинуть.

«Коли з’явилася можливість потрапити на зовнішні кордони Євросоюзу, мова про те, що можна назвати спецоперацією нинішнього Мінського режиму, багато людей нею скористалися, часто не маючи жодного уявлення про Білорусь, її проблеми, не розуміючи, що саме там відбувається і для якої цілі їх використовують», - пояснює координатор.

Українські та німецькі незалежні журналісти-розслідувачі довели: з літа цього року різко збільшилася кількість рейсів білоруської авіакомпанії Белавія та деяких інших до Білорусі. Вони перевозили величезні групи людей. А ще зросла кількість новостворених турфірм, які продавали «пакети візиту» до Білорусі – візу на в’їзд, авіаквиток і базовий готель на перебування впродовж кількох днів. Та усні обіцянки доправити до кордону Євросоюзу, а іноді й на територію ЄС людей з Іраку, Сирії, Сомалі і інших країн.

«Навіщо це Мінському режимові? Це спроба атакувати ЄС, створити кризову ситуацію на зовнішньому кордоні, поціливши у слабке місце. Мова про небажання країни ЄС, зокрема Польщі, приймати велику кількість біженців і відсутність можливості виявити європейську солідарність і перерозподілити цих людей. На жаль, виглядає так, що частково це спрацювало, принаймні в пропагандистському плані», - зауважує Максим Буткевич.

Ситуація виглядає приблизно так: з одного боку є люди, які будь-якими шляхами намагалися втекти, врятуватися, а з іншого - цими людьми у відчайдушній ситуації цинічно скористалася сучасна мінська диктатура. Водночас існує дуже мало безпечних маршрутів, якими можна дістатися до безпечніших країн, тому задум Лукашенка стало можливо реалізувати.

Для понад 20 людей ця історія закінчилася фатально, повідомляють також про людей з важкими захворюваннями та жінок на пізніх термінах вагітності. Частина з новоприбулих зрозуміла, що їх використовують, доброго чекати не варто і прийнятного виходу із цієї ситуації немає, тож вирішили повернутися назад, наприклад люди з Іракського Курдистану. Але це не про людей з охоплених війною регіонів, тих, яким загрожують політичні переслідування та інші небезпечні наслідки, вони все ж залишаються на кордоні, розташували там тимчасові центри, в які і досі продовжують прибувати люди. І в холодну пору року вони опинилися просто неба. Ці люди у важкому стані, в ситуації, яка в будь-який момент може стати критичною. І навіть ті нечисленні ресурси, які у них є, закінчуватимуться.

Для України прямих наслідків від цієї ситуації наразі немає, додає активіст. Крім алармістських повідомлень, що цих людей можуть штучно переспрямувати на Білорусько-Український кордон. Це не видається вірогідним, мова все таки йде про ЄС, а не про Україну, яка до нього не входить. Але свій певний внесок у побудову стереотипів страху, ненависті до людей, формування думки при небажаних зроблено. Тобто тут наслідки дуже негативні і медіа відіграли в цьому значну роль.

Для Євросоюзу і взагалі для цілого регіону, в тому числі й для України, підірвано міжнародну систему притулку, міжнародного захисту. Влада Польщі ще наприкінці літа оголосила про намір не надавати притулок тим, хто незаконно перетнув кордон, а це суперечить Конвенції ООН 1951 року про біженців, зобов’язання за якою взяла на себе в тому числі й Польща. Правозахисник наголошує: це дуже поганий приклад, тепер всі зможуть посилатися на ЄС і відмовляти. Це руйнація міжнародної системи захисту, яка вибудовувалася десятиліттями, і це тривожний дзвіночок.

«Влада Польщі повелася не так, як мала б вчинити у цій ситуації. А Євросоюз продемонстрував відсутність єдності в питанні можливого розв’язання міграційної кризи. І це вказує на слабке місце ЄС, а ті, хто розробляв цю спецоперацію, ідентифікували це і поцілили в нього», - висловлює думку Максим Буткевич.

Нинішня ситуація схожа на пастку. Для Польщі і Євросоюзу, які, уникаючи провокацій та політичних маніпуляцій, вимушені приймати швидкі, не завжди правильні й коректні рішення, які нищать задекларовані суспільні цінності. Але в першу чергу для людей...

За пропагандою і політичними іграми обличчя цих людей стираються. І перетворюються на потік, який ледь не зносить все на своєму шляху, стихійний і небезпечний. Та все ж це - люди, які шукають захисту, безпеки, можливості працювати, вчити і лікувати своїх дітей, вільно думати і дихати в країні без чергового режиму.

В групі Support refugees in Poland, Belarus and Lithuania у Facebook фотограф Кароль Григорук розповідає:

Асмін (ім’я та деяку інформацію було змінено з міркувань безпеки) 25 років. Вона втекла з іракського Кіркука від насильства та фундаменталізму ополченців. Разом з братом і двома випадковими людьми жінка ховалася в лісі…

Кілька днів тому вони вперше з нами заговорили. Вони перебували у натовпі з понад сотні людей, витіснених білоруськими прикордонниками в районі Бугу. Люди бігли разом зі своїми родинами. Чоловіки, жінки та діти. Тікаючи від палиць і собак, вони впали в крижану воду річки. Повідомлення, які вони пізніше надсилали, вказували на критичний стан, який загрожував їхньому життю. Спроба викликати швидку не увінчалася успіхом. Контакт обірвався. Настала тиша.

Лише через кілька днів їм вдалося надіслати ще одне повідомлення. Ми боялися, в якому стані їх знайдемо.

Виявилося, що Асмін має кваліфікацію медсестри. Саме вона доглядала за групою, писала повідомлення та перекладала історії, які розповідали люди. Історії, які неможливо описати за одну зустріч. Люди перестали рахувати, скільки разів польські солдати силою кидали їх крізь колючий дріт. Прямо в руки лукашенківським бандитам.