Якось молодий науковець і дослідник повстанського руху в Клубівцях та околицях Євген Пронюк у розмові про дідівські й батьківські традиції, на мій погляд, слушно зауважив, що українців роками привчали дивитися і бачити свою автентичність, неповторність і справжність тільки зі сцени, а за бажання жити у своїй українськості і щодня її творити немилосердно й жорстоко карали. Ось чому з превеликим задоволенням я довідався, що учні із села Мала Тур’я, міст Долини і Львова завдяки старанням і праці журналістки і письменниці Галини Лицур-Щадей із села Мала Тур’я зорганізувалися у вертеп, щоб у Різдво Христове не лише як глядачі насолоджуватися святковими концертними атракціями, а й як активні творці різдвяного дійства своїми колядками славити Бога й офірувати на ЗСУ...
Ще задовго до Різдва тепле родинне обійстя Івана та Галини Лицурів поряд з місцевою церквою у Малій Тур’ї стало для півтора десятка учасників вертепу «Мала Тур’я-2023» і майстернею для виготовлення сценічного вбрання, і залаштунками для репетицій, і першими підмостками для біблійного дійства.
– Наш вертеп народився наприкінці минулого року, – розповідає Галина ЛИЦУР-ЩАДЕЙ. – А все почалось із друзів мого сина Романа, які вирішили йти в коляду. Я побачила, що то зібралася чимала компанія дітей, і схвалила їхній намір колядувати, але порадила – з вертепом. Молодь охоче підтримала мій задум. Діти переживали, що не мають тексту вертепного дійства. Тож я пообіцяла їм написати біблійний сценарій. Я не планувала створити його авторським, а просто хотіла написати невеличкий текст, з яким колядники могли б ходити від хати до хати, прославляючи Різдво.
Велику роль у моєму бажанні допомогти молоді відіграло й те, що я уродженка долинського села Церківни, де у часі Різдва збиралися вісім, а то й десять вертепів – і діти, і молодь, і чоловіки, і господарі та ін. Всю осінь, упродовж Пилипівки – з 28 листопада і до Нового року – ми були зайняті пробами вертепу, підготовкою до зустрічі Різдва. Сьогодні, на жаль, ситуація змінилася. У моєму рідному селі з різних причин вже немає жодного вертепу. Тож мій задум виник закономірно, а водночас і неочікувано. А сценарій частково запам’ятався ще з дитинства. Тож у сценарії вертепу «Мала Тур’я-2023» є відлуння церківнянської коляди, яка поєдналася вже із сучасними різдвяними мотивами.
Тобто є класичні біблійні персонажі, означені традиційним різдвяним каноном, а також дійові особи, навіяні сучасними українськими реаліями. Наприклад, у нашому вертепі Мошко чи Мойша осучаснений, новітній, а не колишній старий дідуган, власник шинків і визискувач бідняків. Ось чому він називається не Мойшею і не Мошком, а Коломойшею. Саме з цього образу я почала у сценарії писати цілком нові слова, яких ніде не чула. І з’явилися відтак попередньо не плановані і не очікувані персонажі – воїни ЗСУ та Україна.
У традиційному вертепі ми часто зустрічали козаків, які виганяють Ірода, що уособлює злу силу. А в нашому вертепі оте зло уособлює ірод Путін. Відбувається свого роду уподібнення чи змістове злиття цих персонажів – Ірод і Путін завдяки масці Коломойші асоціюються як одна особа. І воїни ЗСУ знищують чи виганяють оте зло з України. Є у сценарії й образ України, яку на сцену виводять, оберігаючи, небесні Ангели. Дівчатка дуже постаралися для належного втілення такого задуму. Кожен персонаж у вертепі дуже важливий, немає другорядних. Всі репетиції ми провадили у нашому будинку. Тут і виготовляли вбрання для персонажів. Ми розуміли, що вертеп передусім – то прославляння Новонародженого Ісуса, підтримка і примноження давніх християнських традицій, а ще дуже хотіли долучитися і до важливих сучасних громадських ініціатив – збору коштів для потреб ЗСУ. Таким чином наш шкільний вертеп підтримав долинську волонтерку Галину Куруц, яка акумулює кошти для придбання автівок воїнам ЗСУ.
Ми зняли відео з виступом вертепу та виставили у фейсбуці, навіть створили ютуб-канал, вказали банківські реквізити, щоб його могли побачити всі охочі в Україні й за кордоном та зробити посильні пожертви. Свою різдвяну ходу вертеп почав з греко-католицької церкви Покладення Чесної Ризи УГКЦ у Малій Тур’ї, де парохом отець Богдан Тисяк. Слова Жида викликали сміх у присутніх, а дійство Воїнів – велике зворушення. Були ми з різдвяним дійством і у храмі Андрія Первозванного УГКЦ в Долині та на Ясній Горі у Гошеві у храмі Преображення Господнього УГКЦ отців василіян, у Вигодській селищній раді, Долинській міській раді, Долинській міській публічній бібліотеці, в оселях друзів і знайомих і т. ін.
– А хто учасники вертепу?
– Усі вони – школярі: дев’ятикласники, п’ятикласники, а головно – учні Долинського природничо-математичного ліцею, ліцеїв №5, №6 та Наукового ліцею Долини. Також беруть участь діти Малотур’янської гімназії. Є у нас і гість зі Львова, який приїхав гостювати до родини.
...Насолоджуючись вертепним дійством і спілкуванням з його учасниками, я запитав Соломійку Лицур, яка у біблійному дійстві виконувала роль України, чому вона з друзями витрачає свій час, мерзнучи надворі разом з іншими учасниками вертепу попід хатами жителів Долини, Вигоди, Малої Тур’ї та ін.?
– Я навчаюсь у Долинському природничо-математичному ліцеї. Але сьогодні ж Різдво, тож потрібно щонайперше прославляти Бога. А тим більше, що ми з друзями ще й робимо добру справу – збираємо гроші для ЗСУ. Мені здається, що то було б неправильно – нічого не робити, коли триває війна і можна допомогти нашим захисникам, – почув я не по віку дорослу відповідь від дівчинки і зрозумів, що більше не маю що додати до її слів. Хіба що залишилося назвати прізвища тих колядників, яким варто дякувати за те, що творять і примножують світло Різдва: Владислав Школка, Роман Лицур, Соломія Лицур, Данило Креховецький, Тарас Владика, Захар Зизда, Богдан Патлавський, Владислав Зизда, Вікторія Польова, Ірина Сенів, Валерія Креховецька, Арсен Сегін, Катерина Галів, Євген Грибанов.
