Серпень буквально ошелешив наших краян температурними рекордами – під 40 градусів (звісно, за винятком гірської частини області). Береги річок, озер, ставків у спекотні літні дні буквально всіяні тілами дітей і дорослих, які між зануреннями у рятівну прохолоду води ще й годинами «смажаться» на сонці. Бачачи таку картину, мимохіть згадав застороги медиків про ризики як отримання теплового удару від надмірного перебування під палючим сонячним промінням, так і переродження звичайної родимки у злоякісний новоутвір. А таке може трапитися, якщо людина надовго залишає відкритими для природного ультрафіолетового опромінення ділянки тіла з невусами – таким медичним терміном називають ці вроджені чи набуті протягом життя утворення. Певна річ, причини виникнення раків шкіри можуть бути й іншими. Втім, розмову з лікарем-онкохірургом Прикарпатського клінічного онкологічного центру Ігорем ГРУДЗЕВИЧЕМ розпочав із запитання якраз про чинники, що зумовлюють перетворення родимки на меланому, а далі почув від нього, молодого, але вже досвідченого фахівця, як відбувається діагностування цієї особливо агресивної патології й лікування пацієнта.
– Ігорю Ігоревичу, Вам доводилось оперувати вже чимало хворих із раковими новоутворами на шкірі. То чи справді засмагання для того, хто має на тілі родимки і не прикриває їх від сонця, може стати причиною появи в людини небезпечної зовнішньої пухлини – меланоми?
– Меланома може виникнути внаслідок такого ризикованого засмагання на тлі й одиночного невуса в людини, а якщо родимок багато, ймовірність цього, звісно, ще вища. Онкологи не перебільшують – причиною 75–80 відсотків випадків меланоми є якраз надмірна за інтенсивністю чи в часі дія на родимку ультрафіолетового опромінення. Незалежно від того, чи воно природне, а чи штучне, з допомогою якого деякі дівчата й жінки набувають у соляріях приємної для ока засмаги, бо хочуть мати її не лише влітку, а й упродовж усього року. Однак ціна цього їхнього захоплення задля того, щоб мати гарний вигляд, може виявитись надто дорогою.
– Як часто Ви з колегами діагностуєте саме меланому серед різних онкозахворювань шкіри, з якими приїжджають до вашого закладу пацієнти?
– Маючи належне медичне обладнання й послуговуючись сучасними методами, ми лікуємо пацієнтів з різними шкірними онкозахворюваннями, в тім числі і з немеланомними – базальноклітинним і плоскоклітинним раком. Із-поміж усіх цих недуг на меланому припадає лише 10–15 відсотків випадків, проте сумним парадоксом є те, що з нею водночас пов'язано найбільше смертей. Це коли звертаються до нас уже запізно, із запущеною хворобою, і попри всі наші намагання вже нічим не можемо допомогти.
– Скільки в середньому за рік лікують у вас хворих на рак шкіри і скільки з них – на меланому?
– Фіксуємо близько сотні випадків меланоми із 350–500 випадків онкологічних патологій шкіри. Зо роки повномасштабної російсько-української війни ці показники коливалися саме в такому діапазоні й вони дещо збільшилися порівняно з довоєнними у зв'язку з приїздом у нашу тилову область внутрішнього переміщених осіб з інших регіонів України.
– Наскільки знаю, нині переважну більшість пацієнтів, у котрих в онкоцентрі діагностували меланому, все ж вдається вилікувати, і це не може не тішити.
– Завдяки сучасним методам лікування навіть при 3-й і 4-й стадіях меланоми пацієнти повністю одужують або протягом тривалого часу контролюють розвиток хвороби. Заодно відзначу те, що при немеланомних патологіях ми досягли реального одужання в 90% випадків, адже базальноклітинний і плоскоклітинний раки шкіри добре піддаються лікуванню, основні методи якого – це хірургічний або ж променева терапія, після курсу якої на шкірі хворого вже може не залишитися і слідів пухлини. Ми навряд чи вийшли б на такий, без перебільшення, феноменальний результат, якби не використовували в медичній практиці новітній апарат для променевого лікування. Потурбувалися про придбання цього лінійного прискорювача для лікування хворих з раком шкіри, і не тільки, адміністрація нашого закладу разом з обласною радою.
– Як випливає з Ваших слів, критично важливо, щоби хворий прийшов зі своєю проблемою в онкоцентр своєчасно, бо від того, на якій – ранній чи пізній – стадії недуги тут розпочнуть лікування людини, залежить його результат. Які ж саме ознаки можуть засвідчити ймовірність у пацієнта онкологічного захворювання? Кажу «можуть засвідчити», бо наявність злоякісних клітин у відібраному для аналізу тканинному матеріалі шкірного новоутвору інколи й не підтверджується, пухлина може виявитись, на радість пацієнтові й лікарю, доброякісною.
– Людину мали б спонукати невідкладно звернутися до лікаря-онколога такі симптоми. Це коли те утворення, яке вже у вас було, починає інтенсивно рости, краї родимки змінюються, стають асиметричними, в ній появляються пігментні включення різного забарвлення, яких раніше не було. Словом, якщо ви помітили у себе якісь зміни родимки, треба терміново йти до сімейного лікаря. Він скерує вас до хірурга поліклініки чи дерматолога, а вузький спеціаліст, побачивши, що має справу не із запальним захворюванням шкіри, а з імовірністю ракової патології, – напряму в онкоцентр. Мене, онколога, тішить, коли пацієнт іще того ж дня приходить і в наш заклад і ми розпочинаємо ґрунтовне його обстеження.
Тішить і настороженість лікарів з інших медичних закладів щодо ймовірності ракового захворювання у пацієнта, яка власне й зумовлює оперативність самої людини, котра усвідомила ризик для свого здоров'я в разі запізнілого звернення до нас. Утім, приходять в онкоцентр з електронним скеруванням свого сімейного лікаря і ті пацієнти, котрі є для нас, так би мовити, «випадковими знахідками». Вони доти чомусь не зауважували змін родимок у себе на тілі, які мали б їх стривожити, проте під час профілактичного огляду ознаки меланоми у них, на щастя, помітили той же сімейний лікар та лікар-хірург поліклініки, котрі їх оглядали.
– Як великий ривок у медичній науці і практиці можна розцінити те, що нині вдається порятувати від смерті внаслідок меланоми близько двох третин хворих на 3-й і 4-й її стадіях, а на 1-й і 2-й – і цілком вилікувати цю грізну недугу. Окресліть основні чинники, які сприяли безсумнівному підвищенню за останні роки ефективності лікування у вашому закладі пацієнтів з меланомою та іншими шкірними онкологічними новоутворами.
– Значно підвищити показники одужання хворих як з меланомою, так і з іншими раками шкіри допомогло нам впровадження новітніх методів лікування таких пацієнтів, які ми просто не могли б освоїти без оснащення закладу дороговартісною новітньою медичною технікою. Отож знову ж таки не можу не відзначити, що в цьому сенсі – для забезпечення сучасного технічного й технологічного рівнів лікувального процесу – доклалися предметно адміністрація закладу та обласна рада. В нашому онкоцентрі тепер є всі належні умови для лікування меланоми та немеланомних шкірних онкозахворювань. При її лікуванні поєднуємо традиційний – хірургічний метод з імуно- і таргетною терапіями.
– Поясніть читачам «Галичини» суть і значення тих двох інноваційних терапій для ефективного лікування ваших пацієнтів.
– Імунотерапія активізує для боротьби із хворобами, найчастіше з раком, власний імунітет людини, допомагаючи йому розпізнавати і знищувати пухлину. А при таргетній (цільовій) терапії лікарські препарати діють точково на молекулярні «мішені» всередині злоякісних клітин ракового новоутвору на шкірі. Спочатку ж ми робимо хворому на меланому операцію, яку називають первинним хірургічним лікуванням, – широке висічення меланомної (за зовнішніми ознаками) пухлини, щоб лікар патогістолог дослідив узятий із неї зразок біопатматеріалу під мікроскопом і ми отримали від нього фаховий висновок щодо ступеня ураження меланомної пухлини злоякісними клітинами.
А коли вже маємо верифікований, себто перевірений, підтверджений фахівцем діагноз, що в людини – меланома, мусимо визначити з високою точністю стадію захворювання, щоб відповідно до неї обрати тактику лікування людини чи визнати достатнім для його завершення проведену онкохірургом операцію (так буває, коли виявляється, що у хворого фактично лише перша стадія недуги). Визначення ж стадії меланоми через складну природу цього захворювання є дуже нелегкою справою. Скажімо, діагноз, який ми попередньо поставили хворому і який підтвердив патогістолог, – перша стадія меланоми. Себто на цьому можна було б заспокоїтись і вважати, що після висічення онкохірургом злоякісної пухлини хворого можна виписувати додому. Проте при стадії 1б необхідно його дообстежити – провести біопсію сторожового лімфатичного вузла.
– Що це за процедура?
– Вона передбачає, що в тому місці на шкірі, де хірург зробив висічення, вводять спеціальну маркувальну речовину. Ця речовина на шляху відтоку лімфи знаходить перший лімфовузол, котрий, як ми бачимо на спеціальному апараті, «засвічується», тож забираємо його для імуногістохімічного дослідження.
– Мені згадалась відома приказка про кравця «Сім разів відмір, один раз відріж», коли почув від Вас про складнощі з діагностуванням стадії меланоми у хворого, а це дуже багато важить для визначення методів його лікування лікарями-онкологами різної спеціалізації. З іншого боку, знаю, що немало людей мають острах як перед онкологічною лікарнею взагалі, так і зокрема перед процедурою забору біопсії з органу, ураженого злоякісною пухлиною. Чи не зашкодить загальному здоров'ю людини з меланомою те, що у неї при дообстеженні заберуть той сторожовий лімфовузол?
– Це абсолютно не позначиться на здоров'ї пацієнта. Жодних таких страхів у нього не повинно бути, адже йдеться про світову медичну практику і ми використовуємо цей метод згідно з міжнародними стандартами. Він аж ніяк не впливає на перебіг захворювання, а підказує нам, кому із пацієнтів відповідно до результату проведеного дообстеження потрібно продовжити лікування.
– Один з акцентів нашої з Вами розмови – це те, що здебільшого лікування хворих на різні раки шкіри, і не тільки, з огляду на залучення до нього як хірургів, так і фахівців інших онкологічних спеціальностей, вочевидь, вимагає комплексного, мультидисциплінарного підходу…
– Так, у Прикарпатському онкоцентрі рішення, з якого методу розпочати лікування того чи іншого пацієнта, приймають тільки на засіданнях мультидисциплінарної комісії, де є різні лікарі – хірург-онколог, хіміотерапевт, радіолог, патогістолог, діагност, – і кожен може висловитись, а то й посперечатися зі своїм колегою. Тут уже керуємось індивідуальним підходом до кожного пацієнта, визначаємо, які методи для його лікування будуть найоптимальнішими, дадуть найбільший ефект – чи хірургічна операція, чи хіміотерапія, чи променева, чи імунотерапія.
– Логіка нашої доволі розлогої й вичерпної за своїм тематичним змістом розмови спонукає мене насамкінець традиційно попросити Вас дати читачам «Галичини» корисні поради щодо профілактики меланоми.
– Профілактика тут однакова і щодо меланоми, і щодо немеланомних раків шкіри. Уникайте, особливо якщо на тілі у вас багато родимок, інтенсивного опромінення сонцем в час піку його активності, використовуйте сонцезахисні креми SPF 50+, прикривайте ділянки шкіри одягом. Не радив би навіть молодим здоровим людям засмагати в солярії, бо опромінення штучним ультрафіолетом пов'язане з дуже високим ризиком розвитку меланоми. Остерігайтеся травматизації родимок.
Запам'ятався випадок із моєї медичної практики, коли виявилося, що на меланому шкіри хворів не лише батько, а й два його сини. Наведений приклад підтверджує правильність застороги онкологів, що спадковість може бути однією із причин виникнення ракових патологій. Особливо ж це стосується меланоми, на появу в людини інших шкірних онкозахворювань чинник генетичної схильності впливає дещо менше. Взагалі така схильність трапляється не дуже часто, але тим людям, у яких вона є, треба обов’язково проходити обстеження в лікаря-дерматолога. Він при підозрі на виникнення у пацієнта злоякісного новоутвору тут же скерує його в онкоцентр.
