Війна з російським агресором триває. І не лише на полях боїв. Охоплену всенародним спротивом Україну не подолати! Бо разом ми – сила, а фронт народного спротиву незламний. І ворогів на кожній п’яді української землі чекає пекло.

Воєнний Івано-Франківськ, як і всі тилові міста України, перед ворожою загрозою однозначно змінив своє обличчя. Стривожене Франкове місто майже осиротіло без дітей, принишкло без вуличних мелодій весни – одягло камуфляж війни, вкрилося захисними редутами з мішків, наповнених піском, різноманітними протитранспортними «їжаками», спеціальними фортифікаційними залізобетонними спорудами, наповнилося немісцевими мовчазними особами, які неспішно шпацирують з сумом в очах і у похідному зручному одязі та з наплічниками, а також суворими, зосередженими й неговіркими людьми зі зброєю. Адже, образно кажучи, ріка щоденного воєнного життя несе не тільки чисту воду. Тож потрібно пильнувати і контролювати ситуацію.

З одним із захисників Івано-Франківська – керівником групи добровольців швидкого реагування і радником голови Івано-Франківської міської ради територіальної громади з питань безпеки і правопорядку Назарієм КІШАКОМ – ми познайомилися, щоб поговорити і донести жителям ТГ головну інформацію – їхні життя і спокій цілодобово оберігають незламні воїни.

– Пане Назарію, хто входить до підрозділу, який Ви очолюєте, і що робите, щоб уберегти Івано-Франківськ та села територіальної громади від можливих загроз і щоденних несподіванок у часі війни?

– На щоденні чергування ми заступаємо разом із представниками міської асоціації учасників АТО та управліннями патрульної поліції міста й області. Ми добровольці, але не належимо до територіальної оборони, а є цілком відокремленим підрозділом, який у важкий час дбає про місто. Серед нас є не тільки воїни-ветерани чи колишні працівники поліції, а й новачки. Вартуємо вдень і вночі, прикриваючи «тил» патрулів, а також стежимо за порядком на вулицях Івано-Франківська. Також є групи, які підсилюють силові структури як резерв у будь-яких критичних ситуаціях. Наразі всі патрулі отримали зброю.

– Чи укомплектований і забезпечений усім необхідним Ваш підрозділ?

– Наразі жодних проблем не маємо. Просто процес комплектування (на час нашої розмови 3 березня) нашої групи ще триває. Голова міської ради територіальної громади Руслан Марцінків нам сприяє у всьому, зокрема навіть і в забезпеченні захисників необхідними продуктами харчування. Подбали належно про нас і волонтери, які ще з 2014 року мають великий досвід такої роботи. Укомплектували нас одностроями, необхідними сучасними засобами зв’язку і всім потрібним для роботи нашого штабу. Постійно телефонують також жителі міста і цікавляться потребами вояків групи.

У штабі є спеціальний колцентр, який працює над розробкою щоденних графіків чергування і доведенням їх до відома особового складу. Роботу з особовим складом провадимо в різних напрямах – навчаємо, як правильно поводитися зі зброєю, проводимо психологічні тренінги, як правильно поводитися в екстрених випадках, показуємо, як надавати першу домедичну допомогу, і т. ін.

Понад сімдесят відсотків нашого підрозділу вже має належний воєнний досвід. Заступником керівника групи є колишній командир взводу батальйону "Івано-Франківськ" - Юрій Ватаманюк. Є серед добровольців багато моїх побратимів, з якими я брав участь у бойових діях проти російських агресорів ще у 2014–2019 роках на сході України. Для оперативного реагування у роботі використовуємо особистий транспорт, а волонтери відповідно допомагають з пальним. Наразі працюємо в межах Івано-Франківської ТГ. Але ймовірно, що незабаром на нашій базі буде створено аналітичний центр для координації дій у всій області. Вже є такі звернення з районів Прикарпаття.

– Чи спокійно сьогодні у місті? Ви розумієте, який спокій я маю на увазі…

– Спостерігаємо таку тенденцію, що в Івано-Франківську побільшало осіб з Росії, Білорусі, а також з деяких українських регіонів, які можуть вести диверсійно-підривну роботу чи корегувати й вогонь ворожої артилерії. Спільно з управлінням карного розшуку вже було виявлено дуже багато таких підозрілих осіб. Їх «фільтрують» – перевіряють, чи не загрожують вони нашому містові.

Хочу принагідно попрохати жителів нашої ТГ бути пильними й обережними. Необхідно виконували всі рекомендації під час повітряної тривоги, щоб не створювати паніки і не провокувати в собі страхів. Війна вже давно триває, а не щойно до нас прийшла. Втім, не бажано й відволікати патрулів на мінімальні неперевірені підозри. Екіпажів патрульної поліції наразі достатньо. Введена комендантська година сприяє «фільтруванню» на вулицях підозрілих осіб. Але ворог часто працює і вдень. Наприклад, маємо інформацію, що ще рік тому до Івано-Франківська позаїжджали диверсанти, щоб адаптуватися і добре вивчити місто чи всю область. Усілякими способами вороги позначають найважливіші об’єкти критичної інфраструктури, щоб відтак їх знищити.

І наостанок – найголовніше. У всіх сьогодні є зброя, але, я переконаний, що найсильніша зброя – то молитва. Тож прошу всіх разом молитися за українських воїнів, які сьогодні захищають нашу землю і наближають перемогу над російським агресором.

…Завершальні слова Назарія Кішака стали для мене чомусь несподіванкою. Але дуже приємною. Та я промовчав. Як і про те, що ще за пів години до нашої розмови я думав про те саме. А дорогою до архікатедрального собору Святого Воскресіння УГКЦ в Івано-Франківську навіть був переконаний, що і серед дня зустріну там чимало молільників чи бодай тих, хто шукає сховку від повітряної загрози. Але окрім однієї блаженної жінки та кількох занурених у молитву молодих людей у храмі не було нікого. Спершу заболіло – чому? Але відтак пересвідчився, що до храму йдуть, і не обов’язково зранку, а протягом дня.

Страх не зламав жителів обласного центру, місто знаходить час для Бога. Одні відбувають ранкову Службу Божу і займаються відтак невідкладними життєвими справами, а інші – ті, що не мали змоги чи просто духовної потреби, також не забувають про молитви, – при нагоді навідуються до храму, щиро й оперативно моляться, не засиджуються на лавках і також прямують у будні життя. Івано-Франківськ та українські воїни-захисники спільно творять і безперервну молитовну варту – потужний духовний фронт і всенародний спротив.