Нобелівську премію з фізики 2026 року отримав бельгійсько-американський фізик Френсіс Хальцен з Університету Вісконсин–Медісон. Шведська королівська академія наук відзначила його «за вирішальний внесок у створення нейтринної обсерваторії IceCube та відкриття високоенергетичних нейтрино астрофізичного походження».

Рішення оголосили 6 жовтня 2026 року. Розмір Нобелівської премії цього року становить 12 мільйонів шведських крон.

Телескоп, захований у льодах Антарктиди

У центрі досліджень Хальцена опинилися нейтрино — надзвичайно легкі елементарні частинки, які практично не взаємодіють із речовиною. Вони постійно проходять крізь Землю та людські тіла, залишаючись майже невловимими для звичайних детекторів.

Учений запропонував використати величезний масив прозорого антарктичного льоду як своєрідний детектор. Ідея, яку Хальцен розвивав ще з кінця 1980-х років, зрештою стала основою для створення IceCube Neutrino Observatory на Південному полюсі.

Обсерваторія займає приблизно кубічний кілометр льоду. На глибині понад двох кілометрів розміщені тисячі світлових датчиків. Вони реєструють крихітні спалахи світла, які виникають, коли нейтрино все ж таки взаємодіє з атомами льоду. За цими сигналами науковці можуть визначити напрямок руху та енергію частинки.

Нова «астрономія» Всесвіту

Особливість нейтрино полягає в тому, що вони можуть долати величезні космічні відстані, практично не змінюючи свого напрямку. На відміну від заряджених частинок, їхню траєкторію не викривляють магнітні поля.

Це робить нейтрино своєрідними космічними посланцями. За їхньою допомогою вчені можуть досліджувати процеси, які відбуваються в найенергійніших об'єктах Всесвіту — зокрема під час вибухів зірок, активності чорних дір і гамма-сплесків.

IceCube дозволила встановити, що частина високоенергетичних нейтрино надходить не лише з меж Чумацького Шляху, а й з-за його меж. Це відкрило новий напрям досліджень — нейтринну астрономію, яка доповнює спостереження Всесвіту за допомогою світла, радіохвиль та інших видів випромінювання.

Проєкт, на реалізацію якого пішли десятиліття

Шлях від ідеї Хальцена до повноцінної обсерваторії виявився надзвичайно довгим. Проєкт вимагав створення складної системи датчиків, здатних працювати на великій глибині в умовах антарктичних температур.

IceCube завершили у 2011 році. Над проєктом працювали сотні науковців з різних країн. Саме масштаб міжнародної співпраці став однією з характерних рис цього дослідження.

Водночас нинішня обсерваторія може стати лише першим етапом розвитку нейтринної астрономії. Науковці планують створення IceCube-Gen2 — значно масштабнішої установки, яка має охопити близько восьми кубічних кілометрів антарктичного льоду. Очікується, що новий детектор зможе реєструвати приблизно у десять разів більше нейтрино, ніж сучасна система.

Чому це відкриття важливе

Нобелівський комітет фактично відзначив не просто створення одного детектора, а появу нового способу дослідження Всесвіту.

Якщо традиційна астрономія переважно спостерігає електромагнітне випромінювання, то нейтрино дозволяють отримувати інформацію про космічні процеси іншим шляхом. Вони здатні виходити з надзвичайно щільних і енергійних областей, звідки інші сигнали можуть не доходити до спостерігача.

Сам Хальцен наголошував, що головні відкриття, які може принести нейтринна астрономія, ще попереду. Зі збільшенням кількості детекторів учені розраховують точніше встановлювати джерела космічних нейтрино та краще розуміти найпотужніші процеси у Всесвіті.

Таким чином, Нобелівська премія з фізики 2026 року стала визнанням багаторічної роботи Френсіса Хальцена, завдяки якій антарктичний лід перетворився на один із наймасштабніших детекторів частинок у світі, а людство отримало новий інструмент для вивчення космосу.