Новий скандал здійнявся днями навколо України, зіставний за міжнародним резонансом хіба що з пріснопам’ятним «вагнергейтом». Утім, і цей, і той тісно пов’язані між собою не лише майже однаковим за масштабом суспільним розголосом, а й тим, що в них фігурують одні й ті самі особи. Відмінність між ними лише в тому, що цього разу все почалося вже не в Києві, а у Вашингтоні...

Депутатка Палати представників Конгресу США Вікторія Спартц у п’ятницю, 8 липня, звернулася до президента США Джозефа Байдена з проханням надати пояснення щодо процедур нагляду, пов’язаних із главою Офісу Президента України Андрієм Єрмаком, оскільки, мовляв, наявна «різноманітна розвідувальна інформація щодо дій пана Єрмака в Україні та його ймовірних зв’язків із росією».

Конгресвумен також згадує в листі, що глава ОПУ призначив своїм заступником з питань правоохоронної діяльності Олега Татарова, котрий «затримує призначення незалежного антикорупційного прокурора понад рік, через що Спеціалізована антикорупційна прокуратура і Національне антикорупційне бюро не функціонують».

Пані Вікторія також написала що «Єрмак викликає багато занепокоєнь у низки людей у США і за кордоном». «Тоді як президент Зеленський важко працює для створення союзів із Заходом і нашою країною, на нас лежить відповідальність повідомити йому, що маємо занепокоєння стосовно ключових людей у його оточенні. Це також наш обов’язок перед сміливими українськими солдатами й сильним українським народом, який бореться за свободу й міжнародний порядок для нас усіх», – підсумувала В. Спартц.

Оскільки конгресменка представляє Республіканську партію, то наближені до ОПУ «телеграми» вже написали про безпідставність її закидів, оскільки, мовляв, то замовний випад з огляду на осінні вибори у Штатах, на яких республіканці домагатимуться реваншу. Проте більш ніж очевидно, що не все так просто. Бо пані Вікторія родом із Чернігівщини й, по суті, першою з українців перемогла на виборах до Палати представників Конгресу США у 2020-го, куди, до речі, її рекомендував експрезидент США Дональд Трамп.

У квітні цього року В. Спартц була однією з офіційних представників США, хто відвідав Україну вперше з початку розбійного нападу росії.

Також серед інших офіційних осіб вона була в кабінеті президента США Джозефа Байдена під час підписування ним закону про лендліз для України, історичний момент якого зафіксовано на одній з ілюстрацій до цього матеріалу.

Тим-то симпатії всіх щирих українців, як свідчать соцмережі, на боці нашої землячки в законодавчому органі США. Бо вже хто-хто, а вона, навіть перебуваючи за океаном, таки дбатиме передусім про долю своєї, сказати б, першої Батьківщини, а не лобіюватиме в суспільстві партійні інтереси, спекулюючи війною в Україні…

«У Конгресі США вперше вимагають дати оцінку зв’язкам голови ОПУ А. Єрмака з Росією, – зокрема написав у фейсбуці відомий журналіст і військовий оглядач Юрій Бутусов. – Заява конгресвумен В. Спартц, яка є активним лобістом американської допомоги Україні, про потребу розслідувати ймовірні домовленості А. Єрмака з Москвою, стала першим офіційним нагадуванням Києву з боку Вашингтона, що й попри війну США не закриватимуть очі на корупцію та проросійських діячів в оточенні Президента України.

1 вересня 2021 року президент В. Зеленський підписав спільну декларацію з президентом США Байденом про те, що Україна забезпечить найближчим часом призначення нового прокурора САП. Конкурс на посаду прокурора виграв детектив НАБУ О. Клименко, але ОПУ не дозволяє конкурсній комісії зробити офіційну заяву про його перемогу. Тобто В. Зеленський порушив офіційні зобов’язання України перед керівництвом США, причому зробив це в умовах попереджень США про незабарне російське вторгнення в Україну.

Інакше кажучи, Зеленський, Єрмак і Татаров дуже добре розуміли, що погіршують відносини з Америкою і що тільки завдяки крові десятків тисяч українських патріотів та подвигу українського народу вони можуть і далі грати у свої політичні ігри, інакше США вже давно б застосували більш дієві важелі щодо конкурсу по САП…».

Власне, то вже не вперше в нашому суспільстві порушують питання щодо ймовірної агентури фсб в ОПУ. Скажімо, ще в листопаді 2021-го відомий політик, правда, зі статусом скандаліста Геннадій Москаль озвучив в ефірі токшоу на «5-му Каналі» інформацію, що Єрмак нібито справді працює на москву як «смотрящій» за Зеленським, а його агентурний псевдонім «Тимофєєв». Але так чи інакше, ні на цю заяву, ні на всі інші такі випадки не надійшло жодної реакції від ОПУ. І ніяких оргвисновків глава держави не зробив з того і не робить. «Чому ж Зеленський так тримається за Єрмака й Татарова?» – запитує у фейсбуці наша краянка Ірина Магрицька. «У чому цінність і унікальність тих людей, які вже стають реальною проблемою і для країни, і персонально для Президента, отже, і для всіх нас?» – допитується й відома блогерка Зоя Казанжи. Вона навіть провела паралель з Януковичем, котрий теж до останнього тримався за Азарова й Захарченка, і що з того в підсумку вийшло…

Тим часом з ініціативи В. Спартц відстрілялися навіть методом ad hominem, тобто з переходом на особисті образи, й українське МЗС, і віцепрем’єрка Ірина Верещук. З боку українських активістів їм відповіли десь у такому дусі: «Дехто на Банковій такий далекий від реалій, що зіркова хвороба вплинула на його адекватність. Ви що робите, ополчившись на конгресменку США? Ви хто такі, без партнерства із Заходом у нашій війні? Без зброї і грошей? Ви, ті, хто розповідав казки про те, що «путін не хоче війни», а самі на її початку дружно втекли до Івано-Франківська, а дехто, маючи найвищий ступіть доступу до держтаємниці, взагалі щез на два тижні (це про того самого А. Єрмака, про котрого справді нічого не було чути попервах після 24 лютого. – Ред.)! І це тоді, коли самі прості люди зупиняли ворожі танки і гинули, не даючи ворогові реалізувати задуману окупацію за 48 годин…».

Але й після такої перепалки віз, схоже, й надалі залишиться на тому самому місці. На владному Олімпі нашої держави, народ якої веде важку війну проти московитів-агресорів за свою волю і право життя, допіру й далі бовванітимуть постаті підозрілих осіб – чи то прихованих холуїв транснаціональних олігархів, чи справді відвертих агентів фсб.

Володимир Фесенко: Це все інспірували українські опозиціонери офіційного Києва

Політолог Володимир Фесенко вважає, що ситуацію із заявами конгресвумен Вікторії Спартц щодо голови ОПУ Андрія Єрмака створили самі українські політики з опозиційних до нинішньої влади сил, і вона вдарить не по ньому самому, а по Україні. Подаємо його позицію з того приводу, висловлену ним на nv.ua

Це є певним діагнозом ситуації частково й в американському політикумі, але передусім, звісно, в українському. Але в чому річ насправді? Таке вже не раз бувало, коли українські політики, як правило, з опозиції, хоча й не тільки, звертаються до впливових американців або членів Конгресу, іноді представників адміністрації або чиновників Держдепу й озвучують США компромат або негативну інформацію про своїх політичних опонентів або щодо конкретних проблемних питань.

Це дуже ефектний, а іноді й ефективний прийом, коли можна вплинути на українську політичну ситуацію, на когось або щось, на розв’язання якоїсь проблеми через оприлюднення певної скандальної інформації в США. Але тепер, думаю, ефекту не буде. Вже є критика В. Спартц, причому з боку відомої конгресвумен Марсі Каптур, яка очолює групи співпраці з Україною, і, на відміну від пані Вікторії, є дуже впливовою в українському питанні в Конгресі.

І головне – якби ця інформація з’явилася, наприклад, восени минулого року, коли ще тривав скандал з «вагнерівцями», коли в українському суспільстві ще активно обговорювали припущення про нібито якісь зв’язки Єрмака з росією, тоді це було б якось актуально. А чи нині є привід для цього, є якісь підозри на адресу глави ОПУ? Навпаки, війна все спростувала, продемонструвала, хто є ким, хто як працює, в чиїх інтересах: українських чи російських. Війна в цьому випадку стала водорозділом. Тому те все видається таким невідповідним до реальності, що я з великим сумнівом ставлюся до цього. Але навіщо це робиться? Ось це головне запитання. Думаю, що, з одного боку, тут явні політичні інтриги когось з опозиції, і ми бачимо й розуміємо, хто найбільш активно вдається до суперечок з командою Президента. А причина цього в тому, що вплив Єрмака у відносинах з американцями за останні місяці значно зріс. Єрмак став ключовою фігурою в контактах з американцями, причому з адміністрацією США. І судячи з усього, там йому досить довіряють. І, можливо, саме посилення впливу Єрмака на західному напрямі, в США, викликало занепокоєння у деяких наших опозиціонерів. Тому вони вирішили вдарити по ньому в такий спосіб.

А поява в листі В. Спартц і прізвища Татарова – це, на мій погляд, уже точно вказує на те, що сам зміст того звернення, інформація в ньому якраз і походять з українських джерел. Тож у мене тут немає жодних сумнівів, що через В. Спартц намагаються розв’язати внутрішньоукраїнські проблеми.

Думаю, треба принципово ставити питання не про Татарова, це вже не раз робили, а про ситуацію навколо обрання керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП), питання про спротив антикорупційній реформі в Україні.

Знову ж таки, якби ж це діялося торік, коли зривали конкурс з обрання керівника САП і циркулювали певні натяки, що нібито Татаров до того причетний… Але нині нема жодної негативної інформації про нього, що він начебто чинить щось погане чи є агентом фсб росії. Тому згадка про нього тепер – це, знову ж таки, як «привіт» з минулої, довоєнної, української політики.

Чому я до цього критично ставлюся? Я не прихильник Татарова, критикував його призначення в Офіс Президента. Але вважаю, що лист В. Спартц не змінить позицію США стосовно України, не вплине на Байдена хоча б тому, що пані Вікторія – з команди Трампа, отож навряд чи до неї прислухатимуться. Але проблема в тому, що такі, я б сказав, дрібні капості нашої опозиції через деяких справді щирих американських друзів України певною мірою можуть створювати для нас великі неприємності. Тому що, приміром, наступного разу, коли в Конгресі розглядатимуть черговий законопроєкт про підтримку України, то, ймовірно, В. Спартц або хтось інший з тих самих республіканців раптом скаже: ні, перед тим, як за це голосувати, розгляньмо спершу питання про Єрмака чи Татарова, а вже відтак вирішуймо, чи допомагати Україні.

От такі речі, на жаль, можуть бути. Тому й кажу, що це нібито й удар по Єрмаку й Татарову, а насправді то продукування певних проблем для нашої країни. І це в умовах війни суперечить національним інтересам країни. І ті опозиціонери, які нині відновили такі методи політичної «діяльності», спрацювали аж ніяк не на користь України…