В івано-франківському кінотеатрі «MovieLand» відбувся допрем’єрний показ документальної біографічної стрічки «Кузьма: Страшно веселий» за участі продюсера Максима Сердюка та режисера Артема Григоряна. Днями раніше творці презентували її у Львові та Новояворівську – знакових і не чужих містах для Андрія Кузьменка. У Франківську ж фільм про кумира мільйонів зустріли з аншлагом та тривалими оплесками після фінальних титрів.

Ця документальна драма висвітлює життєвий і творчий шлях харизматичного фронтмена гурту «Скрябін». У широкий прокат стрічка виходить 13 серпня – напередодні дня народження музиканта. 17 серпня Кузьмі мало б виповнитися 58 років, однак у лютому 2015-го його життя трагічно обірвалося в ДТП. Тож вибір дати релізу є більш ніж символічним.

Загалом творці фільму, студія «KNIFE! Films», уже мають чималий досвід створення документальних кіноісторій про українських музикантів. Зокрема, позитивні відгуки глядачів отримали їхні стрічки «Яремчук: Незрівнянний світ краси» та «Океан Ельзи: Спостереження Шторму». Це справді гарні приклади якісного глядацького документального кіно, що розповідає загалу про представників української музичної індустрії різних епох та її становлення загалом. Переконана, «Кузьма: Страшно веселий» також знайде свого глядача і збере чималу касу під час прокату. Адже, ніде правди діти, постать Андрія Кузьменка й досі залишається для багатьох справжнім магнітом.

На презентації стрічки в Івано-Франківську її творці зауважили, що під час перегляду публіка зможе відкрити Кузьму по-новому та дізнатися чимало цікавих фактів про його життя й творчість.

«Кузьма дуже багато чого створив за життя. Його знають усі, але кожен знає його різним, – коментує режисер Артем Григорян. – Хтось пам’ятає його як телеведучого, хтось – як автора пісень, та навіть музику його знають різну. Адже хтось зростав на «Скрябіні» 90-х, а хтось знає лише головні хіти й навіть не здогадується, чим Кузьма займався в 90-х і якою була його музика тоді. А у фільмі це є. Тому ми переконані, що люди, які прийдуть у кіно, відкриють для себе нові сторінки його життя та дізнаються про нього багато нового».

Для назви фільму його автори обрали влучний оксюморон «страшно веселий» – цитату з культової пісні «Танець пінгвіна». За словами продюсера Максима Сердюка, саме він влучно характеризує музиканта й тому ідеально пасує стрічці про нього.

«Нам дуже сподобалася сама ця фраза. Вона класно характеризує Андрія Кузьменка, адже він був досить суперечливим, – пояснює продюсер Максим Сердюк. – Ми прагнули показати його таким, яким він був насправді, з усіма прихованими сенсами, емоціями та історією. Люди побачать Андрія в реальному житті – не як образ із телешоу чи концертів, а саме таким, яким він був із близькими».

У фільмі немає звичного для документального кіно формату інтерв'ю, коли в кадрі про людину розповідають її рідні, друзі та колеги. Тут про все «говорять» ексклюзивні архіви.

«Дуже добре, що протягом життя Андрія Кузьменка його багато знімали на камери. І не лише на телебаченні – знімали й друзі. Це була і плівка, і VHS-касети: удома, в турах, усюди, ще з дитинства. І ми поставили собі складну та амбітну мету – знайти якомога більше матеріалу», – каже Максим Сердюк.

Творці картини опрацювали понад 400 годин відео та понад 20 000 фотографій, а також записали інтерв’ю майже зі 70 людьми, які близько знали музиканта. Ці спогади лунають за кадром в аудіоформаті. Це створює враження, ніби про своє життя розповідає сам Кузьма. Це водночас і плюс, і мінус фільму.

Розпочну з першого. Завдяки такому підходу глядач спостерігає за життям, дорослішанням та становленням кумира мільйонів. Він бачить його різним. Сумним і веселим. Вульгарним і глибоким. Безтурботним юнаком і зрілим чоловіком. Вибуховим бунтарем і безнадійним романтиком. Спостерігає, як еволюціонували його думки та змінювалося ставлення до людей. Це нагадує своєрідне реаліті-шоу в стисненому форматі.

Втім, така структура має і зворотний бік. Через масив архівних матеріалів ритм стрічки місцями відчувається повільним і нединамічним. Крім того, під час перегляду важко абстрагуватися від думки, що дивишся на людину, якої вже немає серед живих.

Загалом варто віддати належне творцям фільму за те, що їм вдалося з величезного масиву різноманітних відео-, аудіо- та фотоматеріалів створити цілісну історію. Стрічка не перетворилася на бездумний набір кадрів. Під час перегляду відчуваються добре написаний сценарій, продуманий монтаж і чітке бачення того, яким автори прагнули показати Кузьму. І дуже ціно, що вони не оминули складних та суперечливих моментів його біографії. Це точно не «солодка ода» Кузьмі. І насправді це кіно не лише про нього, а й про людей, які творили поруч із ним, та про саму епоху. Через унікальні архівні кадри чудово простежуються зміни, крізь які пройшло наше суспільство. Тож фільм слугує ще й пізнавальною ретроспективою.

А ще тут дуже багато музики, що цілком закономірно. Та мене вразило те, наскільки скрупульозно і влучно творці фільму добирали композиції для підсилення кожної історії. Це той випадок, коли стрічка про музиканта дійсно є музичною та гармонійною. Переконана, для багатьох глядачів, які знають гурт «Скрябін» лише за пізнішими хітами – як-от «Спи собі сама», «Люди, як кораблі», «Старі фотографії» чи «Мам», – його рання творчість стане справжнім відкриттям.

«Кузьма: Страшно веселий» – вдале продовження серії фільмів про феномени української музики. Важливо, що до кожної картини автори підходять за новим принципом, знайомлячи суспільство з нашою культурою через долі її музичних легенд. Поява стрічки про Андрія Кузьменка була лише питанням часу, адже його особистість була надзвичайно яскравою та харизматичною, а таких кінематограф дуже любить.

Після перегляду фільму в мені одночасно співіснували печаль і піднесення, адже заявлений у назві оксюморон пронизує весь сюжет. Це водночас і веселе, і сумне кіно. У ньому чимало фірмового гумору Кузьми, смішних ситуацій та влучних реплік, але поруч із цим вистачає й мінорного настрою та сильного відчуття ностальгії за тим, чого вже не повернути. Словом, «Кузьма: Страшно веселий» – це стрічка, яка точно сподобається і тим, хто прагне більше дізнатися про становлення української музичної індустрії, і тим, хто просто щиро любить творчість «Скрябіна».