Попри війну з російськими загарбниками, чи не щоденні повітряні тривоги, важкі звістки зі сходу України життя на Прикарпатті триває як воно є. З усіма суперечностями й неоднозначними моментами. І не бракує краян, які залишаються уважними до громадських проблем і мають бажання розв’язати їх самотужки з користю для всіх. А за потреби беруться долучати до цього й редакцію газети «Галичина».

Наша читачка із села Колінці Тлумацької територіальної громади пенсіонерка Орися Самборська б’є на сполох, що обласне поштове керівництво має намір запровадити в її селі ще гірші, ніж були досі, умови для одержання поштових послуг – чи то з виплат пенсій, чи з доставляння людям періодичних видань. Мало того, місцеві поштарі навіть радять людям даремно не передплачувати газети на друге півріччя цього року, бо, мовляв, через передбачені скорочення у поштовому відділенні не буде кому ту пресу розносити абонентам.

– Недавно довідалася, що планують скоротити штат листонош у селі, – розповідає пані Орися. – Але тепер і без того працює тільки по одній листоноші – у Колінцях і сусідніх Гринівцях. Наша сільська листоноша, моя сусідка Леся Білан, навіть спочатку радила мені не передплачувати газети, бо, мовляв, з 1 серпня цього року не буде кому їх носити. Відтак, напевно, щось у відділенні у Гринівцях, яке обслуговує й наше село, чи в області переграли, бо сказала листоноша, що можна передплатити газету хіба що на три місяці, а там, мовляв, буде видно.

Але якщо не буде листонош, то хто доправлятиме людям пресу чи пенсії? Молодші сільські жителі, котрі мають легковики чи вміють їздити на велосипедах, можливо, ще зможуть доїжджати до Гринівців, а що робити стареньким? Я дякую Богу, що ще годна до церкви піти чи на город. Коли прийму знеболювальні пігулки… А до Гринівців з моєї хати – шість чи більше кілометрів. Мені ж уже 76 років.

– То що пояснювали, коли радили не передплачувати пресу? Що не вистачає листонош?

– Мотивували тим, що грошей для їхніх зарплат бракує. Але ж поштарі й так уже працюють тільки два дні: у понеділок і середу. А тепер і на це не вистачає фінансів?!

В одній із газет у минулому чи позаминулому році я читала, що керівник «Укрпошти», котрий і нині чинний, пообіцяв облаштувати біля кожного поштового відділення клумби з квітами жовто-блакитних кольорів. Я ще подумала, що то дуже добре, якщо керівники таких потужних державних структур мають підтримку Президента. Проте коли дійшло до справи, то вже не лише й натяку на клумби немає, а й бракує працівників по селах, щоб людям пресу рознести. Колись і у Колінцях було поштове відділення – закрили. Тепер працює одне на два села.

– Тобто старенькі люди чи інваліди у Колінцях не можуть самотужки собі зарадити…

– Наразі у село пенсії ще приносить листоноша, а тим пенсіонерам, які мають банківські картки, їхні діти допомагають одержати виплати у Тлумачі. Я сама їжджу по пенсію до відділення Ощадбанку в колишньому райцентрі рейсовими автобусами. Так мені зручніше, бо живу близько біля автодороги. В один бік сплачую за проїзд десять гривень.

Дякую «Галичині» за підтримку, популяризую газету й спонукаю людей у селі до її читання. Потрібно пресу читати, щоб прозрівати. У вашому часописі дуже багато мудрих матеріалів. Раджу не тільки читати, а й аналізувати прочитане. Дай Боже, щоб у нашому селі й надалі працювала листоноша, були здорові всі працівники редакції й «Галичина» процвітала...

На тлі таких сільських реалій, коли запроваджені реформи не наближають до людей банківські, поштові й навіть освітні та інші послуги до людей, а навпаки, віддаляють їх від селян, мене аж теліпає від марнослів’я про децентралізацію і життєві блага від реформ на Прикарпатті.

Зізнаюся, що хоч і живу неподалік, та у мікрорайоні «Каскад» Івано-Франківська вже не бував давненько. Тож коли недавно таки опинився тут, то був приємно вражений комфортністю й доглянутістю його сквериків, двориків, зручною інфраструктурою й насиченою палітрою зелених насаджень. Адже я добре і не з чужих слів пам’ятаю цей мікрорайон попередніх років, тож тепер маю з чим порівнювати.

Та й не думав, що в осерді цієї краси може причаїтися такий, образно кажучи, перезрілий чиряк як взірець управлінської недбалості – багаторічний довгобуд дошкільного навчального закладу по сусідству з двориком Івано-Франківського ліцею №25. Мою увагу привернула обписана й обшарпана інформаційна дошка на огорожі занедбаного й небезпечного об’єкта – залишки його колишнього будівельного паспорта. Ще збереглася на ньому деяка інформація про те, що на замовлення УКБ Івано-Франківського міськвиконкому будівництво дитячого садка почалось у третьому кварталі 2018 року, а планувалося завершитися у четвертому кварталі 2019-го. Хтось жартома дописав, що термін закінчення будівництва – четвертий квартал не 2019, а 22019 р., а далі намалювали промовистий знак нескінченності…

До речі, в генеральному плані забудови міста ще 1989 року передбачили спорудження тут дошкільного навчального закладу з яслами, переходом у басейн тощо.

– Ще у вересні 2018-го на місці теперішнього занедбаного довгобуду так поспішали знести 30-річний горіхово-яблуневий сад, що дерева під бензопилами помирали ще зеленими, – розповідає представниця ініціативної групи Тетяна РАШКЕВИЧ. – Ми не протестували, погоджувалися з накресленнями у генплані, які давно передбачили будівництво на цьому місці дошкільного закладу. Розуміли потребу. Проєкт чудовий і потрібний – за взірцем київських, в яких дитячі садки завжди прив’язували до освітніх закладів. Шкода, звичайно, що знесли сад, але тоді ми надіялися, що це не намарне.

– Тетяно Іванівно, цьому довгобуду, чи, як Ви його ще називаєте, перезрілому ювілейному чирякові на тілі «Каскаду» вже п’ять років. Що раптом збурило людей саме тепер бити на сполох?

– До цього нас спонукали такі події. 18 травня цього року, коли у наш двір на вулиці 24 Серпня, 11 прийшли депутат міськради Віктор Синишин та працівники міськвиконкому. Вони повідомили, що з протилежного боку нашого будинку облаштовуватимуть сквер. Причому також на місці невеличкого фруктового садочка, який вирішити знести.

Ми взялися протестували проти цього й попросили переглянути таке рішення чи підкорегувати. Нам категорично відмовили, але сказали, що проведуть побудинкове опитування щодо майбутнього будівництва. Та обманули. Бо ніхто з представників міськвиконкому помешканнями не ходив і голосів «за» чи «проти» не збирав. Просто сказали, що є рішення виконавчого комітету міської ради за 19 травня 2023 р. Але в ордері на видалення зелених насаджень міститься неправдива інформація – у переліку зрубаних дерев немає сортової груші і двох десятків благородних слив, які теж знищили. Нема їх і в переліку в акті обстеження. Тож нас обманули й 2018 року, коли знесли сад, і сьогодні – п’ять років по тому, зрізавши фруктові насадження на місці, як нам кажуть, майбутнього скверу.

Коли ми запропонували спочатку завершити будівництво дошкільного закладу біля ліцею №25, передбачене генпланом міста, і поцікавилися, куди пішли кошти, призначені на цей об’єкт, то нам відповіли, що то інший проєкт. Я поцікавилася, що то за сквер буде. А працівники, які рубали дерева, натякнули, що там буде бруківка й навіть елементи гранітного декору. Імовірно, збудують ще одну автостоянку. Для цього планують смітники, наразі розташовані по діагоналі до нашого будинку, пересунути на інше місце – між нашою багатоповерхівкою й будинком на Стуса, 27. Це суперечитиме санітарним нормам через близьку відстань до будинків. Про смітники нас поінформували попередньо на зборах 18 травня, а відтак цю інформацію нам підтвердили 6 червня й ті працівники, котрі зрізали фруктові дерева на місці майбутнього скверу. Дуже хочемо, щоб наші протести почули в мерії…

«Галичина» інформуватиме своїх читачів про розвиток подій на «Каскаді». Люди втомилися від чиновницьких маневрів, неправдивих обіцянок і будівельних «сюрпризів».