Для Віктора МОТРУКА, доцента кафедри полікультурної освіти та перекладу факультету історії та міжнародних відносин Ужгородського національного університету, рік, що минув, видався дуже плідним: за перекладацьку діяльність та особистий внесок у розвиток української вищої освіти і науки єпископ Мукачівський і Карпатський ПЦУ владика Віктор Бедь нагородив його орденом Августина Волошина І ст., а за переклади французької літератури В. Мотрук став лауреатом Всеукраїнської премії «Мистецтво перекладу» ім. Миколи Лукаша.
Хоч Віктор Мотрук народився на Волині і вже майже 40 років працює в університеті на Закарпатті, та за духом він галичанин, його душа і серце – в рідних Карпатах. Шкільні роки майбутнього науковця минули в Яремчі (зі слів В. Мотрука, він і нині водночас живе в Ужгороді та Яремчі), а вищу освіту майбутній університетський викладач, знаний та єдиний на Закарпатті перекладач з французької здобув на факультеті романо-германської філології Чернівецького університету ім. Ю. Федьковича. Працював у румунській школі на Закарпатті, відтак викладав французьку і німецьку в музучилищі Івано-Франківська та педінституті ім. В. Стефаника. Окрім французької, добре володіє німецькою, чеською, сербсько-хорватською, польською, російською. Член НСЖУ та НСПУ. Має понад 70 наукових праць. Перекладацький дебют Віктора Мотрука відбувся ще 25 років тому на сторінках закарпатського літературно-мистецького журналу «Тиса» добіркою перекладів «Ластівки з Оверні» французьких поетів з провінції Овернь і низкою поетичних мініатюр одного з найкращих франкомовних поетів ХХ ст. – Жоржа-Леона Годо, опублікованих у журналі «Карпатський край». У 2009 р. вийшов друком томик перекладів Ж.-Л. Годо «Магнітне поле», яку Віктор Мотрук презентував на батьківщині поета – у місті Ніор (край Пуату-Шарант). Він уперше переклав на українську світовий бестселер легендарного укладача Загальної декларації прав людини і правозахисника Стефана Есселя «Обурюйтесь!», філософські есе Ж.-П. Бару і Л. Марена «Ж.-П. Сартр, А. Камю: погляд із ХХІ ст. на трактування проблеми насильства/ненасильства» та повість Гастона Шеро «Чудовисько». До речі, вибрані твори Г. Шеро побачили світ у книжці «Арія Вертера», яка 2017 року перемогла у номінації «Найкраще перекладене видання» на конкурсі «Книга-фест».
Французькі переклади Віктора Мотрука періодично публікує київський популярний журнал іноземної літератури «Всесвіт». На його сторінках вийшли друком поезії в прозі Ж.-Л. Годо, оповідання Шарля Кро, Крістіана Гранже, Еміля Золя, П’єра Ленара, Моріса Леблана, Еміля Блемона, філософське есе Ж. П. Бару «Сартр і насильство пригноблених», новела славетного французького композитора, співака і письменника Шарля Азнавура «Від ненависті до кохання», «Мудрі думки. Афоризми» відомого французького філософа, письменника, есеїста і перекладача філософської прози Роже Мюньє. А торік «Всесвіт» на своїх сторінках опублікував оповідання відомої у Франції 30-х років минулого століття письменниці, уродженки Києва, Ірен Неміровскі «Ворожіння», згодом твори авторки, підготовлені Віктором Мотруком, побачили світ у книжці «Наперсниця». А «Роман мумії» класика французької і світової літератури Теофіля Ґотьє, перекладена митцем слова, торік стала переможцем конкурсу «Книга-фест-2020» у номінації «перекладене видання».
Навесні 2020 р. відбувся дебют В. Мотрука як перекладача польської художньої літератури – твору Генрика Сенкевича «Та третя». У його творчих планах – переклади з чеської Карела Чапека і Алоїза Їрасека, з французької – роману відомої письменниці Мадлен Шапсаль «Закохані».
У супровідному листі з приводу присудження Вікторові Мотруку премії імені Миколи Лукаша голова редколегії і шеф-редактор журналу «Всесвіт» Юрій Микитенко із захопленням зазначав: «Таких рідкісних перекладачів зі французької мови й старої латини треба плекати й берегти, як зіницю ока. Чи не останні з могікан... Щире золото – axios!». А мені до цього величного церковного грецького «Достойний!» дуже кортить додати і своє скромне та дружнє прикарпатське «Знай наших!».
Віктор Мотрук подарував читачам чудові переклади з французької літературної класики. Він, людина-генератор українсько-французького культурного та інтелектуального діалогу, упродовж багатьох років виконує функцію культурного дипломата, який на високому перекладацькому рівні відтворює семіосферу (множинність значень) французької літератури. Вражає, що тлумач працює з класичними творами, зі знаковими іменами з канону французької літератури ХІХ–ХХ ст., він один з найактивніших відтворювачів французького слова в Україні. Його праця не може не захоплювати й не викликати пошани. (Дмитро ДРОЗДОВСЬКИЙ, головний редактор журналу «Всесвіт», заслужений працівник культури України).