Недовго українці тішились зниженням ціни на газ, та й припало воно переважно на весняні й літні місяці, коли споживання блакитного палива населенням невисоке. А ось із початком нового опалювального сезону ситуація розвернулася у протилежний бік: ціни почали стрімке зростання. І наразі не видно жодних механізмів, котрі могли б їх стримати.
Річ у тім, що з початку серпня в країні запрацював так званий ринок газу. На папері та в коментарях чиновників це означає, що нині кожен з нас має можливість вільно обрати постачальника газу, котрий пропонує кращу ціну чи кращі умови. Кажуть навіть про те, що зробити це можна сидячи за комп’ютером – відсканувавши та відправивши новому постачальникові відповідні папери. Ось лише підписати їх потрібно електронним цифровим підписом. Не думаю, що більшість громадян країни знає, що це таке, не кажучи вже про те, щоб його мати.
До цього апетити постачальників газу обмежував уряд через механізм покладення спеціальних обов’язків. Кабмін визначив верхню межу, яка і була ціною блакитного палива для населення. Зрозуміло, що таким чином вдавалося, з одного боку, зменшити невдоволення населення надвисокими цінами, а з другого – це обмежувало надприбутки продавця та давало змогу людям хоч якось вкластися в сімейні бюджети під час опалювального сезону.
Як вдавалось – інше питання. На нього, між іншим, нещодавно вкотре дав відповідь Держстат, оприлюднивши інформацію про заборгованість населення за житлово-комунальні послуги. Отож на кінець вересня вона становила 54,4 млрд грн. Порівняно із серпнем борги скоротилися на 1,6%. Державна служба статистики України пояснює, що такою великою заборгованість залишається попри те, що першого осіннього місяця громадяни сплатили 110,3% нарахованих за цей період сум.
Із загальної суми 21,1 млрд грн припадає якраз на борги за газ, за централізоване опалення та гарячу воду громадяни винні 16,3 млрд грн, за управління багатоквартирними будинками – 5,1 млрд грн, за централізоване постачання холодної води і водовідведення – 5,8 млрд грн, за вивезення побутових відходів – 1,1 млрд грн, за постачання електроенергії – 5 млрд грн.
Отже, наразі держава перестала регулювати ціни на газ. Натомість газовий ринок фактично залишається лише на папері. Яскравим прикладом цього є розділення функцій із постачання та продажу газу. Колишні облгази, більшість яких належить до «Регіональної газової компанії», яку, якщо вірити ЗМІ, контролює «австрійський в’язень» Дмитро Фірташ, масово постворювали газзбути. Тобто формально вони начебто незалежні, хоча про яку незалежність тут можна говорити?
У Нацкомісії, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, стверджують, що нині на ринку продають газ близько трьох сотень трейдерів, однак чи чули ви про таких, котрі готові працювати з населенням у нашій області? Єдине, що справді змінилося, – це на телеекранах з’явилась реклама газзбутів. Так, це відносно нові структури, але ж вони «плоть від плоті» своїх засновників – облгазів. А про взаємини із цими, як їх ще за звичкою називають, «газконторами», може розповісти чимало споживачів. І про незрозумілі рахунки, і про неможливість домогтись якихось пояснень щодо виставлених у платіжках сум, і про відключення цілого під’їзду від газопостачання, аби лиш змусити одного з квартировласників погасити борг. Все це було.
Слід також додати, що така важлива реформа, як запровадження ринку газу, потребувала, як виглядає, широкої роз’яснювальної кампанії щодо умов його функціонування, прав та можливостей споживачів. Однак, як і з багатьма іншими нововведеннями у сфері житлово-комунальних послуг, держава вирішила, що споживачі мають самостійно у цьому розібратись. Фактично залишивши їх сам на сам із постачальником.
Отже, в листопаді, як стверджують експерти ринку, фактично всі постачальники переглянули свої ціни у бік зростання в середньому на 25 відсотків. Причому різниця в ціні різних постачальників становить близько 35 відсотків.
Скажімо, за даними «Газправди» (gazpravda.com.ua), ГК «Нафтогаз України» пропонувала газ споживачам по 6,33 гривні за кубометр з ПДВ, а скажімо, «Івано-Франківськгаззбут» – 8,82 грн. Це лише на 14 копійок менше за максимальну ціну в «Запоріжгаззбуту».
Неважко порахувати, що різниця між ціною ГК «Нафтогаз України» та нашого місцевого постачальника становить майже 2,5 гривні, або 39 відсотків. І коли у першого постачальника за тисячу кубометрів треба буде заплатити 6 330 гривень, прикарпатці, «вірні» своєму газзбутові, заплатять 8 820 гривень. На 2,5 тисячі більше. Така от дорога «вірність».
У принципі можна зрозуміти «Нафтогаз України», котрий нині намагається завоювати роздрібний ринок. Насамперед за рахунок нижчої ціни. Однак наразі ця газопостачальна компанія, за її власними оцінками, обслуговує лише близько 2% клієнтів на ринку для населення — це приблизно 250 тисяч споживачів із 12 мільйонів в Україні.
З другого боку, слід також враховувати, що НАК «Нафтогаз України» (не плутати з ГК «Нафтогаз України») розпоряджається більшою частиною газу вітчизняного видобутку. І ще невідомо, як чинитиме, отримавши більшу частину роздрібного ринку. Думається, так само, як завжди поводяться монополісти.
Що ж чекати споживачам найближчим часом? Відповідь уже прозвучала в коментарях постачальників: подальшого зростання ціни. При цьому посилаються на європейські тенденції щодо сезонного зростання вартості блакитного палива напередодні та під час опалювального сезону. Наприклад, нам траплялись дані про те, що з 25 вересня по 25 жовтня котирування газу на ринку на день наперед на європейському хабі TTF зросли на 32,8 відсотка. А враховуючи те, що в основі цін вітчизняних продавців лежить вартість імпортного паритету, вартість газу для українців також зростатиме.
«Ми бачимо, що ціна на газ зростає, уже нині вона більша за 180 доларів. І очевидно, що такий тренд буде тривати до зими чи до її завершення. Думаю, що ера дешевих енергоресурсів, котра розпочалася навесні цього року, минає. Кажучи дипломатично, ціни будуть на такому середньому рівні і достатньо стабільними», – вважає голова Комітету Верховної Ради з питань енергетики та житлово-комунальних послуг Андрій Герус. Він також наголосив, що в Україні відбувається лібералізація ринку газу, а це завжди добре для компаній, але не завжди добре для споживачів, якщо немає достатньої конкуренції.
Принагідно нагадаємо нашим читачам, що попередній історичний пік вартості блакитного палива в Україні було встановлено у 2018 році. Тоді ми сплачували по 8,55 тисячі гривень за тисячу кубометрів. Однак нині, коли опалювальний сезон лише розпочинається, для багатьох українців ціна газу буде вищою. Додайте до цього ще окрему плату за його транспортування і матимете зовсім невтішну картину. От вам, як-то кажуть, і «зниження» комунальних тарифів.
Все це могло би стати підставою для розмови лише щодо традиційної недолугості вітчизняних реформаторів, якби не одне «але». Річ у тім, що в країні маємо невтішну ситуацію з пандемією коронавірусу. Доводилось чути чимало думок щодо потреби масового тестування, котре могло би показати реальну ситуацію із захворюванням і допомогло б у боротьбі з підступним вірусом. Однак уже тепер не раз стикався із ситуацією, коли прикарпатці відмовлялися проходити платні тести. Бо просто не можуть собі цього дозволити. Що ж стосується витрат на лікування пневмонії, які лягають на плечі самих пацієнтів, то вони обраховуються десятками тисяч гривень. А тепер додайте до цього ще й нові зимові ціни на газ (або за тепло в оселях, значну частину якого становить та сама ціна на блакитне паливо) – і матимете доволі невтішну картину наших реалій. А зима ж іще не розпочалась.
Можна багато розповідати про чималі запаси газу, котрі нині має Україна у своїх сховищах (понад 28 млрд кубометрів, щоправда, третина з них, як стверджують фахівці, належить іноземним орендарям), про переваги ринку, про боротьбу постачальників за споживача. Однак ми бачимо, що наразі запаси «гріють» лише у доповідях урядовців. А споживачі мають обирати не між добрим постачальником і ще кращим. а між тим, на що витратити свої не надто великі статки: на тест, лікування, харчування чи комуналку. Тож, як кажуть, і до ворожки можна не йти – борги за житлово-комунальні послуги в Україні у новому опалювальному сезоні знову зростатимуть. Хоча вони уже нині перевищують річну суму запланованих урядових видатків на житлові субсидії. Такий от недоринок.
