Лауреаткою Нобелівської премії миру 2026 року стала південноафриканська юристка Наванетхем «Наві» Піллей — колишня Верховна комісарка ООН з прав людини та суддя міжнародних судових установ. Нагороду їй присудили за багаторічну діяльність із захисту прав людини, утвердження міжнародного права та притягнення до відповідальності винних у найтяжчих міжнародних злочинах.
Норвезький Нобелівський комітет оголосив про присудження премії 9 жовтня 2026 року. Цим рішенням комітет наголосив на важливості міжнародного правосуддя в умовах, коли правові механізми та установи, покликані захищати мир, стикаються зі зростаючим політичним тиском.
Хто така Наві Піллей
Наванетхем Піллей народилася 1941 року в Дурбані, Південно-Африканська Республіка, у родині індійського тамільського походження. Її молодість припала на період апартеїду — системи расової дискримінації, яка десятиліттями діяла в Південній Африці.
У 1967 році Піллей стала першою жінкою, яка відкрила юридичну практику в провінції Наталь. Вона захищала людей, які виступали проти апартеїду, зокрема політичних активістів, і працювала над справами, пов’язаними з порушеннями прав людини.
Після завершення апартеїду її кар’єра продовжила розвиватися. У 1995 році Піллей стала першою темношкірою жінкою, призначеною суддею Високого суду Південно-Африканської Республіки.
Того ж року вона приєдналася до Міжнародного кримінального трибуналу щодо Руанди, створеного для розгляду справ про геноцид 1994 року та інші тяжкі порушення міжнародного гуманітарного права. Піллей працювала в трибуналі вісім років, чотири з яких очолювала його.
Рішення, яке змінило міжнародне правосуддя
Одним із найважливіших етапів її суддівської діяльності стала справа Жана-Поля Акайєсу. У 1998 році Міжнародний кримінальний трибунал щодо Руанди ухвалив історичне рішення, яке визнало, що сексуальне насильство, зокрема зґвалтування, за певних обставин може бути складовою геноциду, якщо воно вчиняється з наміром знищити захищену групу повністю або частково.
Це рішення стало важливим кроком у розвитку міжнародного кримінального права. Воно допомогло закріпити принцип, за яким сексуальне насильство під час збройних конфліктів не можна розглядати лише як побічний наслідок війни: за наявності відповідних юридичних ознак такі дії можуть становити міжнародний злочин.
У 2003–2008 роках Піллей була суддею Міжнародного кримінального суду. Згодом, у 2008 році, її призначили Верховною комісаркою ООН з прав людини. На цій посаді вона працювала до 2014 року, приділяючи увагу захисту цивільного населення, рівності, правам уразливих груп і відповідальності за серйозні порушення прав людини.
