Cвою першу і наразі єдину книжку есе (нарисів чи образків) вчителька іноземної мови ЗОШ №2 із селища Богородчани Руслана Битківська назвала «У Твоїх долонях», свідомо слово «Твоїх» позначивши з великої літери, і присвятила своїм «найдорожчим людям, які на дорозі часу» були до неї і будуть після неї. Збірка вийшла друком минулого року у видавництві « НВ» за сприяння міського голови Руслана Марцінківа та фінансової підтримки Івано-Франківської міської ради і була представлена у Богородчанській центральній районній бібліотеці ім. М. Яцківа.

«Пропонована збірочка есеїв, - означила авторка в анотації до видання, - намагання ревізувати пройдений шлях, відділити суттєве від суєти, ословити підвалини власного внутрішнього світу, щоб піднятися на ще одну сходинку в пошуках істини. Тут багато всього – дитячих спогадів, які для кожного стають визначальними у сприйнятті життя, споглядання світу у пошуках Бога і мудрості, роздумів над долями тих, зустріч з якими багато що змінює…»

А днями видання з передмовою знаного українського письменника з Івано-Франківська Степана Процюка «Притишена музика» авторка вперше презентувала і в обласному центрі – під час творчої зустрічі з шанувальниками у світлиці «Галичини» - у форматі літературної платформи «Об’єднані словом». Та навіть попри те, що автор передмови дав добру оцінку творам письменниці і означив її книжку наповненою такою енергетикою, такою вродженою мірою таланту і трохи заглиблену у витоки людського формування мелодією, які здатні чарувати чи надихати читачів, Руслана Битківська принципово не вважає себе письменницею, а просто залюбленою в слово. В ексклюзивному коментарі «Галичині» з цього приводу вона зазначила:

-Це доволі пізній дебют. Сьогодні дуже багато людей пробують писати. Але я не люблю дилетантів у будь-якій сфері. Письменству, на мій погляд, як і будь-якому іншому фаху, треба вчитися. Так, я маю що сказати читачам, але, напевно, ще бракує майстерності. Письменник – звання, яке підтверджує час і все розставляє по своїх місцях, звання, яке треба заслужити. Письменниця на двадцять есеїв? Одна книжечка. У тому, що я вчитель, я абсолютно впевнена. Бо пропрацювала в школі вже двадцять три роки. Маю деякі здобутки, учнів, яких чомусь навчила і т. д.

Для непосвячених назва моєї книжки може видатися дуже інтимною – «У Твоїх долонях». Так воно і є. Але йдеться про Господні долоні. Я дійшла до розуміння того, що за все, що маю у житті, за добре і погане - за все я дякую Богові. Бо все у Його долонях. Для мене голос совісті – то голос Бога.

Коли я писала свої твори, я навіть не думала про якусь жанрову приналежність і взагалі не сподівалася, що з них вийде книжка. Я писала, бо мала потребу щось сказати, бути почутою. Більше того – деякі свої образки я писала, щоб не загубилися дорогі моєму серцю родинні історії. Хотіла, щоб їх знали мої діти. Люди живуть до тих пір, поки про них пам’ятають. Тож своїми творами я намагалася пам’ять про дорогих мені людей зробити довшою. Але про Івана Франка, Катерину Білокур, Адрея Шептицького, про Василя Стуса, про Назарія Яремчука та ін. я писала для своїх дітей. Три розділи книжки – то три найбільші мої життєві цінності – Бог, родина, Україна, і, здається, кожна людина мала б на них будувати своє життя.

…Відомо, що слово «образок» в українській мові має кілька значень: у жанрах «малої прози» вживається назви невеличкого літературного твору з життя, у церковному вжитку – для означення іконки, а у загальновживаній лексиці - картинки. Та колись на Бойківщині нам доводилося чути слово «образок» від старших людей і для означення домашніх настінних світлин, об’єднаних спільною рамою. Дуже добре, що автор передмови Степан Процюк для означення жанру творів Руслани Битківської поряд із «нарисами» вживає «образки» та «есе», тим самим акцентуючи увагу читачів і на манері творення письменниці, і на цілісності її літературного твору. Книжка « У Твоїх долонях», до якої увійшло понад два десятки творів, у мене асоціюється з тими домашніми світлинами-образками, які на все життя закарбовуються у наші серця і защораз як вервичка подій повертають нашу пам’ять до батьківських порогів, до розуміння ролі людини на землі, слави і марнослав’я, величі і простоти тощо.

…Перебіг зустрічі з Русланою Битківською у світлиці «Галичини» провадила чільниця літературної платформи «Об’єднані словом», відома прикарпатська поетеса Леся Геник. Високу оцінку творчості письменниці дали присутні на презентації члени НСПУ - поети Іван Гаврилович, який назвав авторку «письменницею, яка відбулася», та Богдан Томенчук, який її твори наділив «ознаками справжності». На презентації були присутні білоруський письменник Микола Адам, депутат обласної ради Святослав Никорович, поети Володимир Присяжнюк, Світлана Ткачук, Дмитро Вінтоняк та ін.