В Івано-Франківську провели другий фестиваль патріотичних українських фільмів

Упродовж тижня в театрі кіно «Люм’єр» тривали «Дні українського кіно». Іванофранківці мали змогу побачити п’ять найновіших вітчизняних стрічок – від військової драми до фентезі. Фестиваль українського кіно в обласному центрі проводять уже вдруге, і цього разу його програма вразила різноманіттям та яскравою палітрою кінокартин і стала свідченням неймовірного розвитку українського кінематографу.

(Зліва направо) Ігор Пасічняк, Євген Нищук, Лідія Шкрібляк та Заза Буадзе під час відкриття "Днів українського кіно"

«Дні українського кіно» приурочили до 100-річчя Української революції та присвятили усім захисникам України. Програма фестивалю порівняно з попереднім роком значно розширилася. Глядачі мали можливість побачити різножанрові українські стрічки, зокрема: «Позивний «Бандерас», «Таємний щоденник Симона Петлюри», «Донбас», «Шляхетні волоцюги», «Казка про гроші», котрі «народилися» за останні рік-півтора і вже встигли завоювати своїх шанувальників.

– Торік у жовтні вперше провели фестиваль патріотичного українського кіно. Нині дещо змінили формат, розширили його рамки, але незмінним залишається те, що це фестиваль українських фільмів, і тішимося з того, що у нас уже є з чого робити такий захід, – наголосив заступник голови Івано-Франківської ОДА Ігор Пасічняк. – Це внесок обласної влади в популяризацію українських фільмів, тому що наші жителі, на жаль, ще живуть уявленням про те, що українського кіно не існує, тому що багато років його не було, такого справжнього, масового і високоякісного…

Міністр культури Євген Нищук, який був на відкритті «Днів українського кіно» в Івано-Франківську, наголосив, що нині держава з-поміж багатьох напрямів підтримує саме кінематограф, який, без сумніву, має великий вплив на суспільство, його свідомість, на пізнання себе, своєї історії, свого розуміння сьогодення, своєї європейської та світової інтеграції, своєї самобутності:

«Дуже радий, що домігся великої прогресії в частині фінансування сфери кіно. У 2014 році на розвиток кіно виділили 24 мільйони гривень, 2018-го – мільярд. Тривалий час держава намагалася тримати в полі зору кінематограф, але всі фестивалі через брак фільмів завжди супроводжувалися стрічками, які створювалися значно раніше. Дуже шаную українське поетичне кіно і фільми, які робили видатні метри, і водночас радий, що сьогодні є великою складністю для організаторів, який же фільм обрати, а який залишити поза межами фестивальних днів».

Символічною і знаковою для української історії загалом та кінематографа зокрема є стрічка Зази Буадзе «Позивний «Бандерас», котра ятрить ще не загоєні рани і розповідає про героїв російсько-української війни. Саме з неї стартували «Дні українського кіно». Тож з цієї нагоди на фестиваль завітали режисер Заза Буадзе, актори Олег Шульга та Юлія Чепурко. Під час прес-конференції Заза Буадзе наголосив, що його фільм не лише про війну, а й про життя, людські стосунки, любов і дружбу:

«Кіно – це величезна праця і трошки більше, парадокс у тому, що ця праця має бути величезною, інакше не буде дива. Але величезна праця – ще не гарантія того, що диво станеться. Воно можливе лише під час зустрічі глядача з фільмом. Якщо глядач отримає емоційний заряд, тоді фільм живе. Ця синергія і є дивом. Дуже сподівався, що таке диво станеться під час зустрічі нашого фільму з франківським глядачем».

А диво і справді сталося, адже стрічка не залишила байдужим нікого, викликавши в іванофранківців весь спектр емоцій, і навіть сльози.

Івано-Франківськ не здивуєш кінофестивалями, у нашому місті цей напрям дуже активно розвивається. Вже стали традицією фестивалі польського, французького кіно, і щиро радію з того, що нині з неабияким успіхом пройшли «Дні українського кіно». Це, безперечно, свідчення того, що український кінематограф ожив та активно розвивається. Директор театру кіно «Люм’єр» Лідія Шкрібляк зауважила, що сьогодні українські фільми є конкурентоздатними і збирають повні зали на рівні з голлівудськими розкрученими кінокартинами. А це, погодьтеся, вже перемога!

Редактор відділу газети “Галичина”