«Галичина» продовжує серію інтерв’ю-знайомств із керівниками різноманітних літературних згромаджень Прикарпаття – об’єднань, студій, платформ, спільнот, гуртків, майстерень тощо. А липень – то час надвірнянської літстудії «Бистрінь» ім. Нестора Чира, якій сповнилося 33 роки. Нашого співрозмовника Олександра Букатюка – журналіста і письменника, який уже шостий рік очолює відому кузню письменницьких талантів у Надвірній, ми принагідно запитали, який епітет, на його думку, міг би якнайточніше характеризувати зріле «дитя» світлої пам’яті Нестора Чира. І Олександр відповів: «Бистрінь» – щонайперше родинна, а якщо образно, то гірська, джерельна, яскрава, стрімка, неповторна...

Із творчої метрики

Олександр БУКАТЮК – уродженець селища Биткова на Надвірнянщині, випускник філологічного факультету Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника за спеціальністю «українська мова та література». Поет, радіожурналіст, кореспондент бюро новин «Суспільний Карпати», вихованець «Бистріні». Із 2015 року – керівник літературної студії «Бистрінь» ім. Нестора Чира. Від 2016-го – член НСПУ. Автор поетичних збірок «Мадонна Майдану» (2015) та «Мадонна миру» (2016). Лауреат Івано-Франківської міської премії ім. Івана Франка у галузі літератури 2015 р. Засновник і організатор літературного фестивалю «Нестор фест» на Прикарпатті та співзасновник форуму «Біденко фест» на Київщині.

– У чому неповторність літстудії «Бистрінь» ім. Нестора Чира, яку Ви сьогодні очолюєте і яка народила когорту митців слова, та й, зрештою, і Вас своєю течією принесла у прикарпатський літературний простір…

– 33 роки… Вік серйозний. Світлої пам’яті Нестор Чир був засновником і багатолітнім керівником «Бистріні», тож сьогодні літстудію названо його ім’ям. Кожної першої п’ятниці місяця ми проводимо творчі зустрічі – читаємо свої твори, аналізуємо й обговорюємо написане, ділимося враженнями і порадами. Кожен має право на свою думку – як «старожили», так і «новачки». А також, окрім безпосередньо творчих майстерень, організовуємо і проводимо різноманітні мистецькі заходи. Наприклад, цього року – у жовтні – вже вдруге відбудеться фестиваль літературних об’єднань і студій «Нестор фест», а до дня народження Нестора Чира ми провели літературний конкурс «Душа сховалася у слові», який тривав з березня по травень. Звучали його поезії. До речі, два роки поспіль конкурс мав формат обласного, а нинішнього почав набувати обрисів всеукраїнського. Визначено переможців. Серед дорослих учасників у номінації «поезія» перемогла Ліля Лілова (Лариса Вагилевич), яка в Надвірній при Будинку творчості керує дитячою літературно-журналістською студією. Вона розділила перемогу з київським поетом Олександром Скрябіним (Валентином Смоляком). А вихованка дитячої літературно-журналістської студії Анастасія Іроденко посіла перше місце серед дітей-поетів. «Бистрінь» – не лише літстудія, а й громадська організація. І цей статус, на мій погляд, значно розширює сферу діяльності літстудійців, а водночас і шанси на допомогу від влади для проведення різноманітних літературних форумів. Зрештою, відкриття меморіальної дошки Нестору Чиру на фасаді Надвірнянської центральної районної бібліотеки відбулося і завдяки громадським зусиллям «бистрінців». Також до дня народження Нестора Івановича ми онлайн зорганізували і провели поетичний флешмоб із читання його поезій.

– Я чув, що у форматі поетичного конкурсу «Душа сховалася у слові» будуть деякі зміни.

– Передусім ми маємо намір запустити конкурс уже в жовтні, коли розпочнеться «Нестор фест», а не як зазвичай у березні. А його фінал і нагородження переможців проведемо власне 12 березня 2021 року – в день народження Нестора Чира. До речі, переможців визначатимемо не лише в номінації «поезія», а й «проза», «есеї» та «статті» – про «Бистрінь» «небесну», тобто тих літстудійців різних років, які вже відійшли за межу. Хочемо також запровадити іменні номінації й означити їхніми іменами «бистрінців». Наприклад, номінацію «пейзажна поезія» – іменем Михайла Михальчука, «патріотична поезія» – іменем Надії Попович. Номінацію «філософська поезія» означимо іменем Василя Равлюка – митця слова, який у талановито поєднував гумор і філософську поезію. Таким чином, на мій погляд, зможемо вшанувати пам’ять тих письменників, які назавжди залишилися в «небесній» «Бистріні». Можливо, запровадимо й номінації, які пов’яжемо з тими, хто творить сучасне обличчя літстудії.

– Хто був і є творцем течії «Бистріні»?

– Серед основної когорти літстудійців «Бистріні» у всі роки переважали представники Надвірнянщини й Яремчанщини. Та я б не назвав «Бистрінь» регіональною літстудією. І сьогодні, навпаки, ми намагаємося розширювати її горизонти. Зокрема, і завдяки «Нестор фест». До речі, торік у форумі взяли участь не лише представники різних регіонів краю та України. Тішимося, що до нас приїжджав і відомий білоруський поет Микола Адам. Але у творчих майстернях «Бистріні» традиційно найактивніші головно представники Надвірнянщини і Яремчанщини. Обличчя «Бистріні» – то щонайперше імена: і тих, що відійшли від нас, і нині сущих літстудійців. Співзасновником і співголовою правління ГО «Літературна студія «Бистрінь» ім. Нестора Чира» є мій земляк з Биткова гуморист Роман Бенюк – з відомої родини Бенюків. Велику роль у роботі літстудії відіграє редактор наших альманахів, чи антологій, Мирослава Гордєєва-Мельник із с. Сажівки. Вона активно відроджує «Пласт» та провадить у селі роботу дитячої літстудії. Поетеса Богдана Дедерчук із Микуличина кілька років тому долучилася до «Бистріні». Сьогодні власне на згаданих людях і тримаються творчі й громадські береги «Бистріні». Нестор Іванович свого часу називав «Бистрінь» літературною родиною. Ось чому «Бистрінь» для пересічних прикарпатців асоціюється з гірською рікою чи стрімкою течією, а для нас вона щонайперше – родинна. Серед відомих літстудійців – Галина Христан, про новели якої свого часу добре відгукувалися Павло Загребельний і Дмитро Павличко. Серед «небесної «Бистріні» треба згадати про Ірину Яцуру, чиїм іменем названо районну бібліотеку в Надвірній. З великою любов’ю писав свої пейзажні поетичні твори Михайло Михальчук. Серед відомих вихованців «Бистріні» – і мужня жінка поетеса Надія Попович.

Літстудія не лише була і є кузнею талантів, а й гуртувала і гуртує шанувальників та митців слова, всіх творчих людей. Вона допомагає людям самореалізуватися. Твори «бистрінців» головно друкувалися у районній газеті «Народна воля», а через кожні п’ять років виходили альманахи, які ми називали літературними антологіями. До 30-річчя «Бистріні» – вже без Нестора Чира – ми видали антологію «Окрилена ріка». То була моя ідея – так назвати книжку. Але й попередніх років назву кожної антології намагалися пов’язати з образом ріки.

– Яка сьогодні, на Вашу думку, вага літературних згромаджень різноманітного формату у письменстві Прикарпаття і загалом України?

– Легше тим митцям слова, які вже реалізувалися. Інша річ – початківці. Коли їх не розуміють, вони відчувають напруженість, а то й острах. Серед митців слова їм стає некомфортно. Вони передусім потребують підтримки й об’єктивної оцінки своїх творчих можливостей. Тож я переконаний, що різноманітні літературні згромадження однозначно потрібні.

– Як вихованець літстудії «Бистрінь», а сьогодні її керівник і член НСПУ, Ви, Олександре, добре відчуваєте, чи потрібні зміни у форматі роботи обласних осередків НСПУ. І що, на Вашу думку, з практики аматорських літературних згромаджень можна було б запозичити для урухомлення й осучаснення роботи осередків НСПУ та викоренення кулуарщини і кон’юнктури?

– Зміни, без сумніву, дуже потрібні – час не стоїть на місці. Про потребу їх я говорив вже не раз. Наприклад, за статутом спілки кандидат у члени НСПУ не обов’язково повинен бути особисто присутнім і читати свої твори перед комісією. Достатньо рекомендацій письменників, які перебувають у НСПУ не менше п’яти років. Це не правильно. Я завжди наголошував, що основним критерієм членства в НСПУ має бути не означення «гарний чоловік» чи «гарна жінка», а рівень творів. А також потрібно більше звертати увагу на творчу молодь, працювати з нею. Письменники старшого покоління мають опікуватися тими, хто робить перші проби пера. Але не гаслами чи наріканнями, а конкретними кроками. Літературні заходи часто-густо проходять у нецікавому, застарілому й обтяжливому форматі – з нескінченними промовами і самовихваляннями. Спілкування має бути живим, тоді воно цікаве. Сьогоднішня чільниця обласного осередку НСПУ Світлана Бреславська часто закликає спілчан до участі в літературних заходах. Але письменники старшого покоління важкі на підйом. І це погано. Їхня присутність дуже потрібна. І не лише для виголошення промов, а насамперед для того, щоб почути інших. Також, на мою думку, з практики літстудій можна запозичити і проведення творчих майстерень, з обговореннями і дискусіями.

Різноманітні аматорські літературні спільноти нині дуже потрібні, але вони потребують підтримки й сприяння членів НСПУ. Адже такі згромадження – то школа шанувальників українського слова, української книжки. І вона не може залишатися поза увагою.

…Як поет Олександр Букатюк прогресує з кожною збіркою, а як керівник «Бистріні» не спочиває на чужих лаврах, а шукає шляхи, форми й можливості урухомити й осучаснити роботу літературної студії. Як член НСПУ поет не цурається спілкування з аматорськими літературними спільнотами. Зокрема бере дієву участь і в роботі літературної платформи «Об’єднані словом», яка провадить свої заходи при редакції газети «Галичина».