Епідемія атипової пневмонії, викликана новим вірусом, сколихнула Китай, а з ним і увесь світ, адже на сьогодні носіїв вірусу виявлено в 25 країнах. Зафіксовано вже майже 76 тис. хворих, з яких понад 2 тисячі померли (за межами Китаю ці відсотки у рази менші - до 5%). І хоча нині повідомляють про спад захворюваності в КНР, а кількість вилікуваних переважає кількість летальних випадків, все ж загроза людству й далі існує, а епідеміологи передбачають, що на цю небезпечну недугу може захворіти до 60% землян. Можливо, це і перебільшення, проте українців така статистика добряче налякала. Чому саме у нас так панікують з цього приводу?

Українці вже стикалися з вірусною атиповою пневмонією, що забрала сотні життів співгромадян, ще у 2009 році, коли був спалах пандемічного грипу А(H1N1), який ще називали каліфорнійським чи свинячим.

Наслідки епідемії тоді виявилися вражаючими. Загалом в країні було зареєстровано приблизно 5,6 мільйона випадків захворювання на грип та гострі респіраторні вірусні інфекції (ГРВІ), госпіталізовано 345 тисяч хворих. Від ускладнень померло 1 125 осіб (ці цифри співставні із тими, що нині є в Китаї). І хоча не у всіх випадках був підтверджений грип А(H1N1), все ж країну охопив масовий психоз.

Тож пригадуючи події десятирічної давності, наші громадяни панікують і з приводу коронавірусу, бо не вірять у готовність наших державних і медичних служб до надзвичайної ситуації.

Епідемія свинячого грипу у 2009-му розпочалася у Тернопільській, Івано-Франківській та Львівській областях в середині жовтня і, перекинувшись на інші області, швидко захопила широкі верстви населення. На сполох забили лише наприкінці місяця.

Тодішній президент Віктор Ющенко скликав РНБО, яка констатувала, що служби МОЗ України із запізненням зреагували на очевидні загрозливі тенденції та не застосували необхідних профілактичних заходів для зниження загрози життю і здоров'ю людей.

Була відмічена і недостатня готовність центральних та місцевих органів виконавчої влади приймати узгоджені рішення та неналежне фінансування відповідних заходів, через що й ускладнилася епідемічна ситуація. Дефіцит лікарських та захисних засобів викликав паніку серед жителів потерпілих областей (в аптеках бракувало навіть звичайних марлевих пов’язок), а відсутність чіткої практичної методології боротьби з хворобою могла призводити до медичних помилок, бо не завжди спеціалісти вчасно кваліфікували небезпечний вірус.

З листопада оперативно розпочала роботу Державна надзвичайна протиепідемічна комісія при Кабінеті міністрів України й відповідні комісії при облдержадміністраціях. Було доручено створити резерви медобладнання, антивірусних препаратів, засобів індивідуального захисту, а також вакцин і дезінфекційних засобів, посилено протиепідемічний режим та проведено комплекс дезінфекційних заходів у місцях масового перебування людей (аеропорти, залізничні та автобусні вокзали тощо), в освітніх закладах та закладах культури. Обмежено проведення масових культурно-розважальних та інших заходів. До надання медичної допомоги залучили медичні частини і підрозділи МВС та МНС, військові госпіталі Міноборони. Екс-президент України В. Ющенко звернувся по міжнародну допомогу в боротьбі з епідемією грипу і вказав перелік необхідних препаратів і обладнання, яких потребувала держава.

ВРУ зобов`язала Кабінет міністрів закупити у великих масштабах тест-системи й специфічні антивірусні препарати, розгорнути додаткову госпітальну базу для надання медичної допомоги, проконтролювати наявність в аптеках необхідних ліків, санітарних препаратів і засобів індивідуального захисту (марлевих масок та ін.) і встановити контроль за цінами на них.

До боротьби з епідемією було залучено лікарів-пенсіонерів та студентів-медиків. Лікарям, що працювали з хворими на пандемічний грип, встановили доплати в розмірі чотирьох посадових окладів, а сім`ям тих із них, хто захворів і помер під час виконання службових обов`язків, постановили надавати матеріальну допомогу в розмірі 100 тис. гривень.

По всій Україні закривалися на тривалий карантин школи та виші, медики закликали не виходити з дому без марлевих пов'язок.

Незважаючи на всі ці заходи, швидко подолати епідемію не вдалося. Особливо загрозливою була ситуація на заході України. Суспільні настрої тут досягли панічної планки. Можливо, що саме пам`ять про ті катастрофічні події й спричинила панічну реакцію останніх днів у західних областях України через звістку про можливу доставку в медзаклади областей українців, евакуйованих із зКитаю.

Адже тоді сам уряд визнав, що епідемію не вдалося локалізувати зокрема через те, що у регіонах були відсутні тест-системи для діагностики грипу, достатня кількість лікарських та захисних засобів (хоча тоді на це було виділено понад. півмільярда грн.). Громадяни й досі пам’ятають, як в країні наприкінці 2009-го - початку 2010-го через спеціально створений ажіотаж в аптеках розмітали усе (стали дефіцитом усі противірусні препарати), а фармацевтичні компанії, користуючись нагодою, штучно завищували ціни на лікарські та захисні засоби, були навіть знайдені склади з нереалізованими ліками.

Реанімобілів, а також апаратів штучної вентиляції легень та апаратів ЭКМО, які відповідають міжнародним стандартам, теж не вистачало (нині подібна ситуація). Останній пункт важливий ще й тим, що штучна вентиляція легень сьогодні чи не єдиний випробуваний засіб боротьби з атипічною пневмонією, викликаною коронавірусом COVID-19, котрий нині лютує у світі. Апаратів ЕКМО (екстракорпоральна мембранна оксигенація – заміщення функції легень), як кажуть спеціалісти, в Україні нині вистачить лише на кількох людей.

Тобто, хоча досвід боротьби з пандеміями, подібними до коронавірусу COVID-19, у нас є, проте чи зробили ми висновки з історії десятирічної давнини? Чи в плані підготовки до подібної ситуації щось змінилося в Україні? Чи стали допущені тоді помилки уроком для системи охорони здоров`я і влади в цілому, та й для усього суспільства? Чи готові ми до подібних випробувань? Адже якщо в державі з приводу нового вірусу виник такий всенародний психоз, то, мабуть, громадяни мають на це усі підстави.

Завдяки вжитим тоді заходам (а можливо, через природні причини – весняне потепління) епідемія каліфорнійського грипу у 2010 році зійшла нанівець. Найгірші очікування тоді не справдилися. І нині українцям теж залишається лише сподіватися, що й коронавірус їх не надто зачепить.

Вже давно ходять чутки про те, що науковці деяких розвинутих країн, не зважаючи на Конвенцію про заборону розробки, виробництва та накопичення запасів бактеріологічної (біологічної) і токсичної зброї та про їх знищення, підписану ще в 1972 році, і далі проводять дослідження у цій сфері. І вони, мабуть, не безпідставні, адже щороку у світі з'являється новий вірус, від якого або вмирають, або ж калічіють тисячі людей. Поясненням цьому може бути три версії.

Перша – це намагання деяких впливових осіб, служб чи оргаізацій у світі зменшити кількість людей на планеті, адже вона начебто перенаселена.

Друга – завдяки штучно викликаному масовому захворюванню людей у певній державі, яке набуває рівня епідемії чи пандемії, можна знищити економіку країни, яка у своєму розвитку «посміла перестрибнути» інших. У випадку з Китаєм свідченням цьому є те, що нині промислові компанії-гіганти все частіше оголошують про тимчасове припинення виробництва, затримки поставок або перенесення запланованих раніше презентацій. Такі кроки не можуть не позначитися на роботі і прибутках світових техногігантів, не кажучи вже про дрібних виробників.

А третя версія полягає у банальному намаганні великих світових фармацевтичних компаній заробити на цьому мільярдні капітали, адже під час епідемії чи пандемії виникає потреба у нових вакцинах для щеплення і у нових дорогих ліках.

Останні новини про те, як в Україні готуються приймати літак з пасажирами із Китаю, серед яких є наші співвітчизники, теж шокували світ. Заборона в кількох областях давати дозвіл на приземлення авіалайнера на летовищах, протестні акції в лікувальних закладах і на вулицях містечок, що супроводжувалися перекриванням доріг і палінням шин, перелякані жителі міст і сіл, фейкові новини на інтернетсайтах - все це якоюсь мірою ганьбить репутацію українців як доброзичливого народу.

Проте усьому є пояснення, бо причин масштабного психозу у цій ситуації кілька.

Спецоперація з доправлення українців із Китаю відбувалася під грифом секретності, що налякало людей ще більше. Не вказували чітко, куди саме має приземлитися літак і де розміщуватимуть можливих носіїв коронавірусу. У деяких лікарнях навіть була вказівка провсяк випадок звільнити частину ліжкомісць. Хоча, як розповідали й самі медики, їхні медзаклади абсолютно не були готові приймати таких пацієнтів.

Не на всіх телеканалах передавали інформацію про те, що пасажири вже пройшли три перевірки на наявність захворювання і ознак вірусу у них не виявили.

Але головна причина паніки полягає у тому, що наші громадяни, відвідуючи українські медзаклади, на власному досвіді пересвідчилися, у якому плачевному стані українська медицина. Ніхто вже не вірить у голосні заяви уряду та представників МОЗ України про повну бойову готовність до надзвичайної ситуації. Також факт залишається фактом, що наш народ за 28 років незалежності України так і не знайшов підстав довіряти владі.

Тому люди, які почуваються в своїй країні незахищеними і на кожному кроці обманутими та обкраденими, просто змушені захищати себе й свої сім'ї такими медодами, які їм ще доступні (наприклад, акціями протесту). Адже, як заявляють і самі українські медики та експерти, якщо небезпечний коронавірус потрапить в Україну, то навряд чи в наших реаліях ми зможемо його подолати. Адже навіть така розвинута у всіх сферах держава, як Китай, досі не змогла зупинити епідемію.

Радує у цій ситуації, що за статистикою більшість хворих уже вилікувалися і що найменш вразливими до нового вірусу є діти. Вони ж і легше переносять його симптоматику. Серед жертв вірусу найбільше літніх людей, котрі страждають від інших супутніх хронічних захворювань.

Також дає надію на подолання епідемії заява американських науковців інституту в Догерті (США) наприкінці січня про вдалу спробу у співпраці з французькими та австралійськими вченими створити вакцину проти коронавірусу. Це дуже важливий крок, проте попереду тривалий термін випробування її на ефективність та безпеку.

Дубінський про коронавірус: Система медицини в Україні призведе до максимізації епідемії