Дорога пам’яті завжди насуває думки. А залізничний шлях «Червоною рутою» до Долини – на уклін до могили Василя ОЛІЙНИКА у часі його 75-річчя, яке для нього так і не настало, – повз пороги рідного поетового села Сівки Калуської, і у мені, який майже ніколи не брався за віршування, виколисав рядки експромту і далеких спогадів. Гірко, що Василь їх уже ніколи не почує, а було б добре. Та я не встиг…
Я добре знав його, але не встиг пізнати,
А він мене розгледів – серцем міряв брід,
Від Сівки до Свічі – від хати і до хати –
Поет ступав і словом пеленав свій слід.
Якщо Сівка Калуська була життєвою і творчою колискою співця і романтика слова, то Долина, де він сягнув журналістського й письменницького розквіту, стала вершиною творчих набутків – літературними мідними трубами митця.
…Як і годиться, день спомину у Долині розпочався з панахиди на могилі Василя Олійника на міському кладовищі, яку відслужив декан Долинський УГКЦ о. Зореслав Котович. А осердям відзначення поетового 75-річчя, яке так і не відбулося, став вечір пам’яті поета у Долинській центральній публічній бібліотеці міської ради «Тримав я скелю неба над собою…».
– Нашу з працівницею бібліотеки Людмилою Фреїв ідею достойно пом’янути Василя Олійника у день, коли йому сповнилося б 75 років, підхопили і підтримали «Просвіта», а також керівництво й колектив Долинської ЦПБ, – сказала співорганізаторка і модераторка вечора Оксана Сподар. – А відтак ми звернулися з проханням долучитися до Долинської міської ради територіальної громади, керівництво якої також нам посприяло в організації і проведенні цього дня спомину. На 75-річчя В. Олійника зібралося дуже багато людей з різних куточків Прикарпаття, які за життя були поетові рідними і дуже близькими. Присутні на вечорі виголошували свої спогади з такою любов’ю і теплом, що я переконана: пам’ять про Василя Васильовича завжди житиме в їхніх серцях, а він із засвітів зігріватиме кожного і підтримуватиме енергетикою своєї творчої, доброї й люблячої душі…
Ведучими вечора пам’яті були педагог і поетеса Оксана Сподар та краєзнавиця і майстриня Катерина Тусик. Пом’янути В. Олійника прибули як представники духовенства, влади, культурної, освітянської і просвітянської інтелігенції Долинської ТГ, так і гості з міст Івано-Франківська, Калуша, Львова, селищ Вигоди, Брошнева-Осади, сіл Ціневи, Лолина, Герині, Малої Тур’ї тощо.
Слова спогадів виголосив отець Зореслав Кототович, секретар міськради Віктор Гошилик, літератори: Марія Вайно, Петро Шевчук, Іван Ткачик, Василь Щеглюк, Галина Пухта, Володимир Кондур, Надія Дичка, Іван Ярич, Галина Лицур-Щадей, Тетяна П’янкова; почесний голова Долинської «Просвіти» Степан Янковський і бібліотекарка з Лолина Любомира Підберезька; вшанували пам’ять про В. Олійника і його улюбленими піснями та творами на слова поета – о. Вітольд Левицький, Ярослав Шершень, Василь Андрусів, Іванна Шершень; і поетичними композиціями – театр-студія «Гелікон» та бібліотекарі територіальної громади на чолі з директоркою Долинської ЦПБ Надією Кушнірчук; вклонилися митцеві слова і колишні вихованці літературної студії «Сонячна криниця», яку при районному часописі очолював Василь.
Любов Олійник, дружина поета:
– У часі 75-річчя, яке відзначаємо без Василя, навіть попри біль спогадів, відчуваю, що він прожив не марно. Жалі і гіркоти залишаться зі мною назавжди, але його життя було для мене дуже світлим, а промінчики його яскравої сонячної слави навіть після відходу Василя у засвіти сім років тому торкаються мене вже багато літ. Торкнувся такий промінчик мене й сьогодні на вечорі його пам’яті…
Наступного дня друзі й колеги вшанували пам’ять Василя Олійника в Літературному музеї Прикарпаття міста Івано-Франківська.
Із творчого куфра
Василь ОЛІЙНИК – відомий прикарпатський поет, журналіст і громадський діяч, член НСЖУ та НСПУ. Автор семи книжок поезій: «Стремено» (1981), «Гармонія площин» (1982), «Толока» (1997), «Княгиня» (2000), «Крижма» (2005), «Понад шляхами сивими» (2008), «Йордань-Вода» (2015); художньо-документального нарису «Європейський тенор з Велдіжа» (2000); упорядник антологій «Столиця Франкового серця» (2005) та «З горіха зерня» (2012), співупорядник книги літераторів Долинщини «Антологія краю». 2021 року посмертно вийшла друком його книжка документальної і краєзнавчої публіцистики «Іду селом, в віконця його стукаю…». В. Олійник свої перші поетичні твори видрукував у часописі «Калуський хімік» міста Калуша. Автор гимну Долини, був редактором районної газети «Свіча» і керівником літстудії «Сонячна криниця», організатор свят Франкової ліричної поезії у селі Лолині.
