Мабуть, не усі читачі знають, що ж це за істота така – «ведмежатник». У кримінальному світі так називають особу, яка спеціалізується на крадіжках із сейфів. «Професія» в тому середовищі шанована. Адже і термін за це можна отримати чималенький («респект» і «уважуха»), і кваліфікація тут потрібна відповідна. Щоправда, жителя одного з нашого районів Д. у повному розумінні цього слова «ведмежатником» назвати – завелика честь. Адже він пішов «брати» не сейф, а банкомат, який пригледів у місцевій поліклініці. І темної пори однієї доби, до речі, за десять днів до Великодня, прихопивши відповідний інструментар – обрізок металевої труби та дві викрутки, пішов на «справу». До приміщення потрапив без проблем. Хоча 18 квітня надворі ще було холодно, проте в туалеті поліклініки вікно було відчинене, самі розумієте, з якою метою, чим і скористався зловмисник. Міркую, він заздалегідь це зауважив. Але «фахівцем» виявився слабеньким, і поки вовтузився, надворі вже почало світати. А тут ще головний лікар поліклініки задовго до початку робочого дня прийшов. Почавши відчиняти вхідні двері, він помітив через скло незнайомця біля банкомата. Наміри чоловіка були очевидні, тож лікар, так і не відчинивши дверей, зателефонував до поліції. Та й сигналізація спрацювала. Зрозумівши, що його помітили, злодій кинувся навтьоки, але його затримали. Отож скористатися понад 14 тисячами гривень у банкоматі йому не вдалося. І хоча свій злочин до кінця не довів, як пишуть у таких випадках у вироках, з незалежних від нього причин, але, враховуючи попередню непогашену судимість, впаяли злодюжці три роки і вісім місяців відсидки.

Взагалі, медичні заклади доволі поширені об’єкти здійснення крадіжок. Скажімо, є когорта таких покидьків, які ходять поліклініками і лікарнями, намагаючись поцупити сумки з кабінетів або палат. Знають, що там точно знайдуть, чим поживитися. Адже в такі заклади люди, як правило, йдуть зі значними сумами. Як відомо, лікування у нас дороге.

Зрештою, там чимало й інших принадних речей для злодіїв. Наприклад, недавно судили чоловіка, який проникав у сільські амбулаторії в пошуках алкогольних напоїв. І йому щастило. В одній із амбулаторій викрав алкоголю аж на 778 грн. Ще й пляшку оливкової олії прихопив, очевидно, на закуску. Власне, у нас крадуть все, що бачать. Інколи навіть не криючись, як ото двоє жителів області, котрі, проходячи селом, помітили зачинену хату, в котрій явно давно ніхто не жив. Та не сам будинок їх зацікавив, а великий кучугур снігу на подвір’ї, з під якого стирчали якісь металеві предмети. Ідея здати це на брухт виникла сама собою. Навіщо добру пропадати, облизнувши пересохлі від спраги губи, ймовірно, викликаної нестачею алкоголю, подумали спритники, прикинувши, скільки отримують за все. А що заліза було чимало, як з’ясувалося, аж 68 кілограмів, котрі в руках не винесеш, то збігали за санчатами. Завантажили то все і потягли на пункт прийому. Та біля церкви їх зупинили поліцейські. Тільки повели не до храму на каяття, а в зовсім іншу установу, де гріхи не відпускають, а навпаки, ретельно занотовують і потім відправляють грішників для визначення покути до суворого дядька чи тітки в чорній мантії. До речі, чоловіки були вельми здивовані цією обставиною, навіть не припускаючи, що здійснили крадіжку. Адже робили свою справу, не ховаючись, серед білого дня. Їх бачили жителі сусідніх будинків і нічого не казали. Але хтось із них таки зателефонував господареві будівлі, котрий жив у новій хаті в іншому місці, і розповів, що у нього робиться на подвір’ї. А той, своєю чергою, повідомив про крадіжку поліцію. І замість того, щоб, так би мовити, збагатитися, довелося нашим героям самим потрусити гаманцями, бо одному з них присудили 1190 грн штрафу, а другому – 850 грн.

Та якщо ці особи, судячи з усього, справді не бачили у своєму вчинку нічого кримінального, то в іншому випадку зловмисник цілком усвідомлював неправомірність своїх дій. Проїжджаючи вантажівкою попри поле на околиці одного села, помітив двох кіз, які там паслися. Тварини були на приколі, та це не зупинило викрадача. Злодійкувато озирнувшись, чи немає свідків, чоловік закинув тварин у машину, але далеко не заїхав. Все ж таки хтось помітив крадіжку і викрадача затримали. На суді він пояснював, що, мовляв, мав намір кіз використовувати у своєму господарстві. Теж мені «газда» знайшовся. Його не бентежило, що він викрав кіз, до речі, одну з них оцінили у 1000 гривень, а другу – у 700, у жінки літнього віку, для якої, враховуючи мізерну пенсію, ці тварини були годувальницями. Точніше, не переймався тим, хто власник тварин. Головне, аби йому було добре. Але вийшло на зле. Хоче й не дуже. Лише 120 годин громадських робіт присудили козозлодієві. А як би гарно звучало, якби він усе ж таки «сів». «За що?» – запитали б його у зоні. «Та за козу…». Про наслідки можемо тільки здогадуватися.

Але є ще одна категорія злодіїв, котрі цілком усвідомлюють, у кого крадуть. Про них можна написати окремий матеріал під заголовком: «Знайомий мій – злодій мій». Скажімо, в Єдиному реєстрі судових рішень України в нашій області тільки за серпень-вересень цього року нарахував близько 20 вироків у провадженнях, де фактично повторювалася одна і та сама фабула. Коротко кажучи, зловмисник чи зловмисниця заходять до друга чи подруги і, скориставшись моментом, викрадають те, що можна легко реалізувати. Здебільшого йдеться про телефони. Але трапляються і більш пікантні моменти. Як оцей, коли чоловік зайшов до своєї знайомої, котра поспішно збиралася їхати на весілля і попросила приятеля підписати дарчий конверт. Той сумлінно виконав прохання, заодно поцікавившись і сумою, якою жінка мала намір обдарувати молодят. У конверті було 500 гривень. Гроші не аж такі великі, але зловмисник чомусь вирішив, що молодий з молодою їх не варті, і забрав купюру собі, повернувши знайомій сумлінно підписаний, але порожній конверт. У поспіху жінка цього не помітила, власне, навряд чи сподівалася такої підлості від приятеля. Та, на щастя, дорогою вирішила ще раз перевірити, чи все добре, і виявила пропажу грошей. Сумнівів, як вони зникли, у потерпілої не було, тож звернулася до поліції, яка швиденько розшукала і злодія, і гроші. Звісно, за таку дрібну суму його за ґрати не відправили. Проте вже має кримінальну судимість. Плюс втратив дружбу. Навряд чи після цього жінка захоче мати з ним справу. Тим більше, що він намагався у неї вкрасти не лише гроші, а й честь. Уявіть собі: дістають підписаний конверт, а там – нічого... Який би поголос пішов про людину. І спробуй тут виправдатися…