Про тенденції, виклики й несподіванки місцевих виборів для читачів «Галичини» розповів професор політології Національного університету «Києво-Могилянська академія», науковий директор фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва Олексій ГАРАНЬ.

Цьогорічні місцеві вибори мають високу ціну, оскільки триває реальна децентралізація, зростають доходи громад, на місцях розпоряджаються бюджетами. А це серйозні кошти і вплив. Крім цього, відбулося об’єднання громад, тому знову ж таки зросла ціна місцевих виборів. Очевидно, що на цих виборах «Слугам народу» не вдасться монополізувати владу, тобто вибори призведуть до створення певних балансів між центральною і місцевою владою. Тут є плюси і мінуси. Переваги полягають у тому, що у країні не буде монополізації. Ми бачимо, що насправді правляча більшість уже «розпливається», але все-таки вона є. У більшості регіонів, думаю, жодна політична сила не зможе монополізувати владу в радах. І це пов’язано зокрема і з тим, що вибори відбудуться за новою виборчою системою – пропорційною з відкритими списками. З огляду на це рідко виникатиме ситуація, коли партія зможе отримати понад 50 відсотків місць в радах.

Водночас ці вибори є невиправдано партизованими. Якщо раніше 90 тис. виборців у громаді – це була підстава, щоб вибори відбувалися за партійними списками, то нині цей поріг знизили до 10 тис. На місцевому рівні, вочевидь, маємо говорити про місцеві проблеми, а не про партійні бачення того, як розвиватиметься країна. Ідея знизити цей поріг належала «слугам», оскільки для них в умовах падіння їхнього рейтингу – це можливість прив’язатися до рейтингу Зеленського, який наразі залишається найвпливовішим політиком у країні. Водночас де-факто тут є консенсус основних парламентських сил, бо великі партії виграють від такої партизації виборів.

Дуже важливим моментом є те, що мінімум 40 відсотків у партійних списках має бути віддано жінкам. Тому в нинішніх умовах жінки, як кажуть, на вагу золота. Проте загалом це правильний крок, тому що посилить представництво жінок, принаймні в місцевій політиці.

Якщо говорити про загальні партійні тенденції на національному рівні, то це падіння рейтингу «Слуги народу». За останнім опитуванням групи «Рейтинг», це 17 відсотків від тих, хто визначився за кого голосуватиме. Порівняйте з 43 відсотками, відданими за «слуг» на парламентських виборах. Тобто це дуже серйозне падіння. І водночас наростає підтримка, з одного боку, ОПЗЖ, з іншого – «Європейської Солідарності». Тобто це три парламентські партії, які можуть претендувати на найбільшу кількість голосів.

Але специфіка місцевих виборів у тому, що беруть у них участь багато непарламентських гравців, у тому числі локальних партій. Наприклад, може вийти на загальнонаціональний рівень партія мерів – «Пропозиція», тому що вона збере голоси не тільки в Дніпрі, а й у Кропивницькому, Житомирі, Миколаєві. У Вінниці це «Українська стратегія Гройсмана», партії Кернеса і Труханова в Харкові й Одесі, Бойченка в Маріуполі.

Отже, такі одіозні мери, як Кернес і Труханов, не тільки мають шанс перемогти, але їхні місцеві партії теж мають шанс отримати більшість. У Харкові і Маріуполі основна боротьба розгортається між ОПЗЖ і партіями мерів. Але що це за партії, які реально існують в окремо взятому місті чи області? Очевидно, що це потрібно врахувати законодавцеві в майбутньому.

Оскільки маємо пропорційну систему виборів, то представники різних партійних сил у радах будуть змушені блокуватися задля прийняття рішень. Тут виникатимуть дуже різні ситуації. Наприклад, у Києві, найімовірніше, мером стане Кличко, а найбільші три фракції в раді будуть «Слуга народу», «Удар» і «Європейська солідарність». На мою думку, Кличко буде, радше, блокуватися зі «Слугами народу», оскільки не захоче йти на конфронтацію з владою.

Небезпека цих виборів у тому, що може відбутися регіональна поляризація, зокрема, успіхи ОПЗЖ на Сході і Півдні. Також є загроза феодалізації. Тобто децентралізація дає більше можливостей громадам, але прагнення контролювати фінансові потоки з боку місцевих «баронів» також посилиться.

Гасла, які використовують провідні партії, на жаль, не є гаслами для місцевих виборів. ОПЗЖ говорить про соціальні проблеми і мир на Донбасі. Мир на Донбасі – це важливо. Але це не питання місцевих виборів! «Європейська Солідарність» правильно говорить про російський реванш, але це теж не питання місцевих виборів. «Батьківщина» говорить про пенсії, комунальні тарифи, зарплати, що також не вирішується на місцях. «Слуги народу» прив’язуються до всіх поїздок регіонами Зеленського, де він використовує не президентську, а партійну символіку.

Вплив «ковіду»

Особливістю цих виборів також є вплив на них пандемії. В умовах «ковіду» місцева влада використовує цю ситуацію, демонструючи, що вона дбає про людей на відміну від центральної влади. Частково це справді так, тому що місцева влада активніше долучається до боротьби з пандемією. Але водночас бачимо, як мери на місцях не дотримуються карантинних вимог. Наше опитування показує, що українці більше бояться економічного спаду, ніж пандемії. І на цьому спекулює місцева влада. Мери намагаються грати на протидії центру. Це якраз той випадок, коли Зеленському і уряду треба було б продемонструвати принциповість, силу і рішучість. Ми бачимо якими темпами у нас розповсюджується коронавірус і значною мірою це пов’язано з недотриманням карантинних норм. Але там, де треба продемонструвати рішучість, ані Зеленський, ані Шмигаль, ані Аваков не роблять цього, боячись вступати в конфронтацію з місцевою владою напередодні виборів.

Виглядає, що через «ковід» місцеві вибори не переноситимуть. Але є небезпеки для членів виборчих комісій. Якщо вони хворітимуть, то просто не буде кворуму для прийняття рішень. Процес підрахунку теж буде дуже ускладненим і тривалим. Тому на місцях можуть виникнути технічні і правові проблеми.

Так зване опитування на виборах від Президента – це спроба відволікти людей від місцевих проблем і нав’язати їм свої фішечки. Це і не всенародне, і не соціологічне опитування, і не екзітпол, це казна-що. Ми бачимо, як Зеленський таким чином намагається втекти від обговорення реальних місцевих проблем.

Вибори партизовані, а з іншого боку, люди не знають, хто в їхньому населеному пункті балотується від тієї чи іншої партії.

Нині має бути дуже чітка кампанія пояснень щодо голосування. Треба пояснити, що головне – це позначити партію, яку підтримує виборець, а лише потім – кандидата з її списку. Загалом другий крок не обов’язковий. Бюлетень буде зараховано, якщо буде зазначено партію, без цього його вважатимуть не дійсним. На це потрібно було відразу спрямувати інформаційну кампанію.