Наприкінці серпня в Івано-Франківській ОКЛ провели унікальну операцію за методою «вільного клаптя».

Оперували військового, який внаслідок мінно-вибухового поранення мав відкритий перелом стопи з обширним дефектом тканин. Упродовж десяти годин дві операційні бригади боролися за збереження його ноги.

Як розповів лікар-комбустіолог Микола Пилипів, який був оперуючим хірургом, вони із завідувачем опікового відділення Костянтином Кіршаком робили забір «клаптя» з аксилярної ділянки з-під пахи, з грудної клітки – брали шкіру, жир і м’язи з судинами. А паралельно хірурги Роман Скалій і Микола Варвадюк робили на нозі доступ до артерії і вени, які він потім зшивав під мікроскопом.

«Наша мета полягала в тому, щоб очистити цю рану, підготувати і закрити всі уламочки, кісточки його ж живими тканинами, щоб перевести відкритий перелом у закритий. По-перше, щоб не дати можливості потрапити туди інфекції. А, по-друге, щоб усі ті уламочки почали живитися від цих тканин. У подальшому травматологи зможуть загоювати, відновлювати тощо», – розповідає хірург.

Лікарі відділення кажуть, якби не зробили цю операцію, то ногу треба було б ампутувати. Чоловік отримав мінно-вибухове поранення з обширним дефектом тканин стопи. По медіальній поверхні була відкрита рана з ураженням п’яткової і таранної кісток, з дефектами цих кісток. Рана інфікована. Якщо б почався остеомієліт, то вся кістка могла б вигнити. До того ж, не було м’яких тканин, якими то можна закрити, тому рана просто ставала би глибшою.

Микола Пилипів каже, що в області це перша така операція, яку зробили місцеві хірурги. Раніше дві схожі операції провели в Івано-Франківську американці, коли приїжджали з місією «Face the future».

«Ця операція – кульмінація всіх наших напрацювань, нашої практики, всього того, що ми вчилися за останні півтора року, – підсумовує лікар. – Вона потребує багато навиків і знань у пластичній, реконструктивній, мікросудинній хірургії. Навиків роботи з тканинами, судинами, з навігацією, анатомією, з усім».

При проведенні таких операцій є як загальнохірургічні ризики – інфікування, кровотеча, так і специфічні, основний з яких – висока ймовірність тромбозу судин «клаптя», через що він може відмерти. Адже зшивали артерію діаметром усього 2 міліметри. Крім того, одна артерія була здорова, нормальна, а реципієнтна, тобто та, до якої пришивали, – контужена, потовщена, з ослабленим кровотоком. У такому випадку відбувається турбулентність крові.

«Ця складність під час операції була для мене несподіванкою. Ситуація була нетипова, але вдалося зорієнтуватися і вийти зі становища. Постаралися компенсувати це технічно, як могли», – згадує мікрохірург.

А після операції проводили строгий моніторинг «клаптя». У першу добу Микола Пилипів кожну годину перевіряв, чи є пульсація у «клапті». Наступної доби це робили вже через чотири години, а на третю добу – через 12.

«Якби щось таке сталося, беру пацієнта знову в операційну і пробую або анастомоз перешити або видалити тромб», – пояснює він.

Коли минуло три доби, а потім вісім діб після оперативного втручання, стан пацієнта був стабільний, а клапоть – життєздатний, без ознак некрозу та інфікування. Це означає, що технічно операція виконана добре, зазначає лікар. Пацієнт – молодець, виконує всі рекомендації щодо режиму лікування. Коли стане на ноги – це залежатиме від його організму й роботи травматологів. Але ходити він буде, матиме функціональну стопу.

«У мене було багато складних операцій, але ця не йде ні в яке порівняння», – полегшено зітхає Микола Пилипів. Він зізнається, що мав розуміння того, що має зробити, але впевненості не було. Був страх і була надія, що вдасться допомогти.

Приєднуйтесь до нашого каналу в Телеграмі та сторінки у Фейсбуці, щоб дізнаватись про найважливіші новини.