Минає 25 років з часу появи в економічному просторі Прикарпаття потужного промислового комплексу – «ВАТ «Оріана». Ця дата «пам’ятна» для краю: саме 1996 року, після того, як «Хлорвініл» було перейменовано на державний концерн «Оріана», а відтак перетворено на ВАТ «Оріана», і сягають початки хронічного дерибану нафтохімічного комплексу, який тодішній президент України Леонід Кучма спочатку назвав «алмазинкою» на тлі держави», а згодом став його першим «могильником».

Назва ВАТ «Оріана» дуже промовиста – за давньою міфологією, вона означає «місто орачів», проте саме це підприємство ще виразніше позиціонувало Калуш як «місто хіміків». За випуск продукції світового рівня та надійне ділове партнерство «Оріана» була удостоєна поважних міжнародних нагород: «Золотий Меркурій» (Москва, 1980), «Золотий глобус» (Копенгаген, 1994), «Арка Європи-Золота зірка» (Мадрид, 1994), «Діамантова зірка якості» (Мехіко, 1995) та «За якість продукції і охорону навколишнього середовища» (Женева, 1996). За допомогою українських спеціалістів аналогічні заводи збудовано й в Ізраїлі та Угорщині.

З метою стабілізації фінансово-економічного становища на ВАТ «Оріана» постановою Кабміну від 1999 р. повноваження з управління державними корпоративними правами «Оріани» (99,9%) було передано Івано-Франківській ОДА, а з 2003 р. – Фонду держмайна України. З 1999-го по 2000 рік, згідно з погодженим урядом планом реструктуризації товариства, на базі структурних підрозділів ВАТ було створено 12 дочірніх підприємств: ДП «Калійний завод», ДП «Магнієвий завод», ДП «Завод «Технопласт», ДП «Завод «Фітон», ДП «Завод карбамідних смол», ДП «Завод «Техмаш», ДП «Фірма «Аверс», ДП «Торгово-виробниче підприємство», ДП «Підсобне сільськогосподарське підприємство «Дружба», «ДП «Навчально-курсовий комбінат», ДП «Фотоательє «Кристал» і ДП «Асторг» у складі ДП «Фірма «Аверс». Їх нині ліквідовано через процедуру банкрутства або вони перебувають у стані ліквідації.

Ще 20 років тому господарська діяльність «Оріани» забезпечувала роботою понад 20 тис. людей...

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 25 жовтня 2004 р. на посаду виконувача обов’язків керівника ВАТ «Оріана» було призначено Богдана ПАВЛИКІВСЬКОГО, а через місяць, згідно з наказом голови Фонду держмайна України, він став керівником.

– Богдане Михайловичу, – звернулися ми до колишнього голови правління ВАТ «Оріана», – Ваше призначення і відсторонення колишнього керівника, пригадую, відбувалося на тлі неоднозначних і скандальних подій навколо підприємства?

– Так, у вересні 2004 р. суд відсторонив від роботи розпорядника майна ВАТ «Оріана», який не без допомоги керівника підприємства реалізовував за безцінь майнові активи та сприяв керівництву ЗАТ «Лукор» у захопленні активів ВАТ «Оріана» замість того, щоби займатись погашенням боргових зобов’язань підприємства. А під час вересневого 2004 року виїзного засідання Господарського суду в Калуші з’ясувалося, що керівник державного підприємства ВАТ «Оріана» одночасно працює заступником з економіки керівника ЗАТ «Лукор». Саме він заявив, що до кінця 2004 року «Оріана» повинна бути ліквідована. І вже у вересні того ж року спостережна рада ЗАТ «Лукор» за участю представників ВАТ «Оріана» прийняла рішення про створення ТОВ «Карпатнафтохім». Співзасновником цього підприємства стали ЗАТ «Лукор» (24%) та компанія «ЛУКОЙЛ КЕМІКАЛ БВ» (76%, Королівство Нідерланди), які були під контролем транснаціональної компанії «ЛУКОЙЛ» (Росія).

Відтак Калуська РДА зареєструвала ТОВ «Карпатнафтохім» у с. Мостищі. А позачергові збори цього підприємства всупереч ухвалі суду, установчому договору ЗАТ «Лукор» та чинному на той час законодавству України прийняли рішення про збільшення статутного капіталу із 30 тис. грн до 1 581 280 грн. Держреєстратор Калуської РДА провів реєстрацію змін до статуту, а Господарський суд у новому складі за заявою ЗАТ «Лукор» дозволив представникам ВАТ «Оріана» брати участь в органах управління ЗАТ «Лукор». Тож завдяки участі у засіданні спостережної ради ЗАТ «Лукор» начальника юридичного відділу «Оріани» та її колишнього керівника узаконили, попри заборону суду та позицію держави, передачу майнового комплексу ВАТ «Оріана» до статутного фонду ЗАТ «Лукор», а відтак до новоствореного ТОВ «Карпатнафтохім». Таким чином недержавний засновник брав на себе зобов’язання збереження профілю діяльності підприємства, його номенклатури та обсягів продукції упродовж не менше десяти років – до 2010-го – з метою забезпечення умов для погашення заборгованості за отриманий ВАТ «Оріана» під гарантії Кабміну іноземний кредит.

– Якою, на Вашу думку, була справжня мета створення ТОВ «Карпатнафтохім»?

– По-перше, ухилитись від відповідальності за виконання взятих на себе зобов’язань при створенні ЗАТ «Лукор» – передусім щодо погашення боргів ВАТ «Оріана», а згодом це підприємство ліквідувати і, по-друге, позбавити українську сторону можливостей взяти під контроль основні унікальні виробничі потужності, побудовані за українські кошти німецькими спеціалістами, а також залишити Україну без єдиного виробника етилену.

– А хто був задіяний у схемах розкрадання і знищення «Оріани»?

– Перші проблеми у державного концерну «Хлорвініл» почали виникати ще через «мудру і далекоглядну» політику Леоніда Кучми. Наприклад, постановою Кабміну від 22 листопада 1994 р. про розрахунки за природний газ, нафту і нафтопродукти, що надходили з Російської Федерації, у четвертому кварталі 1994 р. та 1995-го промислово-фінансовий концерн «Славутич» братів Суркісів отримав право закуповувати хлорвініл, поліетилен, полівінілхлорид у вітчизняних виробників за внутрішніми цінами для реалізації на експорт для проведення розрахунків за природний газ, нафту і нафтопродукти, які надходитимуть з Росії. Тоді, до речі, «Хлорвініл» відвантажив «Славутичу» 40 тис. тонн хлорвінілу, 30 тис. тонн етилену, 25 тис. тонн поліетилену і 15 тис. тонн полівінілхлориду. Та гроші ніхто підприємству не повернув. Наступним ударом по «Оріані» було запровадження акцизу та ввізного мита на імпортну сировину – дизпаливо та прямогонний бензин. Це зробило продукцію підприємства неконкурентоспроможною на світовому ринку.

– А як з’явився скандальний кредит Баварського іпотечного банку, який і досі не дає змоги ліквідувати залишки «Оріани»?

– Наприкінці 1997 р. генпідрядник – компанія «Linde» (ФРН) передала ВАТ «Оріана» завершене будівництво заводу з виробництва поліетилену вартістю 306 334,2 тис. грн і потужністю 100 тис. тонн на рік. Щорічний прибуток мав сягати 25,56 млн євро. Першу частину кредиту «Оріана» повинна була сплатити наприкінці 1997 р., та ні цей, ні всі наступні не сплатила. Навіть попри те, що упродовж 1997–1998 рр. продукцію поліетилену відправляли за межі України нібито на погашення кредиту, а виробничі обороти «Оріани» вп’ятеро перевищували боргові зобов’язання перед Баварським іпотечним банком. Але кредит і досі є, а куди ж поділися гроші за готову продукцію? На мою думку, тут є слід компанії ТОВ «Шелтон», пов’язаної з представниками Партії зелених України. Кредит не повертали, а німецька сторона жадала виконання фінансових зобов’язань. Тож 2000 року Кабмін за прем’єрства Віктора Ющенка доручив Фонду держмайна України, Держполітики та Івано-Франківській ОДА створити на базі майна ВАТ «Оріана» нове господарське товариство для забезпечення умов погашення заборгованості перед німецьким банком. Частка держави повинна була становити не менше 50%, а до статутного фонду нового товариства дозволялося вносити тільки технологічне обладнання, сировину і матеріали в обсягах, які забезпечували би прибуткову роботу та кошти на модернізацію. Але цього зроблено не було.

Головою спостережної ради ЗАТ «Лукор» на той час був заступник голови Івано-Франківської ОДА І. Зварич, а його заступником – міський голова Калуша С. Різник. Таким чином, порушивши розпорядження уряду, іноземний співзасновник нового товариства – ТОВ «Лукойл-Нафтохім», яке контролювала група «ЛУКОЙЛ» (Росія, м. Москва), замість зазначених розпорядженням уряду активів до статутного фонду ЗАТ «Лукор» вніс 10,7% акцій ЗАТ «Лукойл-Нафтохім» (Росія, м. Кагалим) – 107 штук, які були оцінені в 562 млн грн, що в 14 772 рази перевищувало їхню номінальну вартість і вдесятеро – вартість від капіталізації дивідендів. Була маса порушень українського законодавства. Згодом стався і перерозподіл часток у статутному фонді ЗАТ «Лукор»: ТОВ «Лукойл-Нафтохім» – 52,07% і ВАТ «Оріана» – 47,93%. Ще одним фактором, який негативно вплинув на фінансові показники роботи ЗАТ «Лукор», стало укладення групою «ЛУКОЙЛ» довгострокового договору між ЗАТ «Лукор» і офшорною підконтрольною групі «ЛУКОЙЛ» фірмою «Поліккемікал трейд ЛТД» (острів Мен, Вірджинські острови) на постачання і переробку давальницької сировини і дизельного палива та прямогонного бензину, виробленого на підконтрольному групі «ЛУКОЙЛ» Одеському нафтопереробному заводі. Та новоявлені партнери і не мали наміру виконувати свої зобов’язання, а просто почали працювати за характерними тіньовими схемами з уникнення чи мінімізації податків на прибуток і т. ін. Це був потужний інструмент руйнування української економіки. А наступним кроком до знищення «Оріани», який потрібно було зробити і який зробили після передачі її майнового комплексу до статутного фонду ЗАТ «Лукор», стало введення процедури банкрутства ВАТ «Оріана».

– Чи можете Ви стверджувати, що російський бізнес не самотужки, а руками українських чиновників, судів і правоохоронних структур знищував економіку держави, зокрема її потужності на Прикарпатті?

– Так, це очевидно. Керівництво держави в особі Леоніда Кучми, Кабмін за повної підтримки російського бізнесу колишнім першим віцепрем’єром Анатолієм Кінахом, керівництво Фонду держмайна України до приходу Валентини Семенюк, а також Івано-Франківської ОДА за головування Михайла Вишиванюка та органи місцевої прокуратури, СБУ, судді Господарського суду всіх рівнів зробили все, щоб знищити унікальний нафтохімічний комплекс світового рівня на догоду російській компанії «ЛУКОЙЛ». З усією відповідальністю можу заявити, що з часу мого призначення керівником ВАТ «Оріана» було заявлено понад 20 позовів та звернень до судів та правоохоронних органів щодо ситуації навколо «Оріани», ЗАТ «Лукор» та ТОВ «Карпатнафтохім». Це дало можливість призупинити напряму ліквідацію ЗАТ «Лукор» у 2004 році. Розглядали цю ситуацію і в секретаріаті президента України Віктора Ющенка, а курирувати заходи з розв’язання проблеми повинна була тодішня прем’єр-міністр Юлія Тимошенко. Вона б упоралася з проблемою. Бо вже всі кроки були детально розписані. Та її усунули з посади. За Януковича ж представники Партії регіонів виявилися найкращими друзями російських партнерів. Один з нардепів 2009 року навіть громадську приймальню собі відновив у приміщенні відділу кадрів ТОВ «Карпатнафтохім». Моє сутяжництво навколо «Оріани» тривало десять років – за непоступливість мене тричі судили продажні судді і під тиском – курам на сміх – давали мені умовні терміни. Отож я вже справжній «зек»...

– На мій погляд, сьогодні вже годі надіятися на відродження «Оріани» – мовляв, прийде якийсь потужний інвестор, адже й досі майже 200 млн євро боргу перед німецьким банком не погашено. Чи, може, Ви вважаєте інакше?

– Ні, сьогодні вони дуже хотіли б ліквідувати чи «злити» «Оріану», але не можуть через борги. Фактично підприємство тепер – «економічний труп», проте і в такій ситуації все залежить від державної позиції. Адже дещо таки можна зробити. Хоч «Лукору» вже нема, та у «Карпатнафтохімі» є його частка. Тож є шанс через суди або скасувати незаконну угоду з «Карпатнафтохім», або змусити їх сплатити борги перед німецьким іпотечним банком і виконати таким чином свої зобов’язання. Бо ж «Оріана» вже вийшла зі стадії банкрутства.

– А хто повинен зробити перший крок?

– Звісно, теперішній керівник «Оріани», погодивши з Фондом держмайна України.