Пандемія коронавірусу, карантин, на якому перебуває третина людства, надмір інформації, нерідко недостовірної, впливають і на психічне здоров’я людей, викликають часто тривогу, депресію, паніку й страх. Британці навіть ввели новий термін – «коронаідіотизм».

Що радять психологи, щоб не впасти в той самий «ідіотизм»? Ми підібрали кілька таких порад і цікавих думок.

Олег Чабан, доктор медичних наук, психотерапевт:

«На Землі багато інших смертельних захворювань. На першому місці за смертністю – малярія і серцево-судинні захворювання. Вони вбивають значно більше людей, ніж коронавірус.

Ніде немає безпечного місця. Але інколи я думаю, що нам потрібні такі глибокі й жорсткі потрясіння, щоб усвідомити: безпечного місця немає, безпечне місце – це те, що ми творимо зараз у себе. Тож думаймо, як облаштувати свій дім. Треба поводитися порядно, руки мити, берегти природу, бо закінчиться коронавірус і почнуться інші проблеми – відсутність води, забрудненість територій.

Тривога – це ірраціональний страх, переживання того, що ще не відбулося. Треба повертатися в реальність і планувати завтра. Будь-яка ситуація нас чогось навчає – гігієни, відповідальності. Життя підкинуло нам випробування і ми мусимо його пройти й стати мудрішими.

Обов’язково жартуйте. Хто сміється над власним страхом, уже бореться з панікою. Не довіряйте сенсаційним новинам, боріться з інформаційною залежністю. Виконуйте свої повсякденні обов’язки, турбуйтесь про когось, думайте про майбутнє і плануйте. Цінуйте те, що є зараз”.

Психолог Ірина Присяжнюк:

«Кожен обирає сам, як сприймати вимушене перебування в рідних стінах: радіти неочікуваній відпустці і використовувати кожну хвилину з користю для себе, чи приречено сидіти з почервонілими очима у пошуках інформації про вірус. Вибір за вами.

Попереджений – отже, озброєний. Людину завжди лякає невідомість, тому спробуйте з’ясувати, наскільки ви орієнтуєтесь у ситуації. Дайте відповіді (письмові) на питання: що мені відомо про новий вірус, чи потрапляю я в категорії ризику, як рекомендують захищатися, що виконую я, що ще можу зробити, як дистанційно я можу підтримати своїх рідних, друзів, що зроблю, коли захворію я чи хтось із рідних. Проаналізуйте відповіді і зробіть висновки для себе.

Плануйте і виконуйте. Ви не мали часу, щоб навести лад у шафі, пересадити квіти, закінчити вишивку? Зробіть це зараз. Напишіть перелік справ, які треба зробити по господарству; складіть список людей, кому давно не телефонували; оберіть доступний комплекс фізичних вправ, оздоровчу дієту; приготуйте страву за новим рецептом; оберіть якісь онлайнкурси; перегляньте улюблену комедію, прочитайте книжку; слухайте веселу музику; спробуйте намалювати картину чи написати оповідання; поверніться до захоплень, які приносять вам задоволення.

Мисліть позитивно. Цінуйте те, що маєте. Будьте вдячні тим, хто поруч. Знайдіть щось хороше в тих, хто вам не подобається. Зосереджуйтесь на приємних речах. Спілкуйтеся з оптимістами.

Пам’ятайте: все мине, і карантин теж.

Як не розсваритися і зберегти сім’ю в умовах пандемії?

Карантин різко змінив спосіб життя людей. Якщо раніше ми нашвидкуруч готували сніданок, пили вранішню каву й розбігалися в різні боки: діти – до школи, батьки – кожен на свої місце праці, то нині замкнені в чотирьох стінах. Психологи стверджують, що ізоляція впродовж тривалого періоду може викликати побутові конфлікти. І це підтверджує життя – у Китаї, що майже пережив пандемію і поволі виходить з неї, нині сплеск розлучень.

Людям треба вчитись спілкуватися, домовлятись і мати можливість усамітнитися, говорить психолог Андрій Фоменко. Можливість усамітнюватися він ставить на перше місце. Психолог радить родині розробити певний план, аби дозволити кожному мати власний простір. Треба домовитись, який час родина проводитиме разом – спілкуватиметься, дивитиметься телевізор, гратиме в ігри. Решту часу люди мають проводити окремо. Насправді одне із ключових правил психогігієни – періодичне усамітнення.

Другим психолог радить розробити план активностей. Виділити час для саморозвитку, для дистанційного навчання, занять спортом, спільних занять із родиною.

Третє правило – сказати «ні» пасивності. Людина швидко звикає до того, що нічого не треба робити, нікуди спішити. Розвивається апатія, а згодом – негативні емоційні прояви.

Отож сприймаймо вимушене перебування вдома як можливість більше спілкуватися з дітьми; займатися спільними справами з родиною; доробити те, що відкладали в довгий ящик; прочитати книжку, подивитися фільм; врешті – просто відпочити…