29 червня минає 125 років з дня народження Василя БУРЯНИКА – уродженця села Ямниці, нині Тисменицького району, – мистецтвознавця і відомого громадського діяча в діаспорі.

Шістнадцятилітнім юнаком він виїхав до Канади. Під час Першої світової війни вступив до канадської армії, яка воювала на боці Антанти. Після повернення продовжив навчання. Здобув фах вчителя і впродовж одинадцяти років вчителював у Саскачевані у Західній Канаді. Був ректором і професором Інституту ім. Петра Могили у Вінніпезі і Саскатуні та Інституту ім. Михайла Грушевського в Едмонтоні.

Вів активну громадську роботу, був активним членом УГПЦ в Канаді та Союзу українців самостійників (СУС).

Саме з ініціативи СУС під час голодомору 1933 року відбулося масове віче в залі Українського православного собору у Вінніпегу, учасники якого зібрали пожертви для українців, загалом в Канаді були готові до подорожі два пароплави з хлібом і іншими харчами, але уряд СРСР відмовив їм. Тоді СУС організував протестні акції у провінції Манітоба та інших регіонах країни, де функціонували українські громади.

Василь Буряник – автор підручника «Теорія музики», книжок «Соціалістичний дурман», «Початкові джерела російської культури» та ін. Після виходу на пенсію мешкав у Вінніпезі та був постійним дописувачем газети «Український голос» – друкованого органу СУС.

За значний внесок в культурну скарбницю українців Канади В. Буряника відзначено Шевченківською медаллю на XVI Конгресі Українців Канади в 1983 року. Помер 1985 року.