З нагоди 30-річчя Незалежності України Президент Володимир Зеленський нагородив орденом Княгині Ольги доцентку кафедри біохімії та біотехнології факультету природничих наук Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника Марію БАЙЛЯК. Отож сьогодні вона розповідає читачам «Галичини» про своє несподіване відзначення, наукові здобутки та захоплення поза наукою.

– Пані Маріє, як і коли Вам повідомили про нагороду?

– Для мене то цілковита, але дуже приємна несподіванка. Про те, що треба їхати до Києва на вручення нагороди, мені повідомив телефоном ректор нашого університету Ігор Цепенда. У перші хвилини розмови я була шокована. Як? Мене нагородили? Невже? Cправді так? Хто ж мене рекомендував?..

Згодом з’ясувала, що це зробили працівники Національного фонду досліджень України, що підтримує грантами наукові розвідки й дослідження в нашій державі. Я теж отримала від них кошти на свої наукові розробки. Напевно, на основі аналізу моїх досліджень, досягнень, біографії у Фонді вирішили представити мене до такої відзнаки. Саме вручення нагороди в Києві, на День Незалежності, було незабутнє й урочисте. Радію й намагатимуся й надалі ще більше зробити для української науки.

– Якими дослідженнями займаєтеся?

– Разом із командою (15 фахівців) вивчаю рослини, що уповільнюють процес старіння. Зокрема досліджувала вплив родіоли рожевої, лофанту анісового, перцю чилі, тирлича жовтого. Робила експерименти на дріжджах та плодових мушках. Протягом кількох місяців додавала відвари з родіоли і тирличу та подрібнені на порошок рослини. З’ясувалося, приміром, що тривалість життя організмів, які отримували відвар та порошок, продовжилася на 15 відсотків. У людському вимірі це приблизно додаткові 10-15 років життя.

Тепер уже досліджую механізми позитивного впливу цих рослин на тривалість життя. Тобто з’ясовую, чому та чи інша рослина має такі властивості, що в ній таке є, які речовини найдужче гальмують процес старіння людського організму і як діють у ньому. Адже, виокремивши певні органічні сполуки, можна буде виготовляти на їхній основі ліки.

Можу вже сказати, наприклад, що у родіолі рожевій є ферулова кислота – одна з активних речовин у процесі уповільнення старіння. Нині в нас наступний етап досліджень – після експериментів на дріжджах та плодових мушках перейшли до випробувань на мишах. Даємо гризунам, які прожили рік і більше, родіолу рожеву. І вже зафіксували, що ці миші активніші та жвавіші за своїх «ровесників», які цієї рослини не вживають.

– Чи є ще якісь рослини або речовини, що уповільнюють старіння?

– Аякже. Приміром, тривалість життя продовжують кверцетин – природна біохімічна речовина, що міститься у гречці, червоних яблуках, перці, часнику, цибулі, та альфа-кетоглутарова кислота – органічна сполука, яку можна отримати через синтез. До речі, щоби довести вплив згаданих рослин та речовин на уповільнення процесів старіння на рівні офіційної медицини, треба провести експериментальні дослідження на грибах, мухах, мишах, свинях, а згодом - на людях-добровольцях, науково обґрунтувати результати. Лише тоді можна розробляти медичні препарати вузького спрямування. У середньому від початку лабораторних досліджень до появи нових медичних препаратів минає 7–14 років.

– А ще, наскільки відомо, Ви вивчаєте процеси ожиріння…

– Так, і експериментую також. Скажімо, даю вибір мишам: або їсти те, що можна купити в супермаркетах: чіпси, солоні горішки, вафлі, цукерки, печиво, твердий сир, шинки, ковбаси і т. ін., або споживати так званий базовий корм із подрібненого зерна, яке вони їдять у природному середовищі. Звісно, що гризуни вибирають їжу із підсилювачами смаку й запаху. І від цих «потрав» якраз набирають вагу, в них з’являються тривожність, агресія, підвищується рівень глюкози у крові. Переводячи цей експеримент у площину людського здоров’я, можна сказати, що коли постійно споживати такі продукти із супермаркетів, то може виникнути загроза цукрового діабету ІІ типу.

– Нині Ви досвідчена серйозна науковця, а чи мріяли про це з дитинства?

– Хотіла би сказати, що так, але… ні. Мріяла бути вчителькою. Та якого предмета, довго не могла визначитися. Мені подобалися історія, математика, українська мова та література, німецька мова.

Словом, я полюбляла навчатися. Все вирішилося в 11 класі, після перемоги на шкільній олімпіаді з біології. Далі була районна, обласна, всеукраїнська олімпіади. Згодом я вступила на біологічний факультет, де завдяки професору Володимирові Лущаку почала свої дослідження, вступила до аспірантури, захистила дисертацію. І кожна моя нагорода – це і його нагорода, й команди колег, аспірантів, студентів, які мені допомагають.

– А що поза наукою, які Ваші захоплення?

– Захоплююся детективами Агати Крісті, Джеймса Чейза, Андрія Кокотюхи, подорожую, відвідую ботанічні сади в Україні і за кордоном. Ще вишиваю ікони та квіткові натюрморти бісером. З радістю печу торти й готую чанахи.

Довідка «Галичини»

Марія БАЙЛЯК народилася 25 лютого 1981 року в селі Боднареві Калуського району. У 1998–2003 рр. навчалася в Прикарпатському національному університеті ім. В. Стефаника за спеціальністю біологія, 2003–2006 рр. – навчання в аспірантурі за спеціальністю біохімія на кафедрі біохімії ПНУ. 2007-го захистила кандидатську дисертацію. З листопада 2006 р. працює на кафедрі біохімії ПНУ ім. В. Стефаника. 2009-го виграла стипендію Фонду королеви Ядвіги для проведення наукових досліджень у Ягеллонському університеті (Краків, Польща). 2018 року стала переможницею премії «Для жінок у науці», що є частиною світової Програми L’OREAL–ЮНЕСКО, спрямованої на підтримку та відзначення талановитих жінок, які займаються математичними та природничими науками. М. Байляк визнали найкращою біологинею України.