«Література та інклюзія», – так називається книжка, яка відкриває безмежний і цікавий світ творів інклюзивної літератури. За словами її авторок, видання розраховане на універсального читача, хоч писали його безпосередньо для студентів педагогічних спеціальностей. Звісно, в підручнику зібрано не всі твори про людей з інвалідністю, тож викладачки брали до уваги найцікавіші, які не залишили їх байдужими, а також перекладені на українську мову.
За оригінальною рожевою обкладинкою підручника «Інклюзія та література» міститься цілий світ літератури про дорослих та дітей з інвалідністю. Письменниця, професорка ПНУ ім. В. Стефаника Ольга Деркачова наголошує, що це історії про людей, завдяки яким світ стає добрішим. «Сьогодні всі говорять про інклюзію, але в Україні ще недостатньо досвіду роботи в школі, в інклюзивних класах, – коментує письменниця. – А де бракує досвіду, допомагає література. Ми вирішили подивитися на проблему інклюзії з точки зору художніх творів, їхніх авторів, персонажів. Література допомагає не боятися говорити про те, що болить».
Доцентка кафедри фахових методик ПНУ ім. В. Стефаника Соломія Ушневич наголошує, що «Література та інклюзія» – більше, ніж книжка.
«Це проєкт, який сьогодні перебуває на початковому етапі, бо ми як філологи, котрі тривалий час працюють у сфері педагогічної освіти, ознайомлені з найновішими тенденціями та потребами сучасних освітніх методик і технологій. На часі інтеграція галузей з метою поглиблення досліджуваної проблематики, – коментує пані Соломія. – Підручник – це не лише можливість ознайомитися з найновішими здобутками зарубіжної та української інклюзивної літератури. У перспективі – це плідна співпраця зі студентами на рівні написання бакалаврських, магістерських робіт, робота з вивчення функціональних методик та формування індивідуальних підходів у роботі з дітьми з інвалідністю. Студенти під час написання кваліфікаційних робіт проходять практику в школах, подекуди робота з дітьми з особливими освітніми потребами спонукає їх до того, щоб додавати щось особистісне, нове, звісно, в контексті методичних рекомендацій, які пропонують фахівці з інклюзивної освіти».
У підручнику авторки чітко розмежували зарубіжну та українську інклюзивну літературу, насамперед, щоб показати, що у вітчизняних творах також порушують проблематику людей з особливими потребами. Втім, варто зазначити, що наразі українські письменники рідше звертаються до цієї теми, ніж їхні зарубіжні колеги.
«В Україні тривалий час не було заведено писати про дітей з інвалідністю, – коментує О. Деркачова. – Тепер, дякувати Богові, недобрі традиції змінилися. Література нині часто порушує болючі теми, тому таких творів, сподіваємося, буде набагато більше. Повість Андрія Бачинського «140 децибелів тиші», наприклад, стала «Книгою року ВВС» у 2015-му. Це одне зі свідчень того, що українська книжка може конкурувати із зарубіжною. Зрозуміло, це інша література, бо в нас інший інклюзивний досвід, умови, інший соціум. Сподіваємося, що український літературний досвід буде таким же цікавим, як зарубіжний».
«Інклюзія та література» – це сучасний підручник, автори якого щедро використали в його підготовці інформаційні технології. До кожної теми є QR-коди, котрі кожному читачеві відкривають ще більше інформації про письменників та їхні твори, містять посилання на сторінки авторів у соцмережах, інтерв’ю з ними, фільми, музику, театральні постановки за їхніми роботами. Також тут є методичний навігатор, який пропонує різні стратегії аналізу художнього твору.
«Я б назвала цей підручник «живим», тому що фактично до кожного письменницького життєпису є QR-код, за яким – сайт автора, відео з його інтерв'ю, уривками читань, – розповідає О. Деркачова. – Ті, хто читатиме наш підручник, зможуть почути не лише свій голос, а й голос автора...».
Я не змогла не спитали авторок підручника про ті книжки, котрі вразили особисто їх. Попри те, що всі твори, котрі увійшли до посібника, варті уваги, адже інші просто не потрапляли до нього, все ж вдалося виокремити найкращі.
Соломія УШНЕВИЧ:
– Мене вразило те, що повернутий із забуття письменник початку ХХ століття Спиридон Черкасенко у малій прозі порушував проблеми дитинки з інвалідністю, яка опинилася поза соціумом, попри те, що страшенно любила людей, життя, світ, батьків і все, що пов’язано зі здоровим та щасливим життям. Не можу не згадати Андрія Бачинського і його «140 децибелів тиші», прототипи героїв якого живуть у Калуській спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті для дітей зі зниженим слухом. Це діти, котрі живуть поруч з нами, ходять тими ж вулицями, що й ми. Бачинський обрав цікаві ракурс, мелос, музику, те, що облагороджує єство людини, рятує її, а також жорстоку реальність – несподівану, стихійну, яка руйнує життя однієї родини, людини, особистості. Окреме слово про книжку Марії Гримич «Клавка», яка нібито випадає з контексту інклюзивної літератури для дітей та підлітків, адже більше спрямована на дорослу аудиторію. Втім, у ній є трагічний і драматичний контекст, який має проєкцію на сьогодення. Авторка описує період 40-х років минулого століття, період репресій проти української інтелігенції, повоєнний час, коли інвалідів, котрих називали «самоварами», вивозили геть, як сміття. Письменниця характеризує з психологічної, історичної, ідеологічної точок зору ставлення до людей, які через певні обставини стали «не такими». У цьому контексті не можемо не згадати наших хлопців – воїнів, які отримали фізичні вади і глибокі психологічні травми на російсько-українській війні і про яких часто забувають…
Ольга ДЕРКАЧОВА:
– Вразила книжка Дороти Тараковської «Мишка». Це твір про дівчинку з синдромом Дауна. В ній показано без прикрас, наскільки важко родині такої дитини. Здається, ідеальна щаслива сім’я, все є, не вистачає тільки дитинки. І ось вона народжується – з найважчою формою синдрому Дауна. Чому? Як? Звідки? Авторка дозволяє подивитися на цю дівчинку з різних ракурсів: з точки зору мами, тата, довкілля та її самої. І з точки зору Бога. Цей твір важкий до читання, він вражає. Це одна з тих книжок, яка тебе змінює. Я б назвала «Мишку» соціально-психологічним романом, де йдеться не так про дитину з інвалідністю, як про наше сприйняття її. Дуже сильний твір. Недавно вийшла друком добра і гарна книжка «Зайчик-нестрибайчик та його смілива мама» Оксани Драчковської. У ній авторка розмовляє з дітьми про те, хто ті «зайчики-нестрибайчики», і показує наше суспільство, яке не готове приймати їх. Маленького читача не можуть не зацікавити й ілюстрації. Загалом це дуже тепла книжка, вона спонукає змінювати світ, в якому ми живемо…
