У столичному виданні «Український пріоритет» побачила світ книжка інтимної лірики відомого поета з Долини члена НСПУ Ярослава Савчина «Вино любові», яку директор видавництва Володимир Шовкошитний назвав яскравою: «Як перший читач заздрю тим, кому ще тільки належить її прочитати». З-поміж попередніх книжок автора – «Нетлінь-роса» (1996), «Світанок мальв» (1997), «Вересневі ікони» (1997), «Індульгенція присутністю» (2013), «Знаки сонця» (2015), «Живиця» (2016), «Читання ватри» (2017) та «Для двох сердець» (2017) – нове видання вирізняється тим, що цілком присвячене жінці: матері, коханій, сестрі, подрузі… «До книжки «Вино любові», яка представляє суто інтимну лірику, – наголосив Ярослав Савчин, – увійшли головно нові поетичні твори і лише дещиця поезій, з якими читач уже мав змогу насолодитися у збірках попередніх років…».

Попри те, що нову збірку поезій автор вперше означив інтимною лірикою, його почерк, а точніше – філософія поезії, залишається сталим. Поет не заграє з читачем, не оголює сокровенне, образно кажучи, не пересолоджує своє «Вино…» – воно визріле, терпке і неповторне:

Бокалів срібний дзвін. Іскряться світлі вина.

Усмішкою пливеш – крізь залу ворожінь.

Запрошую на вальс – любове і провино.

Серця тремтять у такт, крізь посмішки чужі.

Колишуться світи, як березневі води.

Ти руку подаєш із вірністю сльози.

Цю істину свою ми творимо, як оду.

Як серцями спроквола точилися меди.

Інтимна лірика Ярослава Савчина дуже делікатна, стримана, а завдяки алюзії, тобто натяку, його поетичні твори – як передчуття любові, як очікування першини незвіданого. Якщо торкатися метафоричних образів, то ліричний герой у книжці «Вино любові» не «вивчає карту її тіла» і не «гарцює баским конем по диких степах», а обожнює, милується уявою закоханого серця:

У древніх келихах меди…

І день весною знавіснілий…

Тонкого ситцю танець білий

У обрис тіла заблудив.

Легка ступаєш, золота,

Мостом вечірньої тепліні.

В гармонії античних ліній –

Усмішки звабна простота.

Звільняєш плавністю руки

Поставу із тісного плаття.

Й цілуєш тілом залюбки

Вечірні спалахи багаття.

Дзвінь посміху в хлоп’ячі очі

Відлунюється з душ осердя,

Від волі мруть купальські ночі

На пристані палкого серця.

Як горянин (уродженець села Липовиці на Рожнятівщині) Ярослав Савчин своїми творами як неповторний майстер слова і пензля обіймає дідівську землю – небо на головою, статечні гори, смерекові ліси, квітучі плаї, співочі ріки, незабутні сади, рай дитинства. Проте його віршовані пастелі у новій книжці оживають і виграють самобутньою палітрою, тому що створені з любов’ю. Батьківські пороги Ярослава Савчина – той оберіг, де народився і в якому настоявся яскравий і неповторний букет його «Вина любові».

Поет, прозаїк, художник і фотохудожник Ярослав Савчин – автор 14 книжок поезії і прози, член Національних спілок журналістів і письменників України, Міжнародної літературно-мистецької академії України та Міжнародної академії літератури мистецтва, комунікації. Лауреат десятків міжнародних літературних конкурсів і премій. Його твори публікували в українських журналах «Дзвін», «Перевал», «Німчич», «Склянка часу», «Образотворче мистецтво», «Літературний Чернігів», у канадському «Порт-Фоліо» і т. ін. Він – співавтор колективних альманахів «Антологія краю», «Столиця Франкового серця», «З горіха зерня», «Енциклопедія сучасної літератури», «Він, Вона і війна», «Мовою серця», «Галактика любові», «Карпатська симфонія», «Крила», «Скарбниця мудрості», «Огні горять…», «Серце Європи», «Поезії засвічена зоря», «Я дякую тобі…», «Думки романтика», «Антологія сучасної новелістики», «Скіфія», «Колиска роду», «Поетична топоніміка», «Медобори», «Танець семи покривал», «Південне сонце: квартет акомодації», «Пошепки», «З Україною в серці», «Гармонія», «Антологія сучасної новелістики і лірики України–2018», «Так ніхто не кохав…» та ін.