Учорашній день минув під знаком кадрових змін в Кабінеті Міністрів, які ініціював напередодні Президент Володимир Зеленський у зв’язку, як сам наголосив, зі зміною політичної стратегії держави. Він зокрема запевнив, що відтепер за кожен пріоритетний напрям зовнішньої політики держави відповідатиме конкретна людина зі значним досвідом, «здатна реалізувати те, про що ми домовляємось на рівні лідерів і чого очікує український народ».

Глава держави також назвав найбільш визначні вектори зовнішньої політики. Це зокрема – двостороння безпекова співпраця зі США, в тому числі втілення в життя домовленостей щодо виробництва в Україні ракет до американських систем ППО Patriot, які нині захищають наше небо; здійснення так званого антибалістичного проєкту, що «може стати одним із найбільших кроків на посилення Європи за це десятиліття»; партнерство з ЄС, оскільки нам потрібен «чіткий рух до членства України в ньому»; зміцнення стосунків із західними сусідами України, надто ж із Польщею та Угорщиною, відносини з якими «потребують нової основи»…

«Так само й у внутрішній роботі є нові виклики й завдання, – зазначив він. Потребує значного посилення вся робота у прифронтових та прикордонних областях України, які щодня зазнають російських ударів. Розраховую на збільшення постачання нашій армії необхідної зброї, усіх типів дронів». Серед головних завдань влади – й підготовка України до зимового періоду.

Отож у ключі таких констатацій В. Зеленський анонсував кадрові зміни в уряді, які, за його словами, мають гарантувати реалізацію оновленої політичної стратегії. І Верховна Рада затвердила новий склад Кабміну.

Уряд очолив колишній керівник державної компанії «Нафтогаз України» Сергій Корецький. А також його новими обличчями стали віцепрем’єр з євроінтеграції Всеволод Ченцов і такі міністри: внутрішніх справ – Іван Вигівський; економіки – Руслан Кравченко; аграрної політики – Тарас Висоцький; освіти і науки – Андрій Бутенко; у справах ветеранів – Віталій Кім; юстиції – Герман Маслов; громад і територій – Віталій Безгін, інфраструктури та відновлення – Олексій Калашник; цифрової трансформації – Олександр Ферчук.

Решта міністрів зберегли свої посади. За винятком Михайла Федорова, котрого парламент звільнив з посади міністра оборони за поданням Президента. Позбувся посади й уже ексочільник МВС Ігор Клименко, якого глава держави просував на посаду керівника військового відомства. ВР попросту не проголосувала за його кандидатуру, й він опинився на маргінесах, оскільки парламент уже затвердив на його недавньому посту І. Вигівського.

Рішення владного Олімпу про усунення з посади М. Федорова, котрий пропрацював як керівник Міністерства оборони лише пів року, викликало чималий суспільний резонанс. На знак протесту проти цього подав у відставку заступник командувача Повітряних сил України полковник ЗСУ Павло Єлізаров. «Я вважаю, що усунення М. Федорова – це велике зло для обороноздатності країни», – пояснив він у фейсбуці причину такого свого кроку. А в рапорті на своє звільнення назвав Федорова ініціатором «стратегічних реформ у галузі протиповітряної оборони країни, блокування яких (що станеться після усунення пана Михайла з посади міністра оборони, як припускає автор, – ред.) спричинить численні жертви та руйнування».

Чому ж П. Єлізаров так написав і так кардинально вчинив? Річ у тім, що він, чий бойовий підрозділ Lasar’s Group на фронті став справжнім жахом для російської армії, працював у команді М. Федорова над створенням нової системи захисту українського неба. Ще кілька місяців тому під його керівництвом розпочали масштабну перебудову мобільних вогневих груп і розвиток українських дронів-перехоплювачів, здатних знищувати «шахеди» без використання надзвичайно дорогих і дефіцитних зенітних ракет. Відтоді ефективність знищення «шахедів» дронами-перехоплювачами зросла вдвоє. Однак тепер ця справа, схоже, справді навряд чи матиме продовження…

Перезавантаження українського уряду назвав «великою несподіванкою» єврокомісар з питань оборони та космосу Андрюс Кубілюс, литовський політик, котрий двічі очолював уряд офіційного Вільнюса, є давнім і переконаним другом нашої держави, а нині відповідає за розподіл європейського фінансування для оборони України. Він наголосив, що влада ЄС бачила в М. Федорові міністра, який зумів багато чого досягти за короткий проміжок часу.

«Ми дуже тісно співпрацювали з Михайлом Федоровим, особливо після того, як він очолив Міноборони, – сказав він в інтерв’ю «Європейській правді» на тому тижні, коли побував у Києві. – За цей період вдалося багато чого досягнути. В тому числі – й майже щоденні дипстрайки по Москві, Петербургу, Омську, Криму». А на те, яким сигналом для ЄС стане звільнення Федорова, відповів: «Постане питання, чому таку людину замінюють».

Напередодні ж розгляду в парламенті кадрових ініціатив глави держави хвилі протестів проти звільнення Федорова прокотилися в Україні. Оскільки вони синхронно й одночасно відбулися в Києві та в усіх обласних центрах України, це свідчить про проведену заздалегідь підготовку цих заходів…

Сам В. Зеленський на зустрічі із членами фракції «Слуги народу» в парламенті розповів про системне протистояння між Федоровим та головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським через різне бачення ними засобів і методів ведення війни, про конфлікт, який «ніяк не виходить вирішити». В ідеалі, за словами глави держави, треба би звільнити з посад не лише Федорова, а й Сирського, та, мовляв, наразі це зробити неможливо. Тому вибрав одного з них – Федорова, котрий до того ж, як переконаний гарант, провалив реформу в системі ТЦК та СП й реорганізацію самої моделі мобілізації.

Сам М. Федоров після своєї відставки виступив із низкою заяв, які засвідчили на публіці, що справді, цитуючи Шекспіра, «щось підгнило в Данському королівстві». Зокрема розповів про радикальні зміни, які запровадив у системі оборонних закупівель, про успіхи в боротьбі з корупційними схемами всередині відомства та впровадження відкритих тендерів на придбання озброєння й боєприпасів уже не за квотами Генштабу ЗСУ, а напрямки – за потребами бойових бригад. За його словами, ці дії дозволили в буквальному розумінні відтягти від бюджетних фінансів усіляких посередників і зберегти сотні мільйонів доларів державних коштів.

Ясна річ, що це, як днями повідомляв і The Economist, викликало спротив частини традиційного військового керівництва. Зокрема під час однієї з нарад на початку липня генерали розкритикували Федорова за незадовільне постачання армії, а той відповів, між іншим, що без його екстрених закупівель безпілотників на початку року нинішні повітряні удари України, зокрема по Криму та вглиб РФ були б неможливими.

Ба більше, після внутрішнього аудиту в у військовому відомстві, що виявив перевитрати в оборонних закупівлях на суму 300 млрд грн, М. Федоров домагався звільнення О. Сирського з посади головкома ЗСУ й Андрія Гнатова – з посади начальника Генштабу ЗСУ. Проте В. Зеленський відмовив йому в цьому.

«Якщо ми хочемо перемогти ворога асиметрично, з мінімальними втратами, нам потрібно змінити головнокомандувача та начальника Генштабу», – ще раз продемонстрував таку свою позицію на брифінгу 16 липня ексміністр оборони. Його виступ став наразі чи не найгучнішою політичною подією 2026-го.

Як не дивно, але М. Федорова сміливо підтримав у його заявах командувач Об'єднаних сил ЗСУ, генерал-майор ЗСУ Михайло Драпатий – талановитий воєначальник, але, як мовлять, геть не медійний чоловік. «З приходом нової команди до Міністерства оборони з’явилася реальна спроба змінити правила, за якими роками жила військова система, – написав він на своїй сторінці у фейсбуці. – Йшлося не про нові назви чи чергову перебудову на папері, а про проблеми, наслідки яких воїни й командири відчувають щодня. Останні півроку у війська з’явився партнер у Міністерстві оборони, який не лише забезпечував потреби, а й вимагав змінювати підходи, швидше ухвалювати рішення і підтримувати тих, хто готовий брати за них відповідальність.

Взаємодія між військами і Міністерством оборони стала іншою. З’явилася готовність чути командирів, швидше ухвалювати рішення і підтримувати зміни, які народжуються у підрозділах. Саме такою ця взаємодія і має бути.

Проєкт «Лінія дронів» став одним із прикладів того, як вчасне рішення держави може досить швидко вплинути на ситуацію на полі бою. Після нього з’явилися й інші ініціативи, які вже довели свою користь для війська.

Сьогодні міністр сказав, що багато з цих рішень доводилося проводити всупереч системі, а не завдяки її роботі.

Я знаю, що це правда, і вважаю, що так не має бути. Багато командирів можуть це підтвердити. Коли правильне рішення доводиться проводити всупереч системі, а не завдяки їй, це означає, що сама система потребує змін»...

Та все ж найбільш дивне в цій ситуації те, що чимало притомних політиків експертів, політологів не втомлюються повторювати, наче мантру, що В. Зеленський, усунувши з посади міністра оборони М. Федорова, зробив «велику помилку». Даруйте, але хіба це перший чи другий lapsus kalami Володимира Олександровича? Далеко що ні. І, звісно, що й не останній. То такий уже його системний стиль в управлінні державою. Робити по-своєму, й таки продавлювати на законодавчому рівні все те, що і як він хоче. Хоч у правовому полі те й трактуватимуть, м’яко кажучи, як порушення...

Свіжий приклад. 16 липня народні депутати ухвалили рішення піти у відпустку до 18 серпня. Тож портфель очільника військового відомства так і зостався без господаря. Але того самого дня В. Зеленський доручив тимчасовому виконувачеві обов’язків керівника СБУ Євгенові Хмарі взятися за виконання обов’язків міністра оборони. Дарма що він теж, як і Клименко, силовик, а не цивільний, яким, за чинним законодавством, має бути міністр оборони.

За словами Президента, Є. Хмару призначено на той період, доки не буде проведено «необхідні юридичні процедури», й він зможе внести на розгляд парламенту його кандидатуру на повноцінного міністра.

Що в результаті маємо? Міноборони втратило ефективного керівника й отримало натомість розрив у всіх процесах принаймні на кілька місяців, поки в.о. міністра знайомитиметься зі своїми посадовими повноваженнями. «Радянська школа» в ЗСУ (Сирський – Гнатов) знову перемогла, й очікувати істотних зрушень на фронті, які і реформи системи мобілізації, мабуть, не варто. СБУ втратила бойового командира, й тепер, коли першого заступника голови Служби Олександра Поклада призначено тимчасово виконувачем обов'язків її керівника, політичне крило в цій важливій безпековій установі взяло гору над бойовим. А сам уряд видається послабленим: даватимуться взнаки в його діяльності розрив у тяглості співпраці з міжнародними партнерами, параліч на пів року як мінімум чотирьох міністерств через реорганізації…

Нині важко сказати, як надалі складеться політична кар’єра й загалом доля соросівського вихованця М. Федорова, до речі, одного з тих «п’яти-шести» ТОП-менеджерів в Україні, на яких покладався В. Зеленський. Але скидається на те, що кадрову пертурбацію в уряді Президент проводив не так для «реалізації оновленої стратегії», як заради того, щоби за всяку ціну усунути Федорова з державного поста, вкрай відповідального в умовах війни.

Поки матеріал готували до друку, у Financial Times з’явилася публікація, присвячена кадровому «хаосу» в Києві. Тож принагідно наведемо тут основні її тези, що продовжать та істотно доповнять наш текст.

«Зеленський стверджує, що кадрові перестановки в уряді – треті з початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році – необхідні, щоби вдихнути нове життя в його уряд у міру переходу війни в нову фазу, а також для реалізації нової політичної стратегії.

Однак представники оборонної промисловості, українські високопосадовці, депутати від партії Зеленського та інші обізнані з цим питанням особи заявляли – деякі з них публічно – що Федоров став перешкодою для тих, хто прагнув нажитися на величезному оборонному бюджеті України в умовах війни.

«Він припустився помилки, ставши надто популярним. Крім того, він виглядає дуже ефективним. А на довершення всього, він вирішив не терпіти корупції», – сказав Сергій Фурса, український інвестиційний банкір.

Федоров неодноразово блокував спроби спрямувати вигідні контракти на користь обраних компаній, що поставило його в конфлікт із впливовими фігурами в політичних та оборонних колах України, зазначають джерела, обізнані з ситуацією.

Розбіжності стосувалися закупівлі озброєння та військової стратегії. Сирський користується прихильністю Зеленського, попри свою погану репутацію серед деяких підрозділів сухопутних військ України, які критикували рішення, що, на їхню думку, коштували людських життів і принесли йому прізвисько «різник».

Financial Times пише, що з моменту вступу на посаду міністра оборони в січні Федоров встиг провести аудит міністерства оборони, запустити нові цифрові системи, розширити програму «Армія дронів», а також представити масштабну реформу військової служби, що передбачала підвищення виплат військовим на передовій, строкові контракти, розширення набору іноземців, пом'якшення покарань для солдатів, які пішли в СЗЧ, та інші зміни, покликані розв'язати проблему нестачі особового складу.

Стосунки Федорова з такими титанами Кремнієвої долини (інтелектуальне осердя США, глобальний епіцентр технологічних інновацій, розташований у південній частині затоки Сан-Франциско (штат Каліфорнія), як генеральний директор Palantir Алекс Карп, колишній керівник Google Ерік Шмідт, який заснував венчурний фонд для оборонних технологій, та Ілон Маск із SpaceX, допомогли просунути вперед розвиток оборонних та комунікаційних технологій України.

Разом із Карпом Федоров використовував Palantir для розширення застосування штучного інтелекту в українській зброї та обробці розвідувальних даних.

Шмідт, якого Федоров назвав «візіонером, мільярдером… і великим другом України», співпрацював з міністром оборони над розробкою систем штучного інтелекту та нових технологій безпілотників.

Люди з найближчого оточення Зеленського підозрюють, що Федоров має амбіції стати самостійним політичним гравцем, зокрема, балотуватися на посаду президента в майбутньому».