Ще наприкінці березня інформаційні агенції поширили новину, котра спонукала замислитись: а чи адекватну ціну на газ для населення пропонують українцям? Річ у тому, що вже тоді ціна на газ в Європі (нагадаємо, що уряд дуже пишається саме тим, що Україна отримує газ з країн ЄС) впала до 194 доларів США за тисячу кубометрів. І це тоді, коли для українців блакитне паливо до кінця квітня коштувало близько 316 доларів за тисячу кубів. А з початку останнього місяця весни відповідно до урядової постанови було заплановано цю ціну підвищити ще на 15 відсотків – до 7 184,8 гривні за тисячу кубометрів (без ПДВ та витрат на транспортування), тобто до рівня близько 364 доларів.

Водночас за даними Української енергетичної біржі на 16 квітня, ринкова ціна газу на травень становила 6 800 тисяч гривень за тисячу кубометрів із ПДВ. І це на 27 відсотків нижче ціни, розрахованої Кабміном за положенням про покладення спеціальних обов’язків (ПСО) щодо продажу газу за пільговою ціною для населення.

Відтак події щодо ціни на газ почали розвиватися за такою карколомною логікою, що її, напевно, можуть адекватно зрозуміти лише українські чиновники. Найперше, «Нафтогаз» знизив на кілька відсотків ціну на газ для тих побутових споживачів, яким він постачає газ без посередників.

Потім, уже 17 квітня, з’явилося повідомлення про те, що НАК «Нафтогаз України» просить Кабмін знизити ціну на газ для решти населення до рівня ринкової, наголошуючи на тому, що не може самостійно знизити ціну на газ для населення, бо цим порушить ліцензійні умови його постачання. Щоправда, була у цьому зверненні й одна з давніх забаганок НАКу: як стверджували у прес-службі компанії, уряд може своїм рішенням «передати» усіх побутових споживачів до відання «Нафтогазу», залишивши ні з чим посередників – усі ці колишні облгази та нові газзбути.

Чи то через те, що таким чином газопостачальник перебрав на себе урядові шати «турботи та опіки» щодо громадян країни, чи то через те, що наближаються чергові вибори – цього разу до Верховної Ради, – але ці звернення від «Нафтогазу» викликали «праведний гнів» у нинішнього чільника Кабміну. Бо того ж дня 17 квітня на засіданні уряду прем’єр-міністр України Володимир Гройсман розкритикував НАК «Нафтогаз України» за «відмову» знижувати ціну на газ для населення і пригрозив відставкою його голові Андрію Коболєву, якщо тарифи не буде знижено до 24 квітня. А саме звернення компанії до Кабміну назвав «нахабством і диктатурою з боку держкомпанії».

Завершилося це перетягування інформаційної ковдри 22 квітня, коли, як і передбачалося, «Нафтогаз України» разом з урядовцями розробили новий механізм визначення регульованої ціни на газ. За повідомленням прес-служби компанії, він дає можливість не лише уникнути підвищення вартості газу для населення та теплової генерації з 1 травня 2019 року, а й зменшити її до рівня 8 247 гривень за тисячу кубометрів (приблизно на 3,5 відсотка). Наголошується, що це кінцева роздрібна ціна. Цей механізм передбачає наступний підхід до формування ціни: якщо ринкова ціна газу для промислових споживачів є нижчою за встановлену у постанові КМУ від 19 жовтня 2018 р. №867, то ціна для населення відповідно знизиться. Якщо ж ринкова ціна газу для промисловості зросте понад визначений урядом рівень, то ціна для населення залишиться на цьому рівні.

Зміни до чинних договорів на продаж газу між «Нафтогазом» та всіма контрагентами, які купують газ відповідно до вимог «Положення про покладення спеціальних обов’язків на суб’єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу», має бути внесено протягом травня цього року.

Уже навздогін цим рішенням та переможним заявам урядовців свою лепту в перетягування інформаційної ковдри внесла і команда новообраного президента В. Зеленського. Вона оприлюднила звернення із закликом знайти можливості для зниження ціни на газ для населення з 1 травня. Як зазначено у ньому, останні чотири місяці ціни на газ у Європі знижувалися і наразі ціна газу для населення в Україні вища, ніж ціна газу на біржі в Європі. «Тому ми закликаємо НАК «Нафтогаз України» та Кабінет Міністрів провести відповідні консультації з МВФ та замість запланованого підвищення вийти на відповідне зниження ціни газу для населення з 1 травня», – йдеться у документі.

Також у зверненні мовиться про те, що з 1 червня Росія може обмежити постачання енергоресурсів до України, а з 1 січня наступного року може бути зупинено транзит газу через Україну, що призведе до значних фінансових втрат та ризиків постачання газу, тому «ці виклики вимагають ефективних, швидких дій та об’єднання зусиль».

Між іншим, буквально кілька тижнів тому газета «Дзеркало тижня» нагадала про те, що відповідно до чинної Конституції України, зокрема статті 13, вся земля, її надра та ресурси належать українському народові, тобто усім нам. Однак наразі від добування нафти чи газу прибуток отримують конкретні компанії, а також держава. Частину із одержаних коштів вона повертає невеликій частині громадян у вигляді субсидій на житлово-комунальні послуги. Абсурдності цій ситуації додає те, що, скажімо, видобутий в Україні газ за ціною начебто купленого за кордоном продають нам із вами, тобто власникові. До того ж із величезними націнками. Наразі користають з цього лише найвищі менеджери державних компаній, чиї зарплати і так уже давно за межами уявлень про здоровий глузд.

Ця думка далеко не нова. Зокрема, писала про це і «Галичина», розповідаючи про те, як питання всенародної власності на надра вирішено в Норвегії. Йдеться про так званий фонд майбутніх поколінь, створений у цій країні 1990 року, до якого спрямовують близько половини усіх надходжень держбюджету цієї країни від нафтовидобутку. Зазначимо, що на початку осені 2017 р. розмір цього фонду перейшов позначку в один трильйон доларів. Отже, на кожного із понад 5,3 мільйона жителів Норвегії припадає у цьому фонді близько 190 тисяч доларів.

Втім, зрозуміло, що Україна – не Норвегія. Однак, як видається, ніколи не пізно вчитися і запозичувати найкращий світовий досвід. А також наповнювати декларативні статті Основного Закону цілком реальним змістом.

Додамо до цього, що ще не так давно один із віце-прем’єрів українського уряду стверджував, що рентабельність (інакше кажучи, перевищення доходів над видатками) для державних газодобувних підприємств в Україні становила 250 відсотків. Не майте сумнівів, що все це – за наш із вами рахунок, а також за рахунок доволі суперечливої прив’язки ціни на газ українського видобутку до ціни, за якою газ імпортують з-за кордону.

Не так давно «Івано-Франківськгаз збут» надіслав споживачам платіжки за березень цього року. В них уже немає згадки про «приведення до стандартних умов» та про заборгованості у тисячу і більше гривень починаючи з 2015 року. Як ми й передбачали, отримані раніше газопостачальником кошти наразі відображаються, принаймні у жителів обласного центру, у вигляді переплат. Втім, попри ці переплати, франківцям далі радять сплачувати «рекомендований платіж». Також у цих платіжках (принаймні у частині з них) є розрахунок спожитого газу за рік.

Скажімо, у мого знайомого пенсіонера, котрий живе сам та використовує газ лише для приготування їжі, вказано, що за минулий рік він спожив 70 кубометрів газу, а середнє споживання для одного такого абонента по підприємству становить 134 кубометри за рік. Знаючи про попередню ціну – 8,55 грн. за кубометр, та ту ціну, котру буде запроваджено у травні – 8, 247 грн., неважко порахувати, що різниця становить близько 30 копійок за кубометр. Отже, якщо вже згадуваний пенсіонер не надумає наростити споживання, та за умови незмінної ціни на газ увесь наступний рік він зможе зекономити аж 21 гривню. В середньому ж домогосподарство на Прикарпатті, де газ використовують лише для підігріву їжі, зможе у такому разі зекономити близько 40 гривень. І приблизно на 366 гривень менше заплатять ті, хто використовує газ не лише на кухні, але й для опалення помешкання (за даними підприємства, в середньому за минулий рік вони спожили 1 220 кубометрів).

Отож і виходить, що для більшості громадян країни економія коштів від такого зниження тарифів – копійчана. Від 1,75 до 30,5 гривні на місяць. Але ж скільки про це уже сказано з екранів телевізорів, а скільки ще буде сказано під час наступних парламентських виборів…

Додамо до цього, що НАК «Нафтогаз України» уже повідомила, що в травні збільшить ціну на газ, який відпускається промисловим споживачам на умовах передоплати, на 5,2% (на 370,8 грн.) порівняно з чинною у квітні – до 7 тис. 558,8 грн. за 1 тис. куб. м (з ПДВ). Для промислових підприємств, які здійснюють закупівлю без передоплати, ціна в травні становитиме 8 тис. 337,6 грн. за 1 тис. куб. м (з ПДВ), що на 11,5% (на 858 грн.) більше, ніж у квітні. Тож про можливе подальше зниження ціни на газ, про яке уже встигли натякнути урядовці, схоже, можна буде лише мріяти.