Цьогорічний ювілейний 15-й рік Всесвітнього дня вишиванки присвячено українській традиційній музиці та екологічним питанням, зокрема, проблемі вирубки лісів, висихання річок і забруднення довкілля пластиком. Бо екологія теж є нашою культурною спадщиною, яка століттями створювалася предками.

Вишита сорочка – це не просто розпізнавчий знак України та її національна святиня, вона є символом краси та міцного здоров'я, щасливої долі та родинної пам'яті, оберегом і молитвою без слів. Українська вишиванка нарівні з українською писанкою є одним із найяскравіших символів нашої культури. І з 2006 року ми відзначаємо свято свого національного вбрання, про історію якого дізнаємося все нові й нові факти.

1. Численні дослідження і знайдені артефакти свідчать, що вишите вбрання давні українці створювали ще до VI ст. Проте зразки української вишивки з тих часів, на жаль, не збереглися.

2. У кожному регіоні України та навіть в окремих селах техніки вишивання, орнамент, традиційні кольори, якими вишивають сорочки, різні. В національному музеї Івана Гончара, де зібрано зразки вишивки із різних куточків нашої держави, підсумували, що існує понад 250 швів, які базуються на 20-ти видах технік вишивання, і серед найпопулярніших є мережання, низь, настилування (гладь), колодка, хрестик, хрестик з підстилом, кучерявий стіб, гаптування, ланцюжок, стебнівка, ретязь косичка, вирізування, виколювання, солов'їні вічка, бігунець, плетіння. й ін.

3. Вишивка колись наносилася на одяг, передусім сорочки, із сакральною метою - як оберіг. Деякі вишиванки спочатку створювалися як ритуально-обрядові. Це була святкова, а не буденна одежа. І вишивати національний одяг у давні часи бралися лише жінки, бо саме вони дарували виробу потужну позитивну енергетику. А вишиванка, яка уся складається з різних візерунків, символізувала добро, вірність та любов. Це ремесло матері передавали своїм донькам, бабусі - онукам. Нині ж за це ремесло беруться й чоловіки.

4. Одне з давніх замовлянь наших предків звучало так: "Якою білою є сорочка на тілі, таким щоб і чоловік до жінки був". Саме тому дівчата мали вишити своєму нареченому вишиванку до весілля. У багатьох чумацьких піснях зустрічаються слова про "невипрану сорочку", адже випрати її мала право лише дівчина, якій чумак зберігає вірність. Повернення чумака додому в випраній сорочці, певно ж руками іншої жінки, говорило про факт зради.

5. Був ще й такий звичай: молода наречена мала подарувати не лише нареченому, а і його батькам по вишитій сорочці. Сорочку для майбутньої свекрухи перед тим, як сісти вишивати, обов'язково треба було вимочити в дуже солоній воді, щоб уникнути бід і сліз в майбутній сім'ї. Величезне значення надавали й орнаменту на вишитих сорочках. Не можна було переймати малюнок у подруги чи родича, щоб не "забирати" чи не "повторювати" чужої долі.

6. Війна - начебто не найкращий час одягати вишиванку, але історія доводить протилежне. Кілька століть тому козаки, ідучи в бій, неодмінно одягали вишиту сорочку, яка була їхнім оберегом. Носили її під одностроєм і вояки доби визвольних змагань — січові стрільці та українські повстанці. Відтоді минуло багато часу, але національні традиції залишилися незмінними: нині багато українських захисників на Донбасі у своїх рюкзаках поряд із найнеобхіднішими речами знаходять місце й для вишитої сорочки. Особливо вона цінна, коли її вишила мама або кохана.

Українці, які у післявоєнні роки ще минулого століття поверталися з концтаборів, розповідали дивовижні історії про те, як наші дівчата рятувались від загибелі в ув'язненні, просто одягнувши рідну вишиванку. Є факти, що вишиванки навіть мають свої енергетичні поля.

7. До речі, й сам Донбас був зовсім українським до 1950-х років. До того, як на початку 60-х років була прийнята нова програма партії про "злиття націй" у єдиний радянський народ, у Донецькій та Луганській областях розмовляли українською і носили українське вбрання. Через насильницьку русифікацію в регіоні фактично зникли українські школи і садочки, люди почали розмовляти російською. У соцмережах нащадки українців зі східних регіонів часто діляться світлинами початку ХХ століття, які збереглися в їхніх родинах.

8. Вишивка хрестиком є найпопулярнішим швом, який використовують не лише у вишиванках, а й у інших вишитих виробах. Узори вишивки поділяють на три великі групи: геометричні, рослинні і тваринні (зооморфні) орнаменти. Рослинні традиційно вишивали на жіночому одязі, геометричні – на чоловічому. Єдиним рослинним орнаментом, який міг прикрашати чоловічу вишиту сорочку, було листя дуба – символ сили і мужності. А орнаментом, який однаково підходить усім - і дорослим, і дітям, є восьмикутна зірка - вона символізує сонце, образ Творця, єдиного духовного початку всього живого.

9. Довгий час вишивка була своєрідною візиткою людини. По багатстві орнаменту та використаним кольорам можна було дізнатися про її вік, сімейний стан, соціальний статус. Наприклад, сорочку із вишитими квітами носили лише молоді дівчата. Заміжні жінки вишивали узори з плодами і ягодами калини, що символізувало дітей. Останніми роками вишивка виконує більше декоративну функцію.

10. Колір сорочки та узору також має значення. Білий – символ світла і чистоти; червоний – любов, кров, вогонь; синій – колір води, а жовтий – символ сонця. Лише до чорного наші прадіди ставилися по різному. В одних регіонах його вважали кольором смерті і або не вишивали на сорочках взагалі, або носили лише у поважному віці. В інших, навпаки, асоціювали чорний колір із землею, а значить щедрим врожаєм і багатством та поєднували його з іншими кольорами. Сині вишиті сорочки було прийнято одягати жінкам, що вже не планували народжувати, або ж маленьким дівчаткам.

11. Нині дуже популярні вишиванки білого кольору - тобто "білим на білому". А колись, у давнину, надзвичайно тонка вишивка білими нитками була поширена серед європейської знаті і української шляхти, яка носила вишиту таким чином нижню білизну і натільні сорочки.

12. Багато вишиті манжети, горловина і низ сорочки – не данина моді. В давнину люди вірили, що через ці місця, де одежа вже не прикриває тіло, до них може підступитися зло. Тому-то щедрою вишивкою узорів з оберегами матері й кохані намагалися захистити своїх близьких.

13. Популярні нині маки, як елемент візерунка, фактично не використовувалися в традиційній українській вишивці, оскільки символізували печаль і смерть. Широкого поширення вони набули наприкінці XX століття.

14. Вишивка однієї сорочки може займати від двох тижнів до кількох років - залежно від складності технік. У давнину, коли люди від світанку допізна працювали по господарству, зайнятися вишивання можна було лише увечері та вночі. І вишиванку дівчата мали вишити собі власноруч - колись вважали соромом, якщо дівчина носила вишиту чужими руками вишиванку.

15. Першим, хто поєднав українську вишиванку із буденним одягом, став Іван Франко. Саме він стильно скомбінував вишиту сорочку з піджаком. У такому вигляді він зображений на 20-гривневій купюрі. Іван Франко не лише сам носив вишиванку як ознаку своєї ідентичності, але й доклав максимум зусиль, щоб зберегти найкращі зразки візерунків та технік для прийдешніх поколінь, очолюючи етнографічну комісію Музею Наукового товариства ім. Т. Шевченка у Львові.

16. Відоме фото маленької Лесі Українки в вишиваночці виникло не випадково, а як прояв протесту української інтелігенції проти заборони Емським указом п'єс і видань "малоросійською" мовою. Результатом цієї заборони було те, що майже у всіх поміщицьких родинах жінки почали носити національний костюм (українські сорочки), який давно вже не був у вжитку. Письменниця Олена Пчілка, мати Лесі, не лише сама почала вживати у щоденному житті українські національні строї, але й свідомо відвезла своїх дітей до салону фотографуватися в національному вбранні. А в 1884 р., добираючи дочці псевдонім, поєднала його з іменем України. У такий спосіб Ольга Косач (Олена Пчілка) виявляла свій політичний протест.

17. Найбільшу кількість людей у вишиванках, яка зібралась в одному місці, була зареєстрована у 2011 році у місті Рівному. До Дня Незалежності на центральний майдан міста прийшло 6570 людей у вишиванках, що зафіксували у Книзі рекордів України.

18. Орнаменти з вишивки з кожним днем стають все популярнішими. Нині їх втілюють не лише на сорочках, але й на будь-якому сучасному вбранні, на оздобленні посуду, предметах побуту, на автомобілях та навіть "викарбовують" у вигляді татуювання.

19. Різні види орнаментів вишивок на одязі, у тому числі й на сорочках, є і в інших країнах світу - Польщі, Чехії, Росії, Білорусі та навіть у Мексиці - лише мають інші назви та вишиті іншими видами технік та орнаментів.

20. Національний банк України випустив дві монети номіналами 5 і 10 гривень, присвячені українській вишиванці. Ці монети відтворюють традиції вишивання в різних регіонах країни. Вони належать до серії "Українська спадщина" (серія монет, які започаткував Нацбанк України у 2005 році). Обидві їх ввели в обіг у серпні 2013 року. Нині за такі монети колекціонери готові платити від 600 до 1300 грн.