Охопило бажання поділитися з «Галичиною» та її читачами враженнями від недавньої події в моєму житті – поки ще живі в душі емоції – від заходу, який пройшов успішно і з яскравим українським колоритом. Принаймні я ставила перед собою завдання, щоби він видався саме таким, бо ніколи не перестають звучати сумними струнами в серці ті невидимі ниті, що пов’язують мене з рідним Прикарпаттям, з Україною...

В місті Луго іспанської провінції Ґалісія відбулася презентація нашої з Юрієм Лазірком тримовної (українською, англійською, іспанською) поетичної збірки «Мовою Трилисника», що побачила світ у Нью-Йорку і придбати її можна тільки на Amazon в Інтернеті. Попри те, що Ю. Лазірко майже 30 років живе в США, він відомий в Україні як талановитий поет, лауреат премії Пантелеймона Куліша, автор більше десятка книжок – зазвичай україномовних, хоча, має збірки й англійською. Стиль творів Ю. Лазірка має український характер, бо він завжди відгукується на події в Україні, щиро хвилюється за майбутнє рідної країни, і його лірика полонить її емоційним та філософським наповненням.

Організаторами презентації були два відомі поети, педагоги Toño Nuñez (Тоньо Нуньєс) та José Carlos Ulloa García (Хосе Карлос Уйоа Ґарсія), з якими в мене теплі дружні стосунки трирічної давності, що зародилися в період роботи над поетичною білінгвою «Ґалісія-Україна: Гармонія сердець» у міжнародному авторському проекті José Estévez (Хосе Естевес), який теж завітав на свято. Дві центральні газети провінції «La Voz de Galicia» («Голос Ґалісії») та «El Progreso» («Прогрес») у відповідь на оголошення про презентацію відгукнулися бажанням взяти в мене інтерв’ю та розмістили в переддень дійства дві великі статті про книжку, її авторів, про Україну. Зала була переповнена.

Організатори виступили з чудовими промовами. Тоньо Нуньєс як і активний громадський діяч насамперед розповів про значення таких інтернаціональних презентацій у зміцненні дружби між народами та розширенні культурно-просвітницьких зв’язків. А оскільки він ще й працює на відродження ґалісійської мови, якою й написав свої книжки, то спеціально для нашого дійства переклав кілька поезій на ґалісійську (ґальєґо). А коли вони прозвучали, то зала дружно погодилася з ним – хоч відбувається представлення тримовної книжки, сам захід слід було б назвати «Мовою Чотирилисника» (а чотирилиста конюшина у всьому світі є символом удачі).

Хосе Карлос, профессор, знавець англійської й автор неймовірно чуттєвої лірики, виступив з аналізом наших з Юрієм творів і вразив їхнім тонким сприйняттям та вдалою підбіркою цитат. Один із віршів Ю. Лазірка він читав англійською, а я дублювала його іспанською. «Поезія не має кордонів, вона зрозуміла кожній людині, незалежно від національності, бо нас об’єднують високі душевні переживання, які вона викликає...», – наголосив він.

Після того, як коротко розповіла присутнім про Україну, я прочитала українською вірш Ю. Лазірка і вкотре переконалася, що мелодійний стиль його поезії демонструє неймовірну красу нашої мови – це було помітно з виразу обличь присутніх.... Також прочитала іспанською свої твори.

Гарно відізвалася про наші з Юрієм твори María González Jar (Марія Ґонсалес Хар), учасниця літклубів Луго. З Марією та Рамоном, її чоловіком, ми познайомилися випадково, після їхнього повернення з Києва, що справив на них чудове враження… Марія була чудовим консультантом у таких цікавих, але складних моментах перекладу як, наприклад, переклад поетичних образів, що сягають глибин українського фольклору і які необхідно було адаптувати до іншого культурно-мовного середовища…

Національного колориту дійству додали українські мелодії у виконанні дуету скрипалів із Прикарпаття Олеся й Омеляна. Приміром, я читала свій верлібр «Подаруй мені музику» під супровід двох відомих українських пісень – «Чарівна скрипка» («Сіла птаха») та «Ой ти, дівчино, з горіха зерня», і улюбленої багатьма «Мелодії» Мирослава Скорика, відомої за художнім фільмом «Високий перевал». То було згідно зі сценарієм. Та раптом поза програмою скрипки «заспівали» гуцульськими коломийками і, попри хвилю емоцій від цієї несподіванки, я помітила, як спалахнули іскорки в поглядах присутніх, а коли музиканти перейшли до запального «Аркану», то зала взялася аплодувати в такт музиці… На завершення презентації скрипалі виконали улюблену в Ґалісії мелодію «Negra sombra» («Чорна тінь»).

Чимало гостей презентації прийшли з придбаними на Amazon збірками. І досі вони ще надсилають захопливі відгуки про наш захід, фотографії та відео з «Чотирилисника» в Луго.