Чи справедливо оштрафували газовики немічних пенсіонерів?

Січневі звернення читачів до нашого часопису означені головно недовірою до державних інституцій чи органів місцевого самоврядування, а також до надавачів послуг газопостачання. Зокрема жителька селища Богородчани Марія Максимів, яка має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», переповнена сумнівами щодо їх реальних обсягів і хоче їх підтвердження від журналістів. А родина пенсіонерів Ольги і Віктора Паніних з міста Болехова загрузла у сутяжництві з Долинським управлінням з експлуатації газового господарства ПАТ «Івано-Франківськгаз» – люди похилого віку у своєму позові заперечують звинувачення газовиків у втручанні в роботу газового лічильника і т. д.

Ольга Паніна на своєму обійсті в Болехові
НЕ ТА СТАТТЯ - НЕ ТЕ ЖИТТЯ

Жительці селища Богородчан Марії Максимів уже 75 років. Згідно з довідкою про реабілітацію, виданою 1992 року, її матір, нині покійну Олексин Юстину Семенівну як члена сім’ї, зокрема дружину учасника ОУН, 21 жовтня 1947 року було виселено із села Саджави на Богородчанщині на спецпоселення в Карагандинську область Казахської РСР з конфіскацією майна. А разом з нею і неповнолітні діти – авторка листа до «Галичини» Марія Олексин (Максимів) та її старший брат Іван Олексин 1940 року народження: «З обліку спецпоселення Олексин Ю. С. знята 16 лютого 1960 року. Олексин І. Ф. і Олексин М. Ф. на персональному обліку спецпоселення не стояли. На підставі ст. 3 Закону України від 17 квітня 1991 року «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» зазначені особи реабілітовані з поновленням у всіх громадянських правах і поверненням конфіскованого майна або його вартості. Відомості про конфіскацію майна у справі відсутні».

Марія МАКСИМІВ:

– Я не погоджуюся з відповіддю голови Богородчанської районної ради Михайла Головчука щодо розгляду моєї повторної заяви. Я з мамою і братом була виселена із села Саджави на спецпоселення в Караганду 21 жовтня 1947 р. Мені було два роки, а моєму братові Івану Олексину – п’ять. Відповідь з головного управління Пенсійного Фонду України в Івано-Франківській області неправильна. Бо я була вислана у Карагандинську область не з батьками, а лише з матір’ю. А мого батька Федора Олексина арештували 21 грудня 1944 року і 20 лютого 1945 року засудили за статтями 54-1-а і 54 – 11 КК на 20 років з конфіскацією майна, убили в Норильську у серпні 1953 року… Чи маю я право на безплатний проїзд і доплату до пенсії 43,52 грн., або 25%, а також пільги – 25% чи 50% і т. д. Нас було семеро братів і восьмеро сестер, то, може, комусь і виплатили компенсацію, але тільки не нам з братом.

…Відповідь Марії Максимів у 2017 році дали і голова райради М. Головчук, і начальник управління Пенсійного фонду України в області Н. Павлюк. Зокрема голова райради інформує, що «безплатний проїзд всіма видами міського пасажирського транспорту (крім таксі) та на автомобільному транспорті загального користування (за винятком таксі) в сільській місцевості в межах адміністративного району за наявності посвідчення встановленого зразка мають особи, реабілітовані згідно зі статтею 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», а Вас реабілітовано згідно зі статтею 3». А начальник головного управління Пенсійного фонду України в області зазначає: «Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводять у розмірі 54,4 гривні, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, – 43,52 гривні».

І «Галичина» не має що додати до цих коментарів.

СУДДЯ ВСІМ - БОГ

Пенсіонери Ольга і Віктор Паніни – подружжя з міста Болехова. Колишні медсестра і водій вантажівки розповіли «Галичині» історію про спілкування з Долинським управлінням з експлуатації газового господарства ПАТ «Івано-Франківськгаз», яке вже триває майже рік і завершилося позовом болехівців до Болехівського міського суду. Журналісти «Галичини» вже побували у домогосподарстві Паніних, відтак мають намір відвідати і засідання у Болехівському міському суді, щоб вичерпно висвітлити на газетних шпальтах. Адже ця історія, коментарі до якої ми подаємо лише на рівні фактів у зв’язку з розглядом справи у суді, схожа навіть не на комедію, а радше на фарс.

Ольга і Віктор ПАНІНИ, пенсіонери:

– Наразі ми використовуємо газ для плити і кахельної печі, а для котла – дрова. Всі інші точки запломбовані. Ще з 2013 року чекаємо, щоб розпломбували їх. Але й наша вина в тому є, бо ми запізнили з документами. Суть нашої проблеми така: торік нам зателефонували з Долинського управління з експлуатації газового господарства і повідомили, що ми оштрафовані на суму до 3 тис. грн. Я подумала, що жартують чи, може, помилилися з адресою. Та жіночий голос сказав, що штраф і справді є, тому що ми, мовляв, втручалися у роботу газового лічильника. У мене, кажу, чоловік хворий, що й рук не може підняти, та й я хіба можу дістатися до лічильника, який на вулиці, а доступ складний – на висоті до трьох метрів, навіть працівникам-газовикам даємо драбину. Наступного дня ми з чоловіком поїхали у Долину – до начальника управління з експлуатації газового господарства. Пояснив, що помилки нема – треба платити штраф.

Єдине пообіцяв – що можна буде суму розбити на кілька платежів. Якщо не розрахуємося за три дні – перекриють газ. Ми не погодилися і сказали, що звернемося до суду, бо надіємося на справедливість. Я ще, жартуючи, запитала, чому жодне авто газового господарства не обладнане драбиною. Бо ж я постійно газовикам вимушена драбину подавати і ще її притримувати – лічильники ж на стіні високо. То як ми, хворі пенсіонери, самотужки могли туди дістатися і втрутитися у роботу? Ніколи у нас не було жодних боргів чи зауважень від контролерів, маємо субсидію…Та й нічого у тих пломбах чи механізмах лічильників не розуміємо і відповідно в обліковий механізм не втручалися, бо навіть не знаємо, де він знаходиться.

Жодних підтверджень нашого втручання нема. Бо ж доступ до лічильника, окрім нас, мали і працівники газового господарства, зокрема контролери, які знімали лічильник на повірку. Та й такий тип лічильника, за висновками комісії, можна використовувати лише у приміщенні, а не надворі. Але суддя всім – Бог.

…Вичерпніше про перебіг сутяжництва між родиною болехівців і газовиками, яке триває з весни минулого року, «Галичина» розповість згодом – після завершення розгляду справи у Болехівському міському суді.

Заступник головного редактора газети "Галичина"