Участю прикарпатців у різноманітних телевізійних талант-шоу вже нікого не здивуєш. Талановиті і яскраві часто в таких програмах доходять дуже далеко або й перемагають. Петро Гарасимів з Бортників Тлумацького району став справжньою зіркою 9-го сезону «Х-фактора», вразивши і суддів, і глядачів своїми неабиякими вокальними даними та цікавою манерою співу. Знаю, наскільки активно його підтримували прикарпатці: відправляли «есемески», телефонували і навіть агітували інших робити так само. Але попри всі бажання прихильників його таланту до фіналу Петро не дійшов, та назавжди залишився в серцях багатьох шанувальників завдяки своїй простій вдачі та унікальному тембру голосу.

Щоб домовитися про зустріч та інтерв’ю, телефоную Петрові. По той бік слухавки – дзвінкий, добре поставлений голос, який складно не впізнати, навіть тим, хто бачив лише один або декілька ефірів «Х-фактора». На зустріч до редакції газети «Галичина» прийшов простий і дуже щирий хлопець, без жодного сліду «зіркової хвороби», але з чітким усвідомленням власного таланту.

Петро Гарасимів – виходець з простої родини. Тато Іван – інвалід другої групи, служить у церкві дяком, мама Галина не працює, доглядає за батьком. Їхня найбільша мрія: щоб син досяг якнайвищих висот та прославив їхню родину на весь світ. Сам хлопець мріє співати в найвідомішому оперному театрі Мілана «Ла Скала», хоча водночас зізнається, що дуже любить Прикарпаття, тож не проти жити і працювати саме тут. Головне, щоб була можливість реалізувати себе.

Сьогодні Петро живе в Івано-Франківську, він – артист Івано-Франківського національного академічного гуцульського ансамблю пісні і танцю «Гуцулія», соліст Народного дому та Муніципальної капели бандуристів. Любов до музики та пісні Петрові прищепили його батько та бабуся, котра в дитинстві розповідала йому казки та співала колискові. Хлопець каже, що його вокальні дані та тембр голосу – це генетика, котра передалася йому по батьківській лінії. Тож не дивно, що майбутній фах обрав саме у музичній сфері. Хоч у дитинстві хотів бути істориком або науковцем, бо дуже любив історію та астрологію. Ці уподобання збереглися і донині. Зірки та планети – хобі юнака. Проте своє професійне майбутнє вирішив пов’язати з нотами.

Петро Гарасимів навчався в Калуському коледжі культури і мистецтв за спеціальністю «народне пісенне мистецтво» та в Прикарпатському національному університеті ім. В. Стефаника за спеціальністю «музичне мистецтво, академічний спів». Сьогодні хлопець вдячний викладачу Калуського коледжу культури і мистецтв Андрієві Бревкові та професору ПНУ ім. В. Стефаника народному артистові України Володимиру Пірусу. Саме вони, на думку Петра, огранили його голос-діамант. Нині він продовжує навчатися співу, два-три рази на тиждень займається з Іваном Слободяном у Муніципальному центрі дозвілля. Саме він готував хлопця до шоу, чимало цінних порад давав і Володимир Пірус.

Завдяки Петрові про мальовничі Бортники Тлумацького району дізналися у найрізноманітніших куточках нашої країни. Про свою малу батьківщину співак говорив чи не в кожному ефірі. До речі, на проект він потрапив з легкої руки свого батька, котрий і подав заявку на участь в «Х-факторі» від імені свого сина, нікому нічого не сказавши.

«Батько сказав мені про це лише тоді, коли мою заявку прийняли, – розповідає Петро. – Тож 16 лютого я поїхав з другом до Львова на прослуховування. А вже в травні – до столиці, щоб виступити на кастингу перед суддями. Було дуже лячно, незвично було бачити зірок на власні очі, ще й виступати перед ними. Не вірив у диво, думав, що замість зіркового журі будуть сидіти адміністратори. Коли вийшов на сцену, то побачив багато людей, які мене підтримували, аплодували. Атмосфера – розкішна і «бомбезна». А коли побачив тренерів, то відчув себе дитиною, котрій подарували велику іграшку, і був дуже щасливий».

Суддями 9-го сезону «Х-фактора» були Настя Каменських, Олег Винник, Дмитро Шуров та Андрій Данилко. Саме останній був наставником Петра на шоу. Хлопець розповідає, що Андрій Данилко – дуже чуйний, добрий та відкритий, Дмитро Шуров – більш закритий, Настя Каменських – яка в телевізорі, така і в житті, Олег Винник – дуже культурний і розумний. До речі, саме цей співак є його кумиром – хлопець мріяв бути в його команді. Проте зірки склалися по-іншому.

«Втім, сьогодні дуже радий, – зізнається Петро, – що моїм наставником був Андрій Данилко. Часто можна почути, що він дуже серйозний, строгий, багато критикує. Ні! Навпаки, чуйний і прямий, з ним можна поговорити про сокровенне. Він був і психологом, і тренером, і другом».

Красива картинка, яку глядач бачив щосуботи з екранів телевізорів, за словами Петра, можлива завдяки кропіткій праці візажистів, стилістів, психологів та сили-силенної кількості людей, котрі і створюють цей проект: «Перед виходом на сцену нас гримували, ледь порошинки не здували, щоб все було класно. Також з учасниками працював психолог, щоб ми змогли себе якнайкраще виявити, вільно почуватися на сцені і радіти кожному моменту шоу. За лаштунками панувала дуже дружня атмосфера, і основне, що між учасниками не було жодної агресії».

Найяскравішим спогадом з шоу Петро вважає момент, коли він обіймав Настю Каменських. Щодо репертуару, з яким він виступав у прямих ефірах, то хлопець зізнається, що не мав впливу на вибір пісень.

«Було важко співати пісню Вахтанга Кікабідзе «Чіто-гріто», втім, я впорався з нею, – розповідає хлопець. – Дуже не хотів виконувати «Піду втоплюся» з репертуару Андрія Миколайчука. Але в результаті вийшов розкішний номер, дуже сучасний. Він мені дуже сподобався, бо я дав у ньому драйву. «Піду втоплюся» – це іронічна пісня про чисте кохання, а не суїцидна композиція, як хтось може подумати. У ній є такі слова: «А річка страшною, мов відьма, була. Відходи заводу у море несла. Я річку шукати чистеньку піду – шукатиму доти, поки не знайду». Річки тепер настільки забруднені, що чисту водойму не так легко знайти, тож втопитися не вийде. Життя триває! Іронія!».

Петро покинув шоу в четвертому ефірі, подарувавши глядачам три композиції у своєму виконанні: «А липи цвітуть» з репертуару Іво Бобула та Лілії Сандулеси, «Любов останньою ніколи не буває» і «Материнську любов» Миколи Мозгового. Останню виконував «за життя». Хлопець зізнається, що коли покидав шоу, то зовсім не засмутився, а навпаки, зрадів. «Сумно було під час перших трьох ефірів, коли шоу покидали мої друзі, з якими впродовж тривалого часу жив, спілкувався, говорив про сокровенне. Коли йшов з проекту, відчував щастя від того, наскільки далеко пройшов у «Х-факторі» і скільки мене людей подивилося», – ділиться враженнями прикарпатець.

Петро жартує, що після «Х-фактору» життя не закінчується, адже шоу є неймовірним джерелом безцінного досвіду та мотивації для розвитку. За його словами, участь у шоу насамперед дала йому впевненість у собі, він став відкритішим у спілкуванні, навчився давати інтерв’ю та говорити на камеру. Пригадує, як на початку проекту не міг зліпити і два слова докупи.

«Х-фактор» дав йому великий стимул до творчості. «Це казка, яка завершилася, тепер треба рухатися далі, – констатує він. – Олег Винник сказав, що я справді талановитий, але мій розвиток залежить від мене, і порадив багато працювати та робити якісний матеріал».

Хлопець зауважує, що після закінчення шоу люди його впізнають, підходять, спілкуються. Також Петро зізнається, що йому неприємно було чути, як під час одного з ефірів «Х-фактора» заговорили про його «зіркову хворобу». Він категорично не згідний з цим твердженням, вважає його помилковим: «Це неправда, я відкрито спілкуюся з усіма, можливо, навіть і занадто відкрито. Люблю спілкуватися з хорошими людьми і люблю, коли дають поради, наприклад, кажуть, що потрібно змінити репертуар чи поведінку. Дослухаюся до людей, але маю власну думку».

Майбутнім учасникам «Х-фактора», котрі роздумують над своєю участю в проекті, Петро радить не зациклюватися лише на співі. На його думку, важливо не просто добре заспівати чи взяти космічно високі ноти, а потрібно донести до глядача свою історію, показати свою душу і бути щирим, таким, як ти є в житті. «Я доніс простоту сільського життя, не цураюся того, що працював на будівниці, копав криниці», – підсумовує хлопець.

Після шоу Петро почав активно розвивати свої таланти, готується до концертів та пише нові пісні. Наголошує, що він – українець і тому його пісні народжуються саме українською. Незабаром планує презентувати джазову композицію «Едельвейс». «Едельвейс – це дуже примхлива квітка, квітка кохання, яка росте на схилах скель. На Гуцульщині існує легенда, що коли гуцул знайде едельвейс і подарує його дівчині, то вона зобов’язана вийти за нього заміж. І саме про це пісня, – розповідає він. – Крім того, маю чотири композиції, котрі вже співав, вони доступні в Інтернеті, тож їх можна послухати».

А недавно співак виступив з концертом у селі Великій Тур’ї Долинського району. В березні планує дати концерти в Тлумачі та Івано-Франківську. Тож запрошує усіх охочих почути і побачити його на власні очі.

«Х-фактор» залишив по собі багато приємних спогадів, чимало яскравих світлин та безцінний досвід, який точно стане у пригоді.

«Мені 26 років, а за плечима не маю нічого, окрім того, що вмію співати», – підсумовує мій співрозмовник і додає, що саме через це відкритий до різноманітних пропозицій, готовий виступати на корпоративах та дарувати людям свято. Тим паче, що для цього має все необхідне: голос та репертуар.