2020-го минає п’ять років з часу урочистого відкриття й освячення першого в Україні Музею Небесної Сотні на вулиці Євгена Коновальця в обласному центрі. Але територія навколо нього і досі занедбана та належно не впорядкована. Охочих відвідати експозиції музею перед центральним входом зустрічають купи порослої глини, бруківки і щебеню, а також каналізаційні канави – розриті і як-небудь присипані, які позападалися від часу і негоди. Все виглядає так, як на захаращеному і забутому будівельному майданчику: ніби роботи з облаштування й розпочали, та на невизначений час зупинили. Важко однозначно сказати, що стало на заваді потрібній справі – може, несприятлива погода, а може, елементарна недбалість. Тож автовласники облаштували паркувальний майданчик ледь не під дверима установи, яка символізує для українців пам’ять про полеглих героїв Майдану і всіх борців за ідеали Революції Гідності. Той безлад можна навіть прийняти за мистецьку інсталяцію після одного із протистоянь «майданівців» проти посіпак режиму Януковича. Але спішу розчарувати тих, хто так думає. Територія перед фасадом Музею Небесної Сотні в Івано-Франківську – не мистецтво, а просто рукотворний безлад і взірець елементарної безгосподарності. Образно кажучи, фасад бентежить совість, а профіль – душу вередить. Соромно за такий «пошанівок» пам’яті про чин Революції Гідності, совісно перед кожним, хто приходить до музею вклонитися борцям за волю України. Такі об’єкти, вважаю, мають утримувати в належному стані, а не чепурити до особливих дат, тому що сьогодні не святкового патріотизму бракує Україні, а щоденного.

– Роботи перед входом до музею тривають понад пів року – почалися ще торік восени. Їх уже частково завершено, зокрема замінено комунікації теплотраси. Можливо, будуть продовжувати.

– А Вас не дратує те, що щоранку перед входом до музею бачите такий будівельний безлад?

– Ми ж люди мудрі і звикли у всьому шукати якусь раціональну відповідь. На мою думку, або ще щось треба доробити, або є якісь нюанси, про які я не знаю. Тож не хочу критикувати. Це територія міста. Колись виконували роботи оперативно, а тепер чомусь призупинили. Звичайно, це привносить дискомфорт. Болото розносимо повсюди. Це єдиний нюанс, який є.

– Хіба це нормально, що відвідувачів музею, жителів чи гостей міста перед фасадом зустрічає таке господарське нехлюйство, до якого дуже пасує смачне українське слово «срач»? Чи Ви особисто били на сполох?

– Ми ні до кого не зверталися: розуміємо, що роботи велися. А тепер, можливо, нема коштів чи підрядник уже виконав свої обов’язки тощо. Або ми чогось не знаємо. Хоч однозначно: це недобре.

Надіємося, що у відповідальних за облаштування території прокинеться совість і вони завершать розпочате.

Музей підпорядкований Олександрові Шевченку. Можна навіть умовно сказати, що він приватний. Бо приміщення надав Шевченко, ресурс на його створення – також… Він утримує музей і виплачує зарплату працівникам. А територію навколо обслуговують комунальні служби міста. Тож якщо мер Руслан Марцінків свого часу ініціював ці роботи, думаю, їх буде належно завершено. Тут нема якихось глобальних проблем – такі собі побутові дрібниці. А робити з цього конфлікт недоречно. Їх і без того у нас вистачає.

…На нашу думку, представникам міської влади було б доречно поінформувати «Галичину», керівництво музею і жителів міста про плани облаштування території біля Музею Небесної Сотні і причини такого зволікання та господарської недолугості.