Ігор Коновал: Катаракти нині можна позбутися за 10 хвилин…

Із Парижа, з 37-го Конгресу Європейського товариства катарактальних і рефракційних хірургів, повернувся недавно лікар-офтальмолог Ігор Коновал, добре знаний на Прикарпатті вже тисячами успішно проведених за сучасною методикою операцій із видалення помутнілого кришталика ока (катаракти) і заміщення його штучним. Власне, за словами іванофранківця, цей чотириденний конгрес цілком можна назвати і світовим, адже в ньому взяли участь спеціалісти і з Індії, Китаю, а також зі США, дарма що в цій країні діє своє Товариство катарактальних хірургів Північної Америки, яке теж щороку проводить свій форум.

– Я брав участь і в попередніх міжнародних зібраннях хірургів-офтальмологів у Лондоні, Барселоні, торік – у Відні, – ділиться ще свіжими враженнями від міжнародного конгресу Ігор КОНОВАЛ. – Доповіді й повідомлення учасників цьогорічного конгресу засвідчили, зокрема, що в сучасній практиці катарактальної хірургії особливо перспективним напрямом зарекомендувало себе використання для відновлення зору хворому так званої мультифокальної інтроокулярної лінзи, а простіше кажучи – штучного кришталика. Звичайний кришталик, який хірург після видалення катаракти тут же ставить в око, забезпечує лише один фокус зору, тож пацієнт прооперованим оком добре бачить на відстані, а щоб читати й писати, користується окулярами. А мультифокальний кришталик має два й навіть три фокуси, тобто людина водночас і бачить далеко, і читає без окулярів. Звісно, такі найсучасніші кришталики майже вдвоє дорожчі, ніж звичайні. Втім, не всім пацієнтам вони підходять і їх не варто ставити, якщо у хворого є патологія зорового нерва чи якась інша проблема ока.

Сама ж методика проведення операцій катарактальними хірургами залишається в основних своїх рисах незмінною. Змінився за останні роки лише підхід і європейських, і наших лікарів до того, при якому ступені помутніння кришталика ока доцільно оперувати хворого. Як вважали раніше, щоби була ефективною операція з видалення катаракти, вона має дозріти, щоб людина осліпла на око, вражене нею. Та нині спеціалісти дотримуються іншого погляду: чим «м’якша» катаракта, тим легше її оперувати. Тож ми здійснюємо такі хірургічні втручання і тоді, коли людина, в котрої виявили катаракту, яка в неї й далі розвивається, бачить на 60-70 відсотків.

Через маленький прокол в оці за допомогою ультразвуку дробимо й вибираємо помутнілий кришталик і замість нього ставимо в око хворому інтроокулярну лінзу. Цей штучний кришталик гнучкий, і він, увійшовши через двоміліметровий розтин всередину ока, там розправляється й займає своє місце. Коли пацієнтові, який осліп на око (а до нас звертаються хворі і з уже дозрілою катарактою), через годину після операції знімають пов’язку, то він уже бачить цим оком – можете уявити собі радість людини. Якщо ж катаракта незріла, м’яка, то хворий за день-два, а здебільшого вже наступного дня відчуває суттєвий ефект від операції, а саме різницю між ступенем гостроти зору ока до і після хірургічного втручання.

Ще два десятиліття тому прооперованого тримали в лікарні 5-7 днів, а нині і в закордонних клініках, і в нашій поліклініці проводять таку операцію в амбулаторних умовах за 10-15 хвилин, після неї хворий лежить у палаті лише годину – й відпускаємо його додому. На другий день він має прийти до нас на огляд. Застерігаємо пацієнта тільки від того, щоби протягом місяця не займався важкою фізичною роботою, але домашню він може виконувати вже через кілька днів. Що ж до зорового навантаження, то тут нема якихось застережень: людина може – звичайно, в розумних межах – дивитися телевізор, працювати за комп’ютером, читати й писати.

– Ви, Ігоре Олексійовичу, повернулися з уже далеко не першої поїздки за кордон, де ознайомлювалися з новинками в галузі катарактальної хірургії, вивчали досвід ваших колег за спеціальністю, спілкувалися з ними і в кулуарах конгресу. А чи можна стверджувати, що для них не менш цікавий і досвід проведення катарактальних операцій у вашій поліклініці, де вони, сказати б, поставлені на конвеєр?

– За минулий рік я здійснив близько 700 операцій такого роду, і це свідчить про те, що їх можна успішно проводити не тільки у спеціалізованих – офтальмологічних клініках. Назагал нині фактично немає різниці в рівні катарактальної хірургії у західних країнах і в Україні. А ще 15 років тому я відчував прикрість на душі, коли приїхав на стажування до США і в клініці міста Сан-Дієго вперше ознайомлювався із сучасною практикою катарактальної хірургії. Порівнюючи оснащення операційних апаратурою для проведення таких хірургічних втручань там і в українських клініках, подумав собі: «Небо і земля…». А тепер усе новітнє діагностичне, хірургічне обладнання, що з’являється на європейському ринку, до місяця, навіть за тиждень-два і в Україні поповнює технічний арсенал спеціалістів нашої галузі – звичайно, найперше тих, які працюють в офтальмологічних центрах Києва, Львова, Вінниці, Одеси. Втім, нині хірургічні втручання для видалення катаракти й заміни помутнілого кришталика штучним приїжджі спеціалісти, які мають із собою портативні апарати, виконують і в операційних районних лікарень, навіть у кабінетах поліклінік, де є мікроскопи.

– Та все ж багато пацієнтів з усієї області звертаються для проведення операцій з видалення катаракти саме до вас…

– У нашій поліклініці ми приймаємо не тільки військовиків, учасників бойових дій, військових пенсіонерів, а й цивільних осіб – вони становлять переважну більшість серед тих, кого оперуємо. Прийомні дні – у понеділок, середу і п’ятницю. Хоча немало хворих з діагнозом «катаракта ока» присилають до нас лікарі-офтальмологи із районів, та здебільшого люди самі дізнаються один від одного про те, що в Івано-Франківську, у військовій поліклініці, роблять такі операції. Зрештою, хворі можуть звертатися до нас і без направлення – обстежуємо їх тут, на місці. Це дає нам можливість підтвердити чи не підтвердити наявність у людини саме катаракти, а за необхідності хірургічного втручання визначити, чи доцільно здійснювати його вже, чи з цим зачекати. В разі призначення операції хворий не платить за саме її проведення бригадою медиків, а оплачує лише вартість штучного кришталика, витратних матеріалів та амортизації обладнання.

Майже у 100 відсотках випадків операції на катаракту приносять позитивний результат, бо якщо на нього, як показує обстеження хворого, сподіватися годі, то ми й не поспішаємо з операцією. Адже крім катаракти в людини, яка скаржиться на поганий зір, можуть бути й інші захворювання очей – зорового нерва, сітківки, діабетичні ураження, вікові зміни. У таких випадках хірургія катаракти не дасть достатнього ефекту. Але все на світі відносне: якщо є хоч невеличка надія на поліпшення зору хворого, то оперуємо його, розуміючи, що сповнення цієї надії для людини вельми багато значить.

Заслужений журналіст України, спеціальний кореспондент газети "Галичина"