Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень – одна із п’яти дирекцій Львівської залізниці, яка обслуговує Івано-Франківську, Львівську, Чернівецьку та Закарпатську області, – з часу повномасштабного вторгнення російських загарбників стала своєрідним редутом трудового фронту в тилу України: символом життя, миру і надії. Про те, як прикарпатські залізничники несуть свою трудову вахту на воєнних рейках – в коментарі Володимира ЗАГАЛЮКА, начальника відокремленого підрозділу «Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень» Державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця». З огляду на особливий статус залізничного підприємства, а у часі війни – й поготів, пропоновану розмову з його керівником, без перебільшення, можна назвати для наших читачів ексклюзивною.

– Володимире Ярославовичу, вже вісім років «Укрзалізниця» провадить свою господарську діяльність, образно кажучи, на рейках війни… Як зокрема нині тримає трудову вахту Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень, адже технологічно підприємство донедавна вважалося одним із посередніх у структурі Львівської залізниці?

– Війна докорінно змінила ситуацію. Ми тією чи іншою мірою єдині з п’яти дирекцій Львівської залізниці, яка працює і надає всі послуги пасажирських і вантажних перевезень на території чотирьох областей. Наприклад, нам, окрім залізничної мережі Івано-Франківської і Чернівецької областей, підпорядковані залізничні станції Журавно – Львівської області та Рахів і Ясіня – Закарпатської. Упродовж 2021-го ми значно наростили обсяги вантажних перевезень. Торік за добу наше підприємство вантажило і перевозило приблизно по 30 чи 35 тисяч тонн. Ми у роботі серед п’яти дирекцій конкуруємо за лідерство у вантажних перевезеннях передусім з Рівненською дирекцією залізничних перевезень, на території якої є чимало потужних кар’єрів зі щебеневими запасами і яка активно працювала торік головно у державному проєкті «Велике будівництво». Тож прикарпатські залізничники нині перебувають навіть не поміж середнячків, а серед лідерів. А чим більше навантаження, тим більші кошти. Звісно, за станом технологічного оснащення ситуація в Івано-Франківській дирекції залізничних перевезень не така оптимістична.

– Нині для залізничників не шкодують добрих слів не лише пересічні українці, а й керівництво держави – відзначає їх нагородами, називає і «артеріями життя України», і «залізними людьми»…

– Що правда, то правда. Адже сьогодні через воєнні дії економіка на третину не працює, а залізниця – обличчя економіки. Тож відповідно знизилися і економічні показники «Укрзалізниці», зокрема й нашої дирекції. Сьогодні ми передусім займаємося пасажирськими перевезеннями й обслуговуванням евакуаційних потягів, образно кажучи, підставляємо своє плече для перемоги. Всі перевезення людей залізницею, незалежно від регіону, відбуваються безоплатно. Ми займаємося і розселенням усіх працівників «Укрзалізниці», які прибувають на Прикарпаття з будь-якого регіону України. Я працюю безпосередньо у координації з головою Івано-Франківської обласної військової адміністрації Світланою Онищук – для виділення різноманітних приміщень для тимчасово переміщених осіб, зокрема залізничників. З цією метою облаштовуємо будь-які вільні і придатні місця, забезпечуючи людей ліжками, матрацами і всім побутовим начинням, потрібним для проживання. Дуже добре, що керівництво держави відзначило залізничників Києва, Сум та інших регіонів, які одними з перших прийняли на себе небезпеку і тягар війни. Машиністи потягів і електровозів під артилерійським і танковим вогнем, під бомбардуваннями з повітря, ударами реактивних ракет і роями куль мужньо виводили з-під вогню у безпечні місця потяги, електропоїзди, тепловози та іншу техніку, ризикуючи життям. Адже в «Укрзалізниці» є чимало різноманітної техніки, яку використовують для гарантування безпеки під час надзвичайного стану – і пожежні, й будівельні потяги, й інша механізована техніка з паливом та паливно-мастильними матеріалами тощо. Ті машиністи, начальники станцій, провідники і провідниці, на мій погляд, є справжніми героями України. А ми на Прикарпатті – надійна опора і допомога в тилу. Тож зобов’язані зробити так, щоб тимчасово переміщені особи у нашій області відчули хоча б елементарний затишок і безпеку, мали побутовий комфорт. Проте, ви знаєте, що й наша область була обстріляна окупантами однією з найперших у Західній Україні, зокрема і наша дирекція залізничних перевезень. Просто не час деталізувати, в якому місці підпорядкованої нам території це відбулося. Але нашою головною нагородою буде перемога над російськими окупантами і мир в Україні. Бо це на сьогодні – основна мета нашого життя.

– Як працює сектор залізничних приміських і пасажирських перевезень Івано-Франківської дирекції, чи відчутні зміни відбулися з початком повномасштабного вторгнення російських загарбників?

– У роботі приміських залізничних перевезень пасажирів нічого принципово не змінилося – як курсували дизель-потяги за графіком, передбаченим на 2022 рік, так і курсують. Не маємо й зауважень до забезпечення їх паливними і мастильними матеріалами. Всі наші склади належно заповнені. Кілька слів – про пасажирські перевезення. У цьому секторі ми також не скасовували жодних рейсів. Потяги курсують у штатному режимі і в Київ, і Дніпропетровськ, і в Кривий Ріг, і в Харків, у Запоріжжя і в Одесу та ін. – всі, які були й колись. Правда, не за графіком. Адже ви знаєте, що у часі війни маємо відповідно реагувати на повідомлення про повітряну тривогу. Для цього маємо спеціальні інструкції, а машиністи чітко знають, як повинні чинити, якщо тривога надходить під час руху потяга. Зазначу, що віднедавна графік стабілізувався і значно менше трапляється збоїв чи багатогодинних відхилень. Не курсує лишень найдовший пасажирський потяг в Україні – 1860 кілометрів сполученням «Рахів – Маріуполь», який ми запустили наприкінці минулого року. Він ще курсував тиждень навіть після початку повномасштабного вторгнення російських окупантів. А сьогодні рухомий склад його ми використовуємо для інших рейсів. Адже крім евакуаційних потягів, ще додатково приймаємо щодоби потрібні рейси за телеграмами. Функціонує вся залізнична інфраструктура. А поїзні диспетчери працюють і з довідково-інформаційним сектором вокзалу, щоб пасажирам було зручно орієнтуватися. Звісно, у перші дні війни виконувати свої обов’язки залізничникам було важко. Але прикарпатські «залізні люди» впоралися з усіма викликами й завданнями і надалі справлятимуться. Не було, слава Богу, якихось надзвичайних випадків чи ситуацій, пов’язаних із загрозою життя чи травмуванням залізничників і пасажирів.

– Кому Ви як керівник передусім завдячуєте, що Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень і на рейках війни є надійним редутом трудового фронту?

– Дякую кожному працівнику залізниці, хто тією чи іншою мірою своєю щоденною працею робить посильний внесок у роботу, яку провадить сьогодні Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень. І не важливо, хто – чи це я як начальник підрозділу, чи поїзний диспетчер, чи складач поїздів, чи регулювальник, чи касири або охоронці, – кожному дякую за його працю на робочому місці і виконання своїх обов’язків у воєнний час. Особливо – у перші дні після 24 лютого. Ми – колектив, а він повинен жити й бути. Без сумніву, щонайперше треба завдячувати в організації роботи керівництву «Укрзалізниці», яке зробило все належне, щоб працівники почувалися захищеними навіть в елементарному – у вчасній виплаті зарплати і відсутності будь-якої заборгованості. Так буде й надалі. Хіба що можливі у часі загострення ситуації обмеження у виплаті різних матеріальних допомог чи разових заохочень, а також можуть бути і скорочення робочого часу чи ротації працівників залежно від ситуацій і виробничих потреб.

…Так, залізниця сьогодні – то життя України і її добра надія на перемогу. Недарма ж уже став народним вислів, що «люди з російськими щелепами не можуть вимовити звуки в словах «залізниця» чи «паляниця».