В Івано-Франківську вийшов друком збірник духовних матеріалів митрофорного протоієрея Михайла МЕЛЬНИКА «Слово Благовісту», які свого часу були опубліковані в різних духовних і світських виданнях, зокрема і в часописі «Галичина». Автор передмови о. Ігор Пелехатий назвав книжку «своєрідним щедрим підсумком 40-річчя священства», де о. М. Мельник «Божий дар священства не тільки зберіг та вдосконалив, а й устократ помножив своїми цінними статтями». А інший творець переднього слова – професор Іван Климишин вважає, що своєю книжкою «отець Михайло наполегливо намагається донести читачеві, що кожна людина, кожен християнин є храмом Божим, який є вартіснішим за будь-які рукотворні матеріальні речі…». «Слово про книгу і про автора» написав і професор, кандидат філософських і доктор юридичних наук Володимир Кафарський.
Тематика духовних статей о. М. Мельника, представлених у поважному ілюстрованому виданні обсягом понад пів тисячі сторінок та означених як розділи, охоплює увесь спектр християнських свят і священничі казання різних років душпастирства: Різдво Пресвятої Богородиці, Воздвиження Чесного Хреста, День пам’яті мучениць Віри, Надії, Любові та їхньої матері Софії, Покров Пресвятої Богородиці, Поминальна субота, День святого Димитрія, Собор святого архистратига Михаїла та інших сил безтілесних, Різдвяний піст, Введення у храм Пресвятої Владичиці нашої Богородиці Діви Марії і т. ін. Загалом до структури книжки «Слово Благовісту» ввійшло майже три сотні духовних розважань священника.
Як журналіст газети «Галичина» маю велику честь упродовж багатьох років тісно співпрацювати з о. Михайлом як дописувачем до нашого часопису і автором духовних студій. Ми часто спілкувалися і спілкуємося, дискутуємо й розважаємо, а головно – обов’язково віднаходимо час, щоб вислухати один одного. Тож відзначу, що як священник о. М. Мельник – сміливий борець за правду і воїн Христовий. Його духовні статті на шпальтах нашої світської газети далекі від поширених серед українського греко-католицького душпастирства патетики, менторства і підсолоджування, а завжди є духовними орієнтирами на шляху християнина до святості, щоразу актуальні і спонукають читачів до внутрішньої призадуми, аналізу й самостійности мислення. Вони цікаві, а головно – дискусійні і не нав’язливі за змістом, частково схожі на ті матеріали, які можна було свого часу прочитати тільки у газеті «Нова Зоря» за редакторства о. Ігоря Пелехатого.
Хоч і тут треба розуміти, що друкувати такі сміливі – у будь-якому разі не заяложені – розважання на духові теми у світському часописі – то одне, а інша річ – на сторінках офіційного видання Івано-Франківської митрополії УГКЦ. Якщо у першому випадку, на мій погляд, такі кроки засвідчують людську гідність автора, то у другому – духовне подвижництво. Ось чому, на нашу думку, було б доречно подавати у книжці повний бібліографічний опис статті – зазначати не лише дату публікації, а й періодичне видання, у якому вона побачила світ. Зрештою, така паспортизація могла би стати пошуковим орієнтиром для всіх охочих християн зануритися у зміст благовісту Господа нашого Ісуса Христа, переданий устами його проповідника о. Михайла.
Та все ж щойно ми перегорнемо першу сторінку книжки о. Мельника, як нам допоможуть осягнути її зміст стислі напутні слова автора: «Слово благовісту – це Слово самого Христа Спасителя, Який устами проповідника закликає всіх своїх послідовників на спасенну дорогу. Вона, як учив Ісус, починається з покаяння, переродження, преображення і звершується за Словом самого Небесного Отця, поклонінням в «дусі та істині». Та на заваді цій спасенній ході є пристрасті, наші гріхи, мамона і злі сили. Тільки з Божою допомогою можемо це зло подолати! Буду вдячний Господу, якщо читач знайде відповідь на свої питання у цій книзі».
Оформити окремою книжкою свої священничі казання – добра ідея. Її автор нагадав мені батьківські настанови уважно слухати проповідь священника, бо, мовляв, ксьондз двічі казання не каже. Тож зостається лише подякувати отцеві Михайлу за те, що виходом у світ «Слова Благовісту» він подбав про свою паству – не залишив духовних дітей без доброго християнського підґрунтя на щодень. Час стирає пам’ять, але духовні розважання, закарбовані у друкованому слові, залишаються.
З творчої метрики
Михайло Мельник – священник, публіцист і поет. Народився і живе в селі Чорнолізці на Івано-Франківщині, парох церкви Архистратига Михаїла УГКЦ в селі Старі Кривотули на Тисмениччині. Член Національної спілки журналістів України. Навчався у Леніградських духовних семінарії та академії й Варшавському державному університеті імені Кардинала Стефана Вишинського. У 2000 – 2001 роках викладав в Івано-Франківській духовній семінарії, успішно закінчив аспірантуру та докторантуру, магістр морального богослов’я і ліценціат. Автор окремих книжок: «Святий єпископ-хірург» (2009) та «Слово Благовісту» (2022) і збірки поезій «Він – Дорога, Істина і Життя» (2021), а також численних публікацій у періодиці.
