Ця велична подія – зіслання Святого Духа на апостолів – є завершенням земної євангельської місії Спасителя, сповненням Його обіцянки про надсилання Іншого Утішителя і початком спасенної місії Його Церкви у світі силою і діянням Святого Духа. У проводі і силі Святого Духа Церква Христова як спасенний Ноїв ковчег прямує до пристані – Небесного Царства. Тому кожен християнин, який прагне і змагає до спасіння, має належати до цієї Церкви, бо поза Нею, як поза Ноєвим ковчегом, немає спасіння…
Під час своїх проповідей Ісус закликав до покаяння, боротьби проти пристрастей, гріхів, мамони і злих демонів заради поклоніння Богові у дусі та істині. Це і є єдиним дороговказом та спасенним шляхом до щасливої вічності. І ця дорога є хресна, на якій даремно сподіватися і чекати всяких земних успіхів, як-от кар’єрного зростання, багатства, високої влади, слави, нагород і т. ін. Але насправді чи не всі ми, власне, саме цього прагнемо. Заради цього відвідуємо храми, молимося, постимо, сповідаємося, причащаємося Святих Христових Таїн, звершуємо паломництва, жертвуємо чималі суми на храми, монастирі і т. ін. І це все навіть помилково називаємо духовністю.
Христос закликав шукати найперше Царство Небесне… А де Його шукати? Звісно, у своєму серці, бо Він відкрив, що «Царство Небесне всередині нас є!». Тому духовністю можна назвати життя у Святому Дусі і поклоніння Йому в своєму серці. Для цього потрібно очистити його від всього гріховного бруду. І тоді воно стає храмом Божим, в якому і відбувається правдива зустріч із Всевишнім і звершується правдиве поклоніння Йому як нашому Творцеві.
Серце, за науками великих богословів, – центральний орган почуттів, думок і дій. А за наукою Святого Письма, це орган спілкування людини з Богом, тобто орган вищого пізнання. Ще в Старому Заповіті мудрий Соломон закликав: «Більше ніж щось інше пильнуй своє серце, бо з нього б’ють життя джерела». Майже кожна сторінка Біблії говорить про це саме. Та найважливішим свідченням, звичайно, є слова Самого Спасителя: «Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога». А побачити Бога – це глибоко пережити відчуття Його реальної присутності у своєму серці, після чого це неможливо забути, й до кінця свого життя жити з Ним, як зі своїм Творцем і Спасителем, Який дарує щасливу вічність.
У часи правління жорстокого імператора Нерона, коли були вже страчені святі апостоли Петро і Павло, святу Фотінію (Світлану) схопили і ув’язнили язичники. На допиті перед імператором вона сміливо і безстрашно сповідала свою віру в Ісуса Христа. За це Нерон наказав відтяти їй руки. Але кати не змогли цього зробити. Невидима сила кидала їх до землі так, що вони не могли й підійти до неї. Тоді правитель повелів забрати її у свій двір під нагляд його дочки Доміни. Та в скорому часі після розмов з Фотінією Доміна і ще 100 рабинь увірували в Ісуса. Тоді жорстокий Нерон повелів зняти шкіру з Фотінії і вкинути її в колодязь… Ця мученицька смерть була найпереконливішим свідченням поклоніння «у дусі та істині» Богові й актом найвищої любові, яка відчинила двері мучениці до блаженного вічного життя.
Тож очищаймо свої серця та просімо і ми дару Святого Духа, щоби поклонятися Господеві «у дусі та істині».
