Ворог підбирається й до Галичини. Та все ж економіка Західної України має працювати, щоби тили нашого фронту були міцними

13 березня доти порівняно спокійна Західна Україна пережила потужний ракетний удар. Росія атакувала Міжнародний центр миротворчості та безпеки на Львівщині, більше відомий як Яворівський полігон. Внаслідок нападу, за офіційною інформацією, загинуло кілька десятків військових і цивільних, близько півтори сотні отримали поранення…

З цього приводу міністр оборони України Олексій Резніков укотре звернувся до НАТО з вимогою закрити небо над Україною. Персонально до президента США Джо Байдена та генсека Північноатлантичного альянсу Янса Столтенберга звернувся й міський голова Львова Андрій Садовий, котрий нагадав їм, що полігон розташований за 20 кілометрів від кордону з Польщею, з ЄС та НАТО, тож напад на нього з боку РФ засвідчує, що війна значно ближче до Європи, ніж світ собі думає. Він також закликав названих високопосадовців посприяти в тому, щоби закрити небо над Україною для польотів ворожих літаків, гвинтокрилів та ракет.

Правда, в соцмережах провели аналогію між цим нальотом і доволі пафосним тижневої давності репортажем з Яворівського полігону радника Президента України Михайла Подляка у твіттері про навчальні центри, переповнені добровольцями, мотивованими на захист України.

Втім, навряд чи саме тому агресори вдарили по ньому. Яворів – відомий ще з часів СРСР як військовий об’єкт. Тож він міг із початку війни фігурувати у ворожих картах ракетних ударів. Хоча все ж українським чиновникам варто бути обережнішими з самопіаром на війні. Скажімо, в понеділок у соцмережах всіляко ганьбили радника міністра внутрішніх справ Антона Геращенка за пости у фейсбуці про ті чи інші руйнування в Києві, з яких ворог нібито міг би черпати інформацію точність свої ударів по столиці України…

Того самого дня стався вже третій від початку війни ворожий наліт на Івано-Франківськ, який, за словами його міського голови Руслана Марцінківа, остаточно доруйнував наявну в місті військово-льотну інфраструктуру. А в понеділок голова Івано-Франківської обласної військово-цивільної адміністрації Світлана Онищук у зверненні до прикарпатців спростувала чутки про обстріл «Карпатнафтохіму» та витік хлору з підприємства. «Карпатнафтохім» не зберігає хлор на території виробництва вже багато років», – зазначила вона.

Онищук зазначила, що ворог може робити спроби відтворити її голос з метою дезінформації. За її словами, довіряти можна лише офіційним повідомленням, зокрема тим, які з’являються на її сторінці у фейсбуці та її телеграм-каналі.

Тим часом прем’єр Денис Шмигаль закликав українців, які не втратили роботу чи бізнес через війну, й далі працювати, щоб тримати економічний фронт. Він зокрема зазначив, що оскільки наразі «ніхто не може сказати, що війна закінчиться вже завтра», перебудова економіки під нові реалії має стати ключовим фундаментом для перемоги. І наголосив, що українці, котрі працюють, – є частиною економічного фронту, і нині вони потрібні державі як ніколи.

Зі схожою заявою виступив і радник глави Офісу Президента Олексій Арестович. «Тил не менш важливий, ніж фронт, – наголосив він. – Треба всім людям, які залишилися в тилу, чи виїхали із зони бойових дій в західні регіони держави, зрозуміти, що вони не зрадники, не слабаки, а забезпечують обороноздатність України. І це дуже чітко треба усвідомити. Немає під час масштабної війни тих, хто відсидівся. Всі важливі. Всі на своєму місці. Всі мають здійснювати роботу, до якої вони найбільш пристосовані».

Втім, на тлі цих, безумовно, правильних закликів верхом безнадії для тих, кого, власне, й закликають працювати, а отже, вчасно сплачувати такі потрібні державі податки й соціальні відрахування, видається те, скажімо, що телефон урядової «гарячої лінії» для підприємців за № 1648 вже більше тижня «тимчасово» не працює. А на загальний номер – 1545 додзвонитися неможливо. Тим часом у тих, хто працює або є збирається відновити свй бізнес, виникають питання, на які в регіональних органах влади не можуть дати відповіді.

Так само, судячи з усього, не доходять до уряду й електронні звернення. Скажімо, ще тиждень тому автор цих рядків звернувся таким способом до Кабміну з проханням посприяти в надходженні до редакції газети «Галичина» її коштів, заблокованих на рівні Держказначейства у зв’язку з урядовою постановою №188, яка велить «пропускати» насамперед лише платіжки на потреби армії й захищені статті, але статус того звернення й далі «у процесі створення»…

Ми вже писали в минулому випуску «Галичини», що видаємо газету й у воєнний час, бо маємо зобов’язання перед своїми передплатниками, бо знаємо, що в багатьох селах Прикарпаття для багатьох їхніх жителів лише наше видання є єдиним джерелом інформації, бо, зрештою, такий наш обов’язок – перебувати на передовій інформаційного фронту чи то в мирний час, чи в умовах війни. Проте маємо фінансові труднощі головно через те, що на рівні Держказначейства заблоковано десятки тисяч гривень, чесно зароблених нами. Це – бюджетні кошти, які переказали нам ще в середині лютого органи місцевого самоврядування за надані їм на шпальтах газети рекламно-інформаційні послуги. Ми розуміємо, що відповідно до державної політики у воєнний час бюджетні кошти спрямовують насамперед на потреби оборони України від агресора, а також на покриття так званих захищених статей – на виплату заробітку й соціальних допомог.

Але й нам, аби й надалі вести свою діяльність, потрібні кошти на виплату заробітку журналістам, на сплату військового збору і пенсійних внесків, податкових відрахувань, на оплату за друк газети, на допомогу армії... За нами не стоїть жоден магнат. Ми працюємо без будь-якої фінансової підтримки з моменту завершення в Україні 2018 року реформування преси державної й комунальної форм власності. Живемо з того, що заробляємо з передплати і продажу газети, з надання рекламних та інформаційних послуг. А сьогодні видали вже третій після 24 лютого випуск у стані тотального безгрошів’я, з думкою про те, як утримувати свої родини.

Якщо так триватиме й надалі, то нам доведеться згорнути випуск газети, яка безперебійно виходить із травня 1990 року й боролася за державну самостійність України ще задовго до постання незалежної Української держави.

Ми звернулися по допомогу і до голови ОВА Світлани Онищук, і до народної депутатки Оксани Савчук. Наразі чекаємо, коли щодо «Галичини» буде відновлено справедливість. Інакше на тлі закликів типу «До роботи в ім’я перемоги!», «Все для фронту!» доведеться згорнути свою діяльність або ж просити милостині в людей доброї волі, аби втримати газету на плаву.

Власне, ми вже подаємо тут банківські реквізити редакції газети «Галичина» для тих, хто б хотів і міг допомогти нам і надалі випускати часопис:

Розрахунковий рахунок:

UA 08 322313 00000 26004 0000 42038

Філія АТ "Укрексімбанк" в м. Івано-Франківську

МФО 322313, код ЗКПО 42968790

одержувач: редакція газети "ГАЛИЧИНА"

Головний редактор газети "Галичина"