Протягом якихось неповних двох місяців – з 1 жовтня по 22 листопада – суди Івано-Франківської області першої інстанції ухвали 170 вироків за різними кримінальними провадженнями. Наведемо одну з таких історій.
На суді чоловік стверджував, що на крадіжку його штовхнув голод. Хоча, судячи з вироку, цей вид злочину був способом його життя протягом певного часу. Від 2009-го до 2018-го він вісім разів відбував покарання за крадіжки і грабіж. На волю вийшов у лютому цього року, а вже через якихось два з половиною тижні знову попався на крадіжці.
У 67-річного чоловіка не було, як-то кажуть, ні кола, ні двора. А офіційним місцем проживання, судячи із судових матеріалів, було зазначено Коломийський геріатричний пансіонат – «дідорня» по-народному. Тому одразу виникли сумніви щодо нарікань підсудного на відсутність їжі та даху над головою. Та для об’єктивності наведемо його пояснення.
Згідно з даними Єдиного реєстру судових рішень України, того дня він приїхав до Івано-Франківська, щоби зняти пенсію, яку не отримував десять місяців, бо перебував у місцях позбавлення волі. Але тут сталася халепа. На вокзалі у чоловіка вкрали документи, тож по пенсію не було з чим іти. До того ж не мав де переночувати. Думав у сестри, але й тут його спіткала невдача, бо вона виїхала за кордон. У результаті опинився без грошей, кілька днів нічого не їв і прожив без даху над головою. Втім, згадав, що в місті живе його знайома, тож вирішив податися до неї додому, сподіваючись позичити в жінки трохи грошей.
Та дорогою у чоловіка виникла звичайна людська потреба – потрапити до вбиральні. А тут на шляху саме трапилася одна муніципальна установа, де явно такі приміщення повинні би бути. Але і на першому, і на другому поверхах вони були зачинені, тож хтось його спровадив на третій. А там у пошуках туалету він побачив відкритий кабінет, в якому нікого не було, а на столі лежала жіноча сумочка. Отож зайшов, вхопив її, заховав у чорний пакет, котрий мав при собі, та швиденько подався геть. Щоправда, злодій ще стверджував, що до кабінету зайшов не з метою крадіжки, а щоб зателефонувати до знайомої, в якої хотів позичити гроші. Ну а щодо сумочки, то, очевидно, спрацював злодійський інстинкт. Тільки-от на своє лихо потрапив на очі її власниці.
Працівниця тієї установи, прийшовши зранку на роботу, відкрила вікно та двері кабінету, щоб його провітрити. Сумку залишила на столі. Власне, на тому поверсі у зв’язку з функціональними обов’язками тамтешніх службовців стороннім особам нема що робити. Коротко кажучи, усі свої. А що жінка планувала заплатити за комунальні послуги, то взяла з собою гроші та телефон. Повертаючись, побачила, що з її кабінету вийшов, як висловилася у своїх показаннях, дивний чоловік – у чорній куртці і шапці такого ж кольору, низько насунутій на чоло, та швидко подався геть. Жінка, відчувши щось недобре, так само швидко зайшла до кабінету й, побачивши, що сумки немає, одразу здійняла крик. Сумнівів, хто б це міг зробити, у неї не було. Кілька чоловіків – працівників установи – кинулися наздоганяти злодія. Ще один, почувши про крадіжку, виглянув з вікна і побачив чоловіка, схожого за описом на злодія, який вибіг з їхньої організації і поспішно покрокував, явно збираючись завернути за ріг. Тут вибігли колеги, котрим він вказав напрямок руху підозрюваного, і швидко наздогнали зловмисника та викликали поліцію. В пакеті знайшли викрадену сумку.
На суді версія про випадкову крадіжку, як намагався подати підсудний, не знайшла підтвердження. Як зазначили працівники установи, у них на кожному поверсі є по два туалети, позначені відповідними символами, і вони не зачиняються. Тож злодієві не було потреби пертися аж на третій поверх. Крім того, знайшлися свідки, котрі стверджували, що чоловік заглядав у різні кабінети. Отож суд дійшов висновку, що чоловік зайшов до тієї організації явно з метою щось поцупити. Чому акцентуємо на цьому? Бо попри малу вартість викраденого – разом з сумкою вона становила якихось 430 гривень з копійками, цілком можна було говорити про дрібну крадіжку з відповідним покаранням. Та в цьому разі дії зловмисника було кваліфіковано за 3-ю частиною ст. 185 Кримінального кодексу України – крадіжка з проникненням в житло, інше приміщення. А за це передбачено від трьох років позбавлення волі, як визначив йому суд першої інстанції. До речі, це найбільший термін покарання, який призначався чоловікові за його доволі тривалу кримінальну біографію, наведену у вироку. Чи він його оскаржив в апеляції і чи змінили вирок – ми не знаємо. Якщо ні, то чоловікові світить перспектива зустріти свій 70-річний ювілей за ґратами. Але принаймні там у нього не буде проблем з харчуванням і дахом над головою... Відчуваю реакцію деяких читачів, мовляв, інші крадуть мільйони і не мають проблем, а тут за якийсь дріб’язок – три роки ув’язнення. Що ж, у кожного свій талан…
