Нині стало популярним у соціальних мережах та на телеекранах хвалити наших лікарів. Мовляв, вони нині перебувають на передовій боротьби з коронавірусом і всі до одного – молодці та заслуговують на шану і подяку. Так, звичайно, певна частина наших лікарів та медсестер справді працюють багато для того, аби врятувати життя та здоров’я наших громадян. Але ми також чули про тих медичних працівників, котрі почали масово звільнятись з роботи через страх захворіти. Чомусь такими пишатись не хочеться.

Не знаю, як вас, а мене насторожує ситуація, коли в Україна померлих від коронавірусу більше ніж тих, хто одужав. Звичайно, прийде час і статистика буде іншою, особливо з огляду на те, що більша частина людей, як стверджують лікарі, переносить вірус без особливих симптомів, але наразі, як то кажуть, маємо те, що маємо.

Крім того, як на мене, показник якості медицини на Прикарпатті – це кількість підтверджених випадків коронавірусу, які виявлені уже після того, як пацієнт помер. Таких у нас, на жаль, більшість. Тобто, спочатку людина потрапляє до лікарні, згодом помирає, і лише після цього їй підтверджують діагноз коронавірусу. Можливо, це і наслідок нашої виробленої роками звички – звертатись до лікарів лише справді у крайньому випадку. Бо інакше це довго, дорого і не факт, що справді вам допоможуть. Просто ситуація з пандемією увиразнила всі вади системи охорони здоров’я в країні.

Як би там не було, але нині, як, зрештою, від початку поширення вірусу в Україні, Івано-Франківщина перебуває на першому місці за кількістю померлих від covid-19. І це теж показник певного стану нашої медицини. Бо за кількістю виявлених випадків зараження вірусом ми хоч і серед лідерів, але відстаємо від Чернівецької області чи Київщини. Причому суттєво.

Перше, з чим зіткнувся, коли почався карантин в Україні, це з неможливістю придбати маски. В аптеках протягом тижня-півтора від початку ізоляції громадян на дверях вивішували відразу дві таблички: «без масок не заходити» та «масок немає». Тобто ти навіть не мав шансу зайти та придбати собі ліки, бо маски не мав, а придбати ніде. Згодом ці засоби індивідуального захисту таки з’явились, але лише в інтернеті і за великі гроші. Починали із 300 гривень за одну маску. Згодом ціна почала знижуватись. Звичайно, все можна пояснити простими економічними законами, які стверджують, що ціна є похідною співвідношення попиту та пропозиції. Попит різко зростає, пропозиція обмежена, тому і ціна висока. Але як на мене, це все одно виглядало, як спроба заробити більше грошей, коли у країні проблеми. Особливо це виглядає промовистим на тлі постійних розмов влади про необхідність підтримки бізнесу. Як виглядає, дехто з підприємців уже підтримав себе сам за рахунок громадян.

Зауважу, що вже нині можна придбати маску в аптеках. З’явилися зелені таблички з написом «у продажу є маски». Крім того, маски та інші засоби захисту нині можна придбати у зовсім несподіваних місцях. І коли в деяких аптеках за звичайну медичну маску нині правлять 18 гривень за штуку, то її також можна знайти і за 13 гривень. Втім, навіть ця ціна викликає чимало питань. Наприклад, звідки взяти додаткові кошти на маски, котрі раніше коштувати до 1,5 грн? Бо не важко порахувати, що коли сім’я з трьох чоловік і використовують кожен лише одну маску на день, це коштуватиме від 40 до 54 гривень щодня. Отже, за місяць – від 1 200 до 1600 гривень. А медики стверджують, що маски потрібно змінювати кожні дві години. Крім того, не зважаючи на рекомендації Всесвітньої організації охорони здоров’я, не носити масок на вулицях здоровим людям, наш уряд наполягає на тому, що вони потрібні всюди і всім. Нагадаємо при цьому, що чимало громадян або перебувають у відпустках за власний рахунок, або працюють віддалено. Але усі вони мусять економити кошти. Бо наразі невідомо, коли закінчиться карантин, як не відомо і те, коли ти зможеш отримати якісь гроші від роботодавця. Тому ці понад тисячу гривень, буквально викинуті у смітник, – зовсім не зайві для нас.

Мій знайомий, з яким нещодавно спілкувався телефоном, стверджує, що він знайшов вихід з цієї ситуації. Десь знайшов маску ще з часів пташиного грипу і нині носить її, одягаючи, коли це потрібно – у крамницях та інших громадських місцях. Наполягає, що він не дурень викидати гроші на непотрібні маски. Бо від вірусу вона не врятує, а від випадкового чмихання у тій же крамниці може захистити будь-яка. Підозрюю, що він такий не один. Тому запитую себе: а чого в такому разі домоглись урядовці своїми наполяганнями?

Уже з початком карантину їх неможливо було придбати у аптеках. Добре, що грамотні провізори радили придбати усе необхідне і самому виготовити собі антисептик. Ми так і зробили. Згодом антисептики з’явились у франківських аптеках, але, як і у випадку з масками, ціною вони, м’яко кажучи, не радували. Приміром в одній з аптек бачив літрову пляшку з антисептиком за понад 600 гривень. Чи у одній із мереж продовольчих товарів дрібні стограмові упаковки з антисептиком продають за 79,9 гривень (тобто літр – 799 грн).

Це при тому, що, як стверджують журналісти одного з телеканалів, із перевірених кількох зразків антисептиків жоден не мав 60 і більше відсотків спирту, які необхідні для ефективної дезінфекції. І тут знову хочеться згадати про підприємців, котрим держава має намір допомагати вижити в умовах карантину. Як бачимо, вони і самі собі непогано допомагають. Принаймні деякі. І байдуже, що від такої «допомоги» можуть постраждати звичайні українці, котрі покладатимуться на їхню продукцію.

Додамо до цього, що останнім часом у аптеках можна придбати спирт. 100-грамова упаковка медичного 96-відсоткового етанолу коштує 30 гривень. Тому навіть не можу здогадатись, що там іще такого дорогого додають до антисептиків їхні виробники, коли ставлять на них захмарні ціни. Бо літра спирту наразі коштує 300 гривень. Та й використати її можна по-різному.

Добре, що дезинфікуючі засоби та одноразові рукавички нині з’явились на входах до крамниць. Є можливість убезпечити себе від можливого зараження. Принаймні, коли купуєш продукти харчування.

Про цих трьох лідерів зростання цін уже не раз говорили з телеекранів. Погодьтесь, справді дивно, коли ще тиждень тому часник коштував якихось 60 гривень за кілограм, а з початком карантину ціна злетіла до 160 грн. Ми знаємо, що найбільшим у світі виробником цього продукту є Китай. Звичайно, можливо, є якісь логістичні проблеми з доставкою. Але не полишає думка, що, крім цього, у новій ціні є значна складова звичайної захланності продавців. Бо знову ж таки, зростає попит, чого б на цьому не заробити додаткові прибутки. Попри те, що, як стверджують банкіри, мережі продовольчих товарів нині заробляють як перед новим роком.

Лимони, як тепер уже зрозуміло, стануть ще менш доступними, бо Туреччина, основний постачальник для нашої країни, заборонила вивіз цитрусових. Але ось на початку квітня у фейсбуці поширив фото один із наших співвітчизників, який написав, що купує лимони по 1,28 євро за кілограм, але на той момент продавці, з огляду на ситуацію із захворюваннями в Німеччині, знизили ціну до 79 євроцентів. Не складно порахувати, що «звичайна» німецька ціна – це за нинішнім курсом 38,4 гривні за кілограм, але ж зовсім не 86-100 грн, як нині у Івано-Франківську. При цьому зі знижкою ціна лимонів у супермаркеті у Гамбурзі – 23,7 гривні. Як кажуть: є над чим задуматись.

Що стосується імбиру, то ціна на цей корінь наразі дуже різна. Останній раз купував його кілька днів тому за 200 грн за кілограм. Хоча в інших містах, як стверджують журналісти, можна знайти і всі 500 грн. Що б там не казали, але не можу позбутись думки, що значна частина у цій новій ціні – намагання заробити, а не щось інше. Хотів би помилитись, але щоразу, коли перед святами у наших супермаркетах зростають ціни, на відміну від тих же європейських традицій, коли ціну спеціально знижують, відбувається те ж саме.

Зрештою, тут ідеться не лише про цю дорогу трійцю. Бо з початку карантину подорожчали і овочі, і крупи, і цукор, і молочні продукти (які з весни мали би знижуватись), і борошно (якого, як переконують чиновники в Україні є достатньо), і навіть пиво. Нехай на кілька гривень, але ж це є. А грошей в українців залишається все менше.

Пригадую, на початку карантину в одній із великих мереж продовольчих товарів одного дня увечері картопля коштувала близько 10 гривень, а уже наступного – усі 15. Так само раптово удвоє злетіла ціна на цибулю. І можна потім пояснювати, що винні у всьому постачальники, котрі підвищують ціни. Однак не можеш позбутися думки про те, що хтось намагається заробити додаткові гроші на ажіотажному попиті перших днів карантину. Між іншим, цим підвищенням ціни мережі самі ж і стимулюють той ажіотажний попит. Бо покупці бачать, з якою швидкістю може змінюватися ціна, і намагаються убезпечити себе бодай від майбутніх цінових стрибків. І це дає нову підставу крамницям знову підвищувати ціну. Бо ж закон економіки: обмежена пропозиція, попит зростає і так далі…

Кілька днів з початку цього тижня радують нас погодою. На вулиці уже справжнє літо. Близько двадцяти градусів удень. А батареї продовжують підігрівати помешкання так, наче за вікном морози. Звичайно, у нинішній ситуації один із постачальників тепла до помешкань іванофранківців зацікавлений у такому стані справ. Бо ж у суді перебуває справа про банкрутство, ціна на тепло порахована ще за старою ціною газу, тож логічно, що чим більше він нині спалить газу, тим більший прибуток отримає. Єдиний, про кого забули у цій ситуації – це споживач. Бо змушений відчиняти кватирки та балкони, а потім мусить так само заплатити за тепло.

А, може, скористатись дозволом від уряду, та й перестати платити за такі послуги? Бо ж обіцяли, що за це ні послуги не мають права відключати, ні пеню рахувати, ні навіть позбавляти субсидії. Бо, підозрюю, як ми не провчимо того теплопостачальника, який ціни на газ не скидає, та ще й не соромиться гріти на повну, коли на дворі по-літньому тепло, то його ніхто не провчить. Бо ж то приватний бізнес, а про нього ми нині маємо дбати та турбуватися. А хто врешті-решт потурбується про нас, українців?