Перший свій невеличкий ювілей відзначає 10-та гірсько-штурмова бригада «Едельвейс», яка дислокується на території нашої області. Її командиром став Герой України полковник Василь Зубанич, котрий донедавна виконував ці обов’язки.
Бригада пройшла вже чотири ротації в зоні бойових дій. Усі завдання виконано, якщо згадати колишню оцінювальну шкалу, на «п’ять». Це і повернення в підконтрольну Україні територію населених пунктів, і зайняття стратегічних пунктів у «сірій зоні». На жаль, на війні не обходиться без втрат. Тому урочистості почалися з покладання квітів до пам’ятника «едельвейсам», котрі віддали своє життя за нашу країну. Та на зміну одним приходять інші. Напередодні святкування в бригаді прийняли присягу близько ста бійців нового поповнення, з яких майже половина – молоді люди. Чимало з них підписали контракт ще будучи солдатами строкової служби.
Коли приїхав до «десятки», на контрольно-пропускному пункті чергував Сергій Овечко. В бригаді він з дня її заснування. Пройшов усі ротації, перебуваючи на різних посадах. Під час нашої розмови до приміщення зайшов хлопчина, якого Сергій привітав словами: «Синку, ти машиною?». Спершу подумав, що просто так звернувся до значно молодшого за себе. Та виявилося, що це справді його син. Призваний на строкову службу Денис ще під час перебування у навчальному центрі «Десна» вирішив служити разом з батьком вже як професійний військовий. Більше того, загітував перейти на контракт і своїх однополчан.
Звертаю увагу, що за вимовою Сергій Овечко явно не «західняк». Та ми з сином з Запоріжжя, сміється він. Пізніще знайомлюся з офіцером В’ячеславом Коряком, котрий також на війні ледь не з її початку. Виявляється, він з Чернігова, хоча, як потім з’ясував, народився на території, яка наразі підконтрольна сепаратистам. Інакше кажучи, серед «едельвейсів» військовослужбовці з різних регіонів України, котрих об’єднало одне – бажання захищати свою країну.
Більше двохсот із них до ювілею відзначено різними нагородами, в тому числі й державного рівня. А ще в бригаді існує цікава традиція. Тут є так звана капсула часу, куди окремо визначені за бойові заслуги бійці (це також відзнака) можуть закласти своє послання з побажанням нащадкам. Її відкриють через 25 років. Доти, переконаний, війна вже закінчиться, а нащадки тих, хто боронив Україну, зможуть послання прочитати. Зрештою, це вже буде нашою героїчною історією…
