Саміт НАТО в турецькій Анкарі став одним із найуспішніших для України за останні роки: союзники підтвердили рекордний обсяг військової допомоги, Росію офіційно назвали стратегічним противником, а Україну – державою, що робить внесок у безпеку Європи. Водночас, переконаний політолог, професор політології Національного університету «Києво-Могилянська академія», науковий радник Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва Олексій ГАРАНЬ, Києву не варто втрачати пильність, оскільки попереду – виконання власного «домашнього завдання», продовження реформ і готовність до несподіваних змін у світовій політиці.

Про головні підсумки саміту, сигнали для Кремля, роль Дональда Трампа та стратегічні висновки для України читайте в ексклюзивному інтерв’ю для газети «Галичина» з Олексієм ГАРАНЕМ.

– Пане Олексію, якими, на Вашу думку, є головні підсумки саміту НАТО в Анкарі для України? Чи виправдав він очікування Києва?

– Результати саміту перевершили очікування, і це позитивний сигнал для України. Ми розуміли, що буде багато позитивних рішень, але водночас враховували непрогнозованість президента США Дональда Трампа. Попри це, деякі підсумки виявилися навіть кращими, ніж ми сподівалися.

Для нас це також важливий урок: краще не мати завищених очікувань і потім отримати приємний результат, ніж обіцяти надто багато і згодом розчаровуватися через неготовність союзників або власні невиконані домашні завдання.

Насамперед варто звернути увагу на підсумкову декларацію. У ній Росію чітко визначено як стратегічного противника. Водночас Україну названо contributor – державою, яка є донором безпеки та робить власний внесок у безпеку Європи. Це дуже важлива політична зміна у сприйнятті ролі України.

Декларація є короткою, але конкретною. На відміну від попередніх багатосторінкових документів, вона містить чіткі формулювання без зайвої декларативності. Вважаю, що такий формат є правильним, тим більше він допоміг уникнути можливих суперечностей під час погодження документа всіма союзниками, зокрема США.

– Наскільки рішення, ухвалені на саміті, посилюють безпекові гарантії для України в умовах триваючої російської агресії?

– Передусім ідеться про практичну військову підтримку. Цього року військова допомога Україні від країн НАТО становитиме близько 70 мільярдів доларів, і аналогічний обсяг заплановано на наступний рік. Важливо, що це саме військова допомога, а не підтримка державного бюджету.

Окремо варто відзначити рішення про збільшення оборонних витрат країн НАТО, насамперед європейських держав. Значною мірою цьому сприяв тиск з боку Дональда Трампа. Союзники планують більше інвестувати в сучасні технології, виробництво безпілотників, системи протиповітряної оборони та інші критично важливі оборонні спроможності. Для України це означає зміцнення загальної системи європейської безпеки та розширення можливостей для військово-технічної співпраці.

– Які сигнали союзники по НАТО надіслали Україні та Росії під час саміту? Чи можуть його рішення вплинути на подальшу поведінку Кремля?

– Важливим сигналом стала сама атмосфера саміту, зокрема зустрічі президентів України та США. Багато хто побоювався різких заяв чи імпровізацій Дональда Трампа, однак цього не сталося. Навпаки, він відкинув пропозиції Володимира Путіна щодо проведення переговорів у Москві. А Президент України Володимир Зеленський навіть пожартував, що їхати до Москви небезпечно, адже там літає багато українських дронів.

Також Трамп заявив, що українські далекобійні удари по військових цілях на території Росії є виправданими. Він назвав це «виправданою ескалацією», хоча насправді це є відповіддю на російську агресію. Важливо, що позиція США суттєво змінилася порівняно з 2022 роком, коли партнери категорично виступали проти ударів по території Росії.

Для Кремля це сигнал про те, що підтримка України з боку Альянсу зберігається, а роль України у європейській безпеці лише посилюється.

– Які практичні результати саміту українці можуть відчути найближчим часом?

– Насамперед це стосується систем протиповітряної оборони. Дональд Трамп заявив про готовність надати ліцензію на виробництво ракет для комплексів Patriot. Остаточне рішення ще має бути ухвалене, але сама заява є позитивним сигналом.

Це може дозволити європейським країнам передавати Україні власні ракети із подальшим поповненням запасів уже за рахунок нового виробництва. Водночас потрібно розуміти, що запуск виробництва потребує часу – щонайменше року. А ракети необхідні Україні вже зараз. Саме тому надзвичайно важливо й надалі шукати можливості для оперативного забезпечення української ППО.

Позитивним сигналом стала й сама зустріч Зеленського і Трампа. Вона тривала довше, ніж було заплановано: майже 40 хвилин президенти спілкувалися з журналістами, після чого відбулася ще приблизно годинна двостороння розмова. Це свідчить про достатньо хороший контакт між лідерами. Водночас варто пам'ятати, що після будь-яких політичних заяв головне – їх практична реалізація.

– Які виклики залишаються для України у відносинах із НАТО після завершення саміту, і над чим українській дипломатії варто працювати насамперед?

– Україна має бути готовою до несподіваних політичних поворотів. Ми бачимо, що навіть серед союзників можуть виникати нові виклики. Це стосується не лише США, а й окремих європейських країн.

Дуже важливо підтримувати діалог із різними політичними силами в кожній державі. Це нормальна дипломатична практика, яка дозволяє краще реагувати на можливі зміни влади чи політичного курсу.

Крім цього, Україні необхідно виконувати власне «домашнє завдання». Йдеться про продовження реформ, необхідних як для інтеграції до НАТО, так і до Європейського Союзу. Демократичні перетворення залишаються невід'ємною складовою цього процесу.

– Наскільки підсумкова декларація саміту відповідає українським очікуванням щодо підтримки у війні та перспектив євроатлантичної інтеграції?

– Загалом декларація відповідає українським очікуванням, а в окремих аспектах навіть їх перевершує. Попри свій невеликий обсяг, вона містить принципово важливі формулювання щодо Росії як стратегічного противника та України як держави, що робить внесок у безпеку Європи.

Також позитивним є те, що фінальний документ підтримали всі союзники, включно зі Сполученими Штатами. Це важливо, адже минулого року США не підписали підсумкову декларацію саміту G7.

– Які стратегічні висновки має зробити Україна після саміту, щоб максимально використати його політичні та безпекові результати?

– Перший висновок полягає в тому, що не варто створювати завищені очікування. Другий – потрібно постійно готуватися до можливих несподіваних політичних змін і не заспокоюватися навіть тоді, коли ситуація здається стабільною.

Ми вже бачили чимало несподіваних подій у світовій політиці – Brexit, зростання популярності правих популістів у Європі, зміни політичних настроїв у США. Цілком можливо, що й надалі відбуватимуться зміни, до яких потрібно бути готовими.

Саме тому Україні необхідно підтримувати контакти з різними політичними силами у країнах-партнерах, передбачати можливі сценарії розвитку подій і продовжувати виконувати необхідні внутрішні реформи. Це стосується як євроатлантичної інтеграції, так і вступу до Європейського Союзу. Саме така системна робота дозволить максимально використати результати саміту.