Депутат Косівської районної ради Ольга Гарасим’юк пройшла через горнило Майдану, після того стала партійною людиною, а після російського вторгнення неодноразово побувала з волонтерською місією на східному фронті і врешті-решт звільнилася з роботи через незгоду з порядками в Національному природному парку «Гуцульщина». Нині вона безробітна, активно займається громадськими справами, редагує газету КУН «Криця», а заодно й навчається в магістратурі публічного управління та адміністрування ІФНТУНГ. Пропонуємо вашій увазі нотатки цієї людини, не байдужої до політичних процесів в Україні та нашому краї.

В Івано-Франківську письменник Андрій Любка представив свій новий роман «Твій погляд, Чіо-Чіо-Сан». Саме цією презентацією в обласному центрі відкрили «Літературну […]

Всеукраїнський день бібліотек, який відзначатимемо 30 вересня, для Долинської ЦРБ свято подвійне: 20 років тому заклали перший камінь у фундамент будівлі, а 2003-го заклад розпочав свою роботу в новозбудованому приміщенні. Директор бібліотеки заслужений працівник культури України Людмила Фреїв, яка упродовж усіх років очолює роботу бібліотечного колективу, вважає бібліотеку домом, де живуть не тільки книжки чи, образно кажучи, зберігаються скарби у палітурках, а й живуть люди…

Поетеса Наталя Данилюк презентувала нову книжку «Світи Ти мусиш» у світлиці газети «Галичина»

Іванові Косику цими вересневими днями сповнилося б лише 70. Його добре знали освітяни Прикарпаття. Адже він упродовж майже 27 років, від 1979-го до 2006-го, був незмінним заступником тоді завідувача відділу освіти облвиконкому, потім – першим заступником начальника управління освіти і науки ОДА. За ті роки змінилося вісім(!) чільників цього дуже важливого обласного відомства, зокрема нових призначали й залежно від політичних відтінків владних команд, а Івана Миколайовича просто не могли не залишити на посаді. Бо хтось же в тій управлінській структурі мав реально уособлювати наступність її діяльності, постійну готовність поділитися з молодшими колегами своїм багатим фаховим досвідом, освітянськими традиціями, практично допомогти у вирішенні назрілих для навчальних закладів краю питань. А в черзі біля дверей кабінету Косика завжди було найбільше відвідувачів: усі знали про його порядність, толерантність, уміння спокійно вислухати співрозмовника й дати розумну пораду. Слова і дії Івана Миколайовича завжди були виваженими, ні на кого він голосу не підвищував, не боявся сам брати на свої плечі левову частку тягаря проблеми, тим самим полегшуючи його іншим.

Минулої неділі в Івано-Франківську відзначили 30-річчя культурно-наукового товариства «Рух» ходою громадськості до пам’ятника Романові Левицькому, панахидою за упокій його душі […]