До 360-річчя одного з найдавніших друкованих видань світу, яке відзначатимуть незабаром, – The London Gazette, що періодично виходила у світ з другої половини XVII ст., англійські архівісти виклали скани фактично всіх номерів газети, починаючи від широковідомого випуску, присвяченого масштабній Лондонській пожежі 1666 р.
Власне, The London Gazette у XVII – XVIII ст. являла собою всього-на-всього один аркуш паперу – на першій сторінці публікували «екстракт» із найважливіших подій у Британії та світі, а на другій, себто на звороті, – рекламу. І це була масова газета, вельми популярна, доступна кожному лондонцю, оскільки коштувала від двох до чотирьох пенсів (копійок, по-нашому). Але вартість цього раритету нині важко переоцінити.
А тим паче зростає його значення для нас, українців, на тлі нинішньої російсько-української війни й частих заяв кремлівських зверхників, що, мовляв, насправді України в минулому нібито й не існувало, що терени Північного Причорномор’я, між Дунаєм і Доном, – це начебто «ісконно рассєйская» земля, а Україну вигадали в австрійському генштабі на початку XX ст… На шпальтах видання маємо документальні свідчення, які спростовують і ці, й інші новітні (а точніше, давні, лише у свіжій обгортці) російські наративи.
Річ у тім, що коли 1735 р. розпочалася відома російсько-турецька війна, бойові дії якої тривали й на землях наших попередників, то The London Gazette регулярно висвітлювала її перебіг. Причому публікувала статті на цю тему під постійною рубрикою – The Last Letters from the Frontiers of the Ukraine, що у спрощеному перекладі означає «Нам пишуть з України». Але зверніть увагу на артикль. У шекспірівській англійській мові the завжди позначало ім’я власне, тобто The Ukraine в такій назві – це назва не території, а країни.
Читати ці листи надзвичайно цікаво. Їхні автори згадують, наприклад, міста Ізюм (Issum), Київ (Kioff) та Глухів (Gloukoff). Причому останній явно зазначено як Gloukoff in the Ukraine – саме там, якщо вірити номеру The London Gazette за 22 – 26 лютого 1736 р., дислокувався об’єднаний штаб російських військових частин, якими командували фельдмаршали Петро Лассі та Христофор Мініх. А місцем проведення мирних переговорів номер за 6 – 10 вересня 1737 р. називає місто Немирів (Niemeroff).
До речі, то були цілком офіційні перемовини, названі як Congress at Niemerof. Московія тоді погодилася на перемир’я з Османською Портою з огляду на величезні втрати не лише внаслідок важких боїв, а й через спалахи у війську різних пошестей. Але, як достеменно відомо, вже під час переговорів московити готували новий похід на Крим і Дунай…
Словом, поінформованість тодішніх лондонських журналістів про географію українських земель була просто фантастична. Зі сторінок The London Gazette відкриваються перед нами навіть давно зниклі міста України. Скажімо, в номері за 28 – 31 травня 1737 р. згадано, що Х. Мініх перед тим, як переходити Дніпро (його в «Листах з України» йменують як Nieper або Borysthenes) та йти на Очаків, зупинився в містечку під назвою Kritow. Такого містечка в басейні Дніпра на сучасних географічних картах немає, бо воно – на дні Кременчуцького водосховища. До того ж Kritow із The London Gazette – це насправді давнє козацьке місто Крилове (сучасна Кіровоградська область), яке розташовувалося по обидва береги річки Тясмин і було прикордонною фортецею, а поселення в тому місці згадують ще в документах XII ст. 1712 р. його зруйнували війська Петра Першого під час масової депортації українців Правобережжя на Лівобережні землі. Пізніше місто відбудували, а в 50-х роках минулого століття при створенні Кременчуцького водосховища остаточно поховали...
До речі, в The London Gazette чудово знали, хто такі Saporogue Cossacks (запорізькі козаки), і писали про них як про окремі козачі підрозділи, що воювали у складі російських військ, але паралельно підкорялися й гетьманові.
І насамкінець – про найцікавіше. Надибуємо в The London Gazette й посилання, без перебільшення, на тодішні східні кордони України. Зокрема в номері за 8 – 11 жовтня 1737 р. читаємо, як і можна побачити на нашій ілюстрації, що корпус П. Лассі висунувся для зимівлі в Backmuth in the Ukraine. Тобто вже тоді у західній пресі атрибутували Бахмут (а не Артемівськ) як українське місто.
