Наприкінці вересня посольство США в Україні оприлюднило на своєму офіційному сайті перелік реформ, які слід провести українській владі, щоб наша країна змогла й надалі сподіватися на допомогу та підтримку міжнародних партнерів як у великій війні з росією, так і в її післявоєнній відбудові. І це, судячи з «голосу вулиці» – реакції в соцмережах, – знову розкололо українське суспільство…
Той список, який уже нарекли новим «домашнім завданням» Вашингтона для Києва, налічує доволі пунктів – аж 25. І кожен з них містить конкретні рекомендації щодо заходів, які потрібно вжити Україні, щоб досягти позитивних змін у тій чи іншій сфері життєдіяльності держави. За термінами виконання їх можна розділити на пріоритетні на найближчі місяці й реформи, терміни виконання яких сягають і року та півтора, але не довше. А серед головних вимог – нагальне завершення реформ, які сприятимуть боротьбі з корупцією, що має зумовити поступове формування в нашій державі належного середовища для комфортної роботи бізнесу й припливу американських та європейських інвестицій.
Власне, антикорупційні реформи входять до тих нагальних заходів, які Україні необхідно реалізувати протягом найближчих пів року. Зокрема США вимагають навести лад у наглядових радах держпідприємств (ДП), а саме – ухвалити у другому читанні законопроєкт (ЗП) №5593-д про корпоративне управління в ДП, ввести до наглядових рад «Укрнафти» й «Укренерго» додаткових (сьомих) членів, завершити корпоратизацію «Енергоатому», передати вітчизняну газотранспортну систему (ГТС) Міністерству енергетики, сформувати наглядову раду для новоствореної держкорпорації «Українська оборонна промисловість» (колишній «Укроборонпром»).
Наполягають Штати й на ухваленні закону про Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру, тобто на вдосконаленні процедур відбору керівників та ключових осіб до неї, на створенні механізму підзвітності керівництва прокуратури, зокрема зовнішнього аудиту тощо. Крім того, США натякають на потребу підвищити ефективність роботи Національного антикорупційного бюро (НАБУ). Вимагають збільшити кількість слідчих як мінімум на 300 (!) осіб, посилити криміналістичну спроможність НАБУ відповідно до міжнародних стандартів і гарантій, сформувати для цього відомства громадську спостережну раду та надати йому право на прослуховування телефонних та інших розмов відповідних осіб.
Реформи мають торкнутись і Національного агентства з питань протидії корупції, Вищого антикорупційного суду, Вищої ради правосуддя та Верховного суду (ВС). Причому – переважно процесу відбору керівників відповідних відомств і суддів, а також їхньої незалежності та підзвітності. Зокрема Штати вимагають створити Вищий адміністративний суд, укомплектований належно перевіреними суддями, провести перевірку чинних суддів ВС у зв’язку з резонансними корупційними справами та переобрати за потреби нових.
США звернули увагу, що в Україні є проблеми не лише з корупцією. Декілька пунктів присвячено реформуванню відомств, які відповідають за економічну й фіскальну політику. Отож Штати рекомендують посилити Рахункову палату та Державну аудиторську службу. Для цього необхідно внести зміни до законодавства, які сприятимуть підвищенню ефективності цих двох інституцій під час повоєнного відновлення України. Ще США дуже радять українській владі нарешті запустити процес реорганізації Бюро економічної безпеки. А також – розробити комплексну стратегію реформування Державної митної служби, зокрема погодити її нормативно-правову базу із законодавством ЄС, спростити та оцифрувати митні правила, запровадити на митниці антикорупційні інструменти… І головне – забезпечити її реалізацію.
Звичайно, не оминув Вашингтон і сектор оборони й безпеки Української держави, оголосивши такі ключові завдання для Києва: реформувати процеси та процедури озброєння й державних закупівель у цій сфері відповідно до стандартів НАТО з прозорості, підзвітності та ефективності, ухвалити поправки до закону про національну безпеку для посилення цивільного контролю та моніторингу Збройних сил й модернізації системи командування в ЗСУ, трансформувати системи оборонного планування та управління ресурсами з метою підвищення протидії корупції, реорганізувати процеси та процедури закупівлі озброєння.
Крім того, має бути реформовано Службу безпеки України – їй пропонують залишити тільки повноваження, пов’язані з контррозвідкою й антишпигунською діяльністю, кібербезпекою та боротьбою з тероризмом… Відверто кажучи, важко читати той перелік. Це ж стільки в нас у державному управлінні на 33-му році самостійної України й на другому році великої війни з росією ще існує «не такого, як має бути»!
Ясна річ, що творилося те все не лише за період владарювання нинішнього глави нашої держави та його «слуг народу». Тягнулося ще з 90-х років. І кожен із попередніх конституційних гарантів нашої самостійності й добробуту доклав до того руки. Але так і зривається з уст запитання: а що ж ми будували впродовж трьох десятиліть під синьо-жовтими прапорами, під гаслами розбудови власної суверенної держави, якщо тепер, по суті, чи не все те треба дотягувати до рівня демократичних цінностей громадянського суспільства, а то й перебудовувати заново?!
Оскільки перелік вимог було оприлюднено чи не відразу після вересневого візиту Президента Володимира Зеленського до США, то можна вважати, що главі України донесли їх і в усній формі – мабуть, і не в такому причесаному вигляді, як на письмі. Цілком можливо, що вони прозвучали і в ультимативній формі. І так само ймовірно, що «список-25» справді послужить своєрідним каталізатором реформ. Принаймні ігнорувати його наша влада не може. Адже найбільша військова допомога надходить саме зі Штатів. Її сума вже перевищує $42 млрд.
Тим-то, як переконана одна половина наших громадських експертів, якщо ще кілька років тому, у мирний час, і можна було під різними приводами відтягувати реформи, то тепер, коли ситуація на полі бою залежить від кількості та якості західної зброї, яка надходить до України, аж ніяк це не вдасться. Тому Київ не може сваритися з головними стратегічними партнерами. Бо розуміє, що без військової й іншої допомоги, без кредитів і грантів з-за кордону Держбюджет України просто розсиплеться.
Тим паче, що багато з тих 25 пунктів перетинаються з домовленостями, прописаними в Меморандумі між Україною та МВФ, і є частиною зобов’язань Києва перед ЄС щодо програми макрофінансової допомоги, яку Європарламент затвердив у листопаді 2022 року... Але це все в теорії. На практиці ж може бути й навпаки. Згадаймо хоча б те, що загалом претензії до проблеми корупції в Україні з боку міжнародних партнерів – це вже вельми давня історія. Наприклад, далекого 2014 року, коли МВФ схвалив черговий кредит Україні, проведення судової реформи й очищення судової гілки від корупції були серед основних вимог фонду. І для того, щоб домовитися про фінансування чи інший вид підтримки, українська влада щоразу обіцяє «дати хабарництву бій». Але з виконанням цієї обіцянки виходить наразі не дуже: на початку 2023-го у світовому «корупційному рейтингу» Україна посідала 116-те місце зі 180-ти.
І навіть готові до голосування законодавчі норми часто зависають у Верховній Раді. Наприклад, ЗП №5593-д про приведення діяльності ДП у відповідність до стандартів ОЕСР було прийнято у першому читанні ще 2021 року. І відтоді руху по ньому немає. ЗП №8071 про повернення обов’язкового електронного декларування та розкриття фінансового стану публічних осіб, який США внесли до переліку невідкладних заходів, було знято з розгляду в парламенті.
Щось схоже відбувається і з перезавантаженням митниці. У лютому Кабінет Міністрів звільнив майже все керівництво митної служби. У квітні Верховна Рада ухвалила у першому читанні ЗП №6490-д, норми якого визначають процедуру конкурсного відбору керівництва ГТС, передбачають щорічний аудит ефективності роботи митниці та запроваджують обов’язкову переатестацію всіх співробітників служби. Але до другого читання той ЗП досі не «дістався».
З реформуванням Міноборони проблем не менше. Повний перехід на стандарти НАТО протягом трьох років анонсував ще 2015-го Степан Полторак, який тоді очолював відомство. Але цю справу так і не завершили до 2022-го. Звісно, з початком великої війни в Україні процес прискорився. Але партнери, які витрачають на допомогу нашій державі десятки мільярдів доларів, все одно відверто незадоволені роботою міністерства. Навіть внутрішній аудит, який недавно провела у відомстві Держаудитслужба, зафіксував велику кількість порушень…
Отже, чим слід вважати нинішнє свіже «домашнє завдання» для владного Олімпу в Україні, в якому повно невиконаних пунктів із цілої серії попередніх? Схоже на те, що воно лише нині видається як невблаганний ультиматум. А через якийсь час перетвориться, як твердить друга половина названих експертів, на чергове «останнє китайське попередження». Нагадаємо, що цей фразеологізм означає нездатність того, хто погрожує, – у цьому разі США, – виконати свої погрози. Адже як не крути, а інтереси Штатів – ослабити рф і запобігти її союзу з Китаєм – та України – викинути агресора за свої межі, а то й розбити його на голову, цілковито збігаються.
Тим-то, як диктує логіка обставин, якщо й надалі Київ не квапитиметься з виконанням чергового «домашнього завдання», то це аж ніяк не означає, що Вашингтонові урветься терпець і якоїсь миті потік військової допомоги – а попри неї й фінансової та гуманітарної – від США й коаліції західних країн геть вичерпається. Принаймні можна припускати, що нинішній статус-кво у відносинах України з її партнерами може зберегтися до президентських виборів у Штатах, запланованих на 5 листопада наступного року. А там – уже одному Богові відомо, що буде далі. Надто ж коли на тих перегонах переможе Роберт Кеннеді (молодший) – кандидат від Демпартії, котрий, до речі, уже заявив, що війну в Україні буде завершено протягом перших ста днів його президентства, причому «на кращих умовах, ніж будь-хто може очікувати», чи Дональд Трамп.
Інша річ, що корупція в Україні, як заявив недавно президент Литви Гітанас Науседа, чинить значний негативний вплив на країни Заходу під час ухвалення рішень про постачання зброї для ЗСУ. І якщо в Києві й далі зволікатимуть із виконанням приписів від своїх союзників, то годі й сподіватися, що той потік допомоги стане повноводним. Тим паче тепер, коли Україна поставила хрест на програмі лендлізу, ефектно підписаній президентом США Джо Байденом 9 травня 2022-го, яка, проте, через неподання Києвом відповідної заявки так і не запрацювала, а днями вже минув і термін її «придатності».
Це все вкупі означає, що на фронті й далі пануватиме своєрідний баланс сил, за якого надіятися на швидке звільнення українських територій немає підстав. І схоже, що наразі ніхто й ніщо не урухомить цей «застій». Ні ззовні, ні зсередини. Хіба що новий Майдан у Києві. Втім, таким чи не першим застережним сигналом суспільства Офісу Президента стали результати недавнього соціологічного дослідження, проведеного фондом «Демократичні ініціативи» ім. І. Кучеріва спільно з Київським міжнародним інститутом соціології, згідно з якими 80 відсотків опитаних українців вважають В. Зеленського відповідальним за корупцію в уряді та військових адміністраціях.
