Парафіяни храму Пресвятого Серця Христа Чоловіколюбця і блаженних священномучеників єпископів Григорія Хомишина, Симеона Лукача та Івана Слезюка УГКЦ міста Івано-Франківська у переддень Дня матері у форматі духовних мандрів вклонилися Матері Божій у чудотворній іконі в Марійському духовному центрі «Зарваниця».
Травень у християнській традиції УГКЦ – місяць особливого почитання Богородиці. У переддень Дня матері парафіяльна спільнота церкви Пресвятого Серця Ісуса Христа Чоловіколюбця і блаженних священномучеників єпископів Івано-Франківських УГКЦ Григорія Хомишина, Симеона Лукача та Івана Слезюка під духовним проводом отця Василя Слободи продовжила традиційну практику духовних мандрів автопаломництвом у Духовний марійський центр «Зарваниця» на Тернопіллі. Більш як пів сотні молільників разом зі священником та його помічницями й помічниками – передовсім завдяки ведучій Галині Старчевській і регентці й дяці Марті Дубицькій та служінню інших паломників створили цікавий, сучасний, живий і різнобічний формат паломництва, який поєднав і духовну практику, і відпочинкову маївку, і краєзнавчі студії, – духовні мандри.
Після святої Літургії у парафіяльній церкві Пресвятої Трійці і Пресвятої Покрови УГКЦ села Зарваниця, яку відслужив о. Василь Слобода, і уділення традиційних святих таїнств сповіді та причастя відбулися Хресна Дорога, відвідини сакрального духовного комплексу «Український Єрусалим» та молебень до Богородиці. Також паломники у спільній молитві у крипті дзвіниці Василія Великого на співочому полі «Зарваниці» пом’янули світлої пам’яті о. Василя Поточняка (9 липня 1973 р. – 15 квітня 2015 р.) – у різні роки Пасторального координатора для українців в Італії, екзекутивного секретаря Пасторально-міграційного відділу УГКЦ та організатора відомої десятиденної пішої прощі родин мігрантів та всіх охочих «Самбір – Зарваниця».
Отець Василь СЛОБОДА, духовний провідник мандрів:
– Ми практикуємо саме духовні мандри або духовні подорожі, бо проща передбачає головно молитовні вправи. А розпочали парохіяльні поїздки 2024 року з відвідин галицьких святинь. Мета кожної такої подорожі – по-перше, передовсім пізнати Бога й молитовно поєднатися з Ним; по-друге, відкрити для себе та молоді історію рідного краю; і по-третє, духовно поєднатися як парафіяльна спільнота. Тож кожну нашу подорож ми завершуємо невеличкою відпочинковою маївкою, якщо це відбувається у богородичний травневий час, чи пікніком на лоні природи, щоб поспілкуватися та ближче познайомитися і дітям, і дорослим – будувати парафіяльну спільноту. Маємо добрих і старанних помічників, які своїм служінням і в організації подорожі, і в її перебігу провадять велику роботу. Я опікуюся духовною програмою, Галина Старчевська відповідає за всі організаційні питання, а Марта Дубицька – наша дяка й регентка – організаторка співу. Але я переконаний, що без участі кожного з наших парафіян така подорож не змогла б відбутися. Плануємо цьогоріч духовні мандри духовними святинями та історичними місцями Львівщини – Дрогобича, Трускавця, Підгірців, Тернопілля – Бучача, Чорткова, а також Городенки на Івано-Франківщині тощо. Серед пізнавальних і краєзнавчих акцентів таких паломництв – мистецькі дороги Йогана-Георга Пінзеля у Львові, Городенці, поїздка Закарпаттям, сходження на гору Хом’як та інші задуми. Плани у нас великі. Віримо, що Бог нам допоможе втілити їх у життя.
...Під час маївки чи пікніка мене не полишало відчуття Божої присутності. Прийшло усвідомлення, що Він тут – в активному відпочинку, у цікавих руханках і навіть у приготуванні спільного перекусу на природі. Господь не десь далеко, а поруч: у нашому ближньому, у щебетанні дітей і бесідах дорослих, у спогляданні краси довкілля. То дивовижне відчуття замилування, образно кажучи, повів раю.
А насамкінець спільнота відвідала село Рукомиш, що у Бучацькій міській громаді на Тернопіллі, – унікальну церкву Святого Онуфрія ПЦУ, де зберігають роботу Йогана-Георга Пінзеля «Святий Онуфрій», та давній скельний монастир у травертинових печерах. Саме тут у 1967-му, після двадцяти років переховування у печерах, загинув від рук енкаведистів «палаючий повстанець» Юрій Михайлецький, якому вдячна громада спорудила величний пам’ятник на чубку скелі.
Прощі – не дивовижа для християн, а звична духовна практика. Проте такий формат як духовні мандри чи духовні подорожі, що практикують на парохії Пресвятого Серця Ісуса Христа Чоловіколюбця і блаженних священномучеників єпископів Івано-Франківських УГКЦ Григорія Хомишина, Симеона Лукача та Івана Слезюка (парох о. Ігор Пелехатий, сотрудники – отці Василь Слобода і Петро Козак), на мій погляд, є дієвим способом зустріти живого Христа посеред нас у життєвій буденності. Це допомагає не віддалитися від Бога як від чогось далекого чи недосяжного, а відчувати Його любов у кожній миті нашого земного буття.
