Біля зруйнованого моста в селі Білих Ославах Надвірнянського району стоїть вантажний бус із продуктами харчування. «Це що, магазин на колесах?» – питаю водія. «Такий собі імпровізований базар, – відповідає він. – Сам ринок розташовано на тому боці моста. Проїхати до нього неможливо, а так люди тут можуть придбати що потрібно». На час нашого візиту в селі вже другу добу працювали рятувальники на відновленні моста.

Описати всю біду, завдану цьому населеному пункту, реально просто неможливо. Ні, збитки підраховують, але як оцінити та передати переляк та інші пережиті людьми емоції? Адже доходило до того, що людям доводилося буквально хапати дітей і тікати в більш безпечні місця, рятуючись від смерті. Наприклад, у Ланчині йшла хвиля висотою три метри!

Для ліквідації наслідків стихійного лиха, котре навряд чи закінчилося, бо синоптики прогнозують і далі сильні дощі, на допомогу нашим рятувальникам прибули зведені загони ДСНС із Рівненської, Волинської, Київської, Хмельницької та Сумської областей. Задіяно чотири гелікоптери, зокрема для доставляння продуктів харчування в ті місця, куди неможливо дістатися ні високопрохідними автомобілями, ні човнами. Як зазвичай, українці єднаються в біді. Тож, крім офіційних організацій, продукти харчування у відрізані села постачають волонтери, зокрема ветерани АТО, «Мальтійська служба допомоги» тощо. У своїх виборчих округах працюють народні депутати (саме на їхнє прохання область відвідав прем’єр-міністр Денис Шмигаль). Бо, як висловився народний депутат Зіновій Андрійович, котрий, до речі, одним з перших прибув на свій округ, коли спаде вода і вигляне сонце, до нас ніхто не приїде, а хотілося, щоб глава уряду побачив на власні очі, якої біди і руйнацій завдала повінь. Зазначимо також, що допомога йде і з-за кордону – з Італії, Швеції, Ізраїлю. 100 тисяч доларів пообіцяли виділити США. Що ж, ця підтримка тішить, але зараз говоримо про інше. Від стихії уберегтися неможливо, та мінімізувати збитки при нормальному підході десь спроможні. Про це, а також про причини повені, подолання її наслідків, отримання компенсацій ішлося на зустрічі в с. Забережжі Богородчанського району, куди з ініціативи депутата обласної ради Святослава Никоровича приїхав Зіновій Андрійович.

Зауважимо, що Забережжя потерпіло менше, ніж інші села. Певною мірою тут врятували берегоукріплення, споруджені ще після повені 1969-го. А ще допомогло те, що тамтешній війт Михайло Михайлюк одразу почав вживати заходів для порятунку села. Завдяки його зусиллям було споруджено додаткові берегоукріплення. Тримають тут у належному стані фоси для відведення води, інакше територія підтоплення була б значно більшою. І роботи тривали і на час нашого візиту. Екскаватор надав місцевий житель-підприємець. Та цього замало. «Якщо не продовжити укріплювати береги, біда буде більшою», – зазначає Михайло Михайлович. Ріка прорізала новий напрямок, тож у разі чергового удару води є небезпека затоплення хат і розмивання цвинтаря, а неподалік Черніївський водозабір, усе піде туди. А саме Забережжя – село незаможне. Нема на його території підприємств, автозаправок, котрі б давали добрі доходи до місцевого бюджету. Отож без допомоги, як-то кажуть, «згори», не обійтися.

Голова села Михайло Михайлюк, начальник Лисецької дільниці Дністровського БУВР Іван Галушка, голова Богородчанської РДА Дмитро Мариневич, депутат обласної ради Святослав Никорович та активісти Забережжя зустрілися з народним депутатом на березі річки, в одному з найпроблемніших місць, звідки фактично почалася повінь. А причиною того, що ріка розлилася і, по суті, змінила напрямок, став острівок посередині, чи, як його ще називають, нанос, котрий не було кому ліквідувати. Він (зрештою, на багатьох інших річках є така сама проблема) виник через те, що свого часу рішенням обласної ради було припинено руслоочисні роботи під приводом того, що реально підприємці, котрі цим займалися, просто вибирали гравій. Рішення хибне, нині порушують питання про відновлення цих робіт. Щоправда, як зазначив Зіновій Андрійович, вони мають здійснюватися під строгим контролем і хтось має за це відповідати, скажімо, той же водгосп. Наразі вважають, що головною причиною повені стало масове вирубування лісів у Карпатах. Хоча Зіновій Мирославович не зовсім з цим погоджується, бо, за його словами, якщо в часи повені 1969 року вирубували 9 мільйонів кубів деревини, то нині – лише мільйон. Але водночас сам був свідком наслідків діяльності недобросовісних лісорубів, котрі, забравши деревину, залишали цілі ковбани довжиною понад метр, а коли вода їх понесла, утворилися великі загати.

Народний депутат наголосив, що для ліквідації наслідків повені потрібно скрупульозно все документувати, підкріплюючи дефектні акти фотографіями чи відео. «Ми повинні з користю використати цю ситуацію», – зазначив він, маючи на увазі, щоб отримати й освоїти кошти саме для тих робіт, котрі мінімізують збитки він можливих наступних повеней. Тому потрібно визначити пріоритетні напрями. Правда, найперше наразі слід відвести воду.

Зіновій Андрійович зауважив, що з Державного резервного фонду першим траншем для області вже виділено 480 мільйонів гривень і 92 мільйони – суто на берегоукріплення. Сума буде зростати. При цьому питання тендерів не розглядають, наголосив він, бо це забрало би надто багато часу, але, знову ж таки, ставлять питання відповідальності за ті роботи. Так, як було 2008-го, коли гроші, по суті, роздали, не буде. І коли, скажімо, голова сільради просить кошти на відновлення 100 метрів зруйнованої дамби, усвідомлюючи, що, власне, її потрібно продовжити, то саме таку суму і має закладати, порадив народний депутат. Як підсумував розмову голова Забережжя М. Михайлюк, принаймні тепер знаємо, з чого почати, що робити і як робити.

Цьогорічна червнева повінь завдала значних збитків Прикарпаттю: підтоплено понад 10 тисяч житлових будинків, пошкоджено більше 700 кілометрів доріг та майже 200 мостів, знищено понад 4 тисячі метрів берегоукріплень. Загинули дві людини, одну вважають зниклою безвісти. Точний розмір збитків, за словами голови ОДА Віталія Федоріва, поки що назвати не можна, оскільки через зруйновані дороги до деяких місць важко дістатися.

У середу, 24 червня, на Івано-Франківщину за дорученням Президента прибули прем’єр-міністр України Денис Шигаль і міністр внутрішніх справ Арсен Аваков. Разом з керівництвом області вони здійснили обліт рівнинної частини Прикарпаття, побували в низці затоплених населених пунктів, провели засідання Регіональної комісії з техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій. За словами прем’єра, затоплення на Заході України у 2020 році перевищує масштаби стихійного лиха 2008-го. Наступного дня з робочою поїздкою на Прикарпатті побував Володимир Зеленський. Президент особисто оглянув території регіону, що потерпіли від повені, поспілкувався з жителями Ланчина Надвірнянського району, а також провів нараду з питань ліквідації наслідків негоди на території західних областей. За словами Президента, держава не кине людей у біді: «Ми виділили з резервного фонду перші 750 мільйонів гривень для відновлення регіонів та для компенсацій людям. Поки що неможливо повністю підрахувати збитки, але за необхідності будемо виділяти стільки, скільки треба. Ми повинні допомогти людям у цей складний період».

Поки матеріал готувався до друку. В розмові з кореспондентами «Суспільного» голова Івано-Франківської обласної ОДА Віталій Федорів зазначив, що стихія завдала Прикарпаттю збитків на суму більше двох мільярдів гривень. За його словами, допомогу потерпілим од повені вирішено диференціювати з урахуванням досвіду 2008 року. Скажімо, якщо пошкоджені великою водою будівлі потребують поточного ремонту, держава надасть їхнім господарям допомогу до восьми тисяч гривень, якщо ж капітального – її сума становитиме до 25 тис грн. Коли ж власники майна цілковито втратили житлові приміщення, то в цьому разі обсяг відшкодування сягатиме 250 тис.